Ухвала суду № 85738671, 19.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

19 листопада 2019 року м. Київ № 640/17409/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 до третя особаКабінету Міністрів України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Українипровизнання протиправними та нечинними постанов, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі також - позивач-1, позивач-2 відповідно) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому просять суд визнати протиправною та нечинною повністю Постанову Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 року №496 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1756 і від 23.12.2004 р. №1716» (далі також - оскаржувана постанова).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2019 року відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Через канцелярію суду 15.11.2019 року представником позивачів подано в інтересах позивача - 1 заяву про забезпечення позову, в якій просить: дію нормативно-правового акту (постанову Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 року №496 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1756 і від 23.12.2004 року №1716») до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/17409/19 в порядку забезпечення адміністративного позову - зупинити.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що очевидність протиправності оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України полягає в тому, що розробником не дотримано процедури повторного погодження проекту постанови; прийняттю оскаржуваної постанови передувало недотримання принципів державної регуляторної політики України; Науковим комітетом Національної ради України з питань розвитку науки і технологій не дотримано процедури розгляду проекту оскаржуваної постанови; не дотримано процедури громадського обговорення проекту оскаржуваної постанови.

Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що порушене право позивача-1 полягає у тому, що у зв`язку з прийняттям оскаржуваної постанови, позивачу-1 слід сплатити «за подання заявки на знак кількома заявниками» суму збору у більшому розмірі, ніж він очікував.

Вважаючи вказане ознаками очевидної протиправності, представник позивачів від імені позивача-1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акту (постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 року №496 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1756 і від 23.12.2004 року №1716») до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/17409/19.

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (із змінами і доповненнями) за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1921,00 грн., встановленого з 1 січня 2019 року Законом України 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», становить, 576,30 грн.

Як вбачається з матеріалів, долучених до заяви про забезпечення позову, позивачем-1 сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 576, 30 грн., що підтверджується квитанцією від 14.11.2019 року №1-1599к.

Через канцелярію суду 18.11.2019 року представником відповідача подано заперечення проти заяви про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останнім зазначено, що відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відтак, навіть у разі задоволення позовних вимог позивача-1 ані виконання рішення, ані ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у справі ніяким чином не ускладнюється чи унеможливлюється.

Таким чином, відповідач проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечує.

Дослідивши матеріали позову, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Пунктом першим частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Відповідно до частини п`ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При цьому частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Як вбачається з позовних матеріалів, предметом даного спору є визнання протиправною та нечинною повністю постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 року №496 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1756 і від 23.12.2004 р. №1716».

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1756 врегульовано державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, а постановою від 23.12.2004 року №1716 затверджено Порядок сплати зборів за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності.

У вказані постанови Кабінету Міністрів України внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2019 року №496.

Отже, представник позивачів від імені позивача-1 просить суд зупинити дію нормативно - правового акту.

Відповідно до частини п`ятої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи природу принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та заперечення проти неї, дійшов висновку, що обставини, викладені представником позивачів від імені позивача-1, що, на думку останнього, свідчать про очевидну протиправність оскаржуваної постанови підлягають встановленню під час здійснення розгляду справи по суті та не можуть бути прийняті судом на цій стадії.

Крім того, представником позивачів в інтересах позивача-1 не зазначено яким чином невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі, якщо рішення буде прийнято на користь, зокрема, позивача-1.

Таким чином, наведені заявниками обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявників до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

З огляду на відсутність обґрунтованості очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявників до ухвалення рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відмовити представнику позивачів, який діє в інтересах позивача-1, у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову. Керуючись статтями 150 - 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про забезпечення позову, поданої 15.11.2019 року представником позивачів, який діє в інтересах ОСОБА_1 , адвоката Маленка Олександра Васильовича, відмовити.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повну ухвалу складено 19.11.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна