Рішення № 85738669, 19.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2019 року № 640/19092/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної судової адміністрації Українидо Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипроскасування постанови про накладення штрафу,-ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна судова адміністрація України (далі також - позивач, ДСА України) з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Департамент ДВС), в якому просила суд: скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 13.09.2019 про накладення штрафу, винесену у виконавчому провадженні №57210311.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність прийнятої державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №57210311 постанови про накладення штрафу від 13.09.2019, оскільки, на думку позивача, мали місце поважні причини, що завадили ДСА України виконати рішення суду в повному обсязі. Так, позивач пояснив, що відповідно до виданого Луганським окружним адміністративним судом 15.08.2018 виконавчого листа ДСА України зобов`язано провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 (судді у відставці) надбавки за вислугу років у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, з 22.05.2008 по 31.12.2011. З метою виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 13.03.2015 ДСА України звернулася до Апеляційного суду Луганської області з письмовим запитом на проведення перерахунку належної до виплати суми надбавки за вислугу років ОСОБА_1 (оскільки остання працювала суддею Апеляційного суду Луганської області та відповідні нарахування і виплати останній свого часу здійснювалися саме названим судом). Своїм листом від 22.03.2019 №10-7408/19 ДСА України повідомила Департамент ДВС про отримання відповідних розрахунків від Апеляційного суду Луганської області та передала такі розрахунки безпосередньо органу державної виконавчої служби. При цьому, у своєму попередньому листі від 25.10.2018 №10-21268/18 ДСА України повідомила Департамент ДВС, що виконання судового рішення в частині стягнення коштів з державного органу, ухваленого на користь судді, здійснюється: в порядку визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845; за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» Державною казначейською службою України. За наведених обставин позивач стверджує про неможливість виконання рішення суду повністю з незалежних від ДСА України причин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №640/19092/19 за вказаним позовом ДСА України та дану справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

У призначені судові засідання з`явився представник позивача, який 19.11.2019 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та жодні відзив на позов і додаткові матеріали на виконання вимог ухвали суду не подав.

19.11.2019 у судовому засіданні суд на підставі ч.3 ст.194 та ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши усні пояснення його представника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.09.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. було відкрито виконавче провадження ВП №57210311 на підставі виконавчого листа №2а-6184/10/1270, виданого 15.08.2018 Луганським окружним адміністративним судом, про: зобов`язати Державну судову адміністрацію України провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у відповідності з положенням частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року. Боржником у цьому виконавчому провадження визначено Державну судову адміністрацію України (код ЄДРПОУ 26255795), а стягувачем - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У п. 2 цієї постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2018 боржнику встановлено строк - 10 робочих днів для виконання рішення суду.

Листом від 25.10.2018 №10-21260/18 ДСА України повідомила Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС, що ДСА України (у зв`язку з надходженням вимоги державного виконавця від 17.09.2018 ВП №57210311 стосовно виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 №2а-6184/10/1270 та з метою виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 13.03.2015) звернулася до Апеляційного суду Луганської області із письмовим проханням провести розрахунок належної ОСОБА_1 до виплати суми набавки за вислугу років. Копію листа від 25.10.2018 вих. №10-21259/18, що адресований голові Луганського апеляційного суду, ДСА України додала до зазначеного вище листа від 25.10.2018 №10-21260/18. Окрім того, у цьому ж листі ДСА України повідомило Департамент ДВС про наступне: «Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок). Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з чинним законодавством України ДСА України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. При цьому, відповідно до ст. 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Абзацом 10 п. 25 Порядку передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому, положення пунктів 28 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми, у разі наявності асигнувань за такою програмою, достатніх для виконання виконавчого документу. Виходячи з контексту наведеного ДСА України дійшла висновку, що виконання зазначеного рішення суду повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» Державною казначейською службою України.

В подальшому, разом із своїм листом від 22.03.2019 №10-7408/19 ДСА України передало до Департаменту ДВС розрахунки належної до виплати судді у відставці ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, виконанні Апеляційним судом Луганської області.

Під час судового розгляду справи наведені обставини надіслання ДСА України на адресу Департаменту ДВС описаних вище листів від 25.10.2018 і 22.03.2019 з додатками, а також факти отримання таких листів відповідачем документально не були спростовані.

13.09.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Торбинською О.М. винесено постанову про накладення штрафу на боржника - ДСА України на користь держави у розмірі 5 100,00 грн., яка мотивована тим, що рішення суду боржником не виконано. Зокрема, у тексті цієї постанови зазначено, що станом на 13.09.2019 боржник не повідомив Відділ про проведений перерахунок і виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у відповідності з положенням ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у відповідній редакції, з 22.05.2008 по 31.12.2011.

Не погоджуючись із правомірністю цієї постанови про накладення штрафу від 13.09.2019, ДСА України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із даним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Між тим, як вбачається з наданих позивачем копій документів та за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 30.09.2019 ОСОБА_1 (стягувач у виконавчому провадженні №57210311) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №2а-6184/10/1270.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №2а-6184/10/1270 (що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили) вказану заяву ОСОБА_1 задоволено. А саме змінено спосіб і порядок виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 13.03.2015 у справі № 2а-6184/10/1270 в частині зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у відповідності з положеннями частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) з 22.05.2008 по 31.12.2011 на стягнення на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суми перерахунку надбавки за вислугу років у розмірі 43 381,91 грн (сорок три тисячі триста вісімдесят одна грн 91 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів, з рахунку Державної судової адміністрації України за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Нормами ч. 1, 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на 17.09.2018) передбачалося, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно з нормами ч. 1, п. 16 і 18 ч. 3 ст. 18 цього Закону (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так, відповідно до ч. 1 - 3 цієї статті Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

За змістом ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З контексту наведених норм Закону можна дійти висновку, що законодавцем передбачено негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

З наявних у справі матеріалів судом встановлено, що у період до 13.09.2019 (тобто, до дати перевірки державним виконавцем стану виконання рішення суду - постанови Вищого адміністративного суду України від 13.03.215) ДСА України були вжиті заходи для виконання рішення суду зобов`язального характеру в частині проведення перерахунку надбавки за вислугу років стягувача. Що стосується виконання рішення суду в частині проведення виплати стягувачу такої перерахованої суми надбавки, то з цього приводу ДСА України у своєму листі від 25.10.2018 повідомляло Департамент ДВС, що виконання рішення суду в наведеній частині можливе лише в порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, та за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

У контексті з наведеним суд зазначає, що в даному випадку має місце виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником, за яким є державний орган - ДСА України. Механізм виконання таких рішень суду визначається Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Так, відповідно до ст. 3 Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником, за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пункт 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, передбачає, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Таким чином, судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 051150 «Виконання рішень на судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Схожі висновки були наведені в тексті ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №2а-6184/10/1270 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Луганської області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання провести перерахунок заробітної плати. Зокрема, із тексту цієї ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 видно, що під час розгляду заяви позивачки ( ОСОБА_1 ) про зміну способу і порядку виконання рішення суду (постанови Вищого адміністративного суду України від 13.03.2015 у справі №2а-6184/10/1270) видно, що Луганський окружний адміністративний суд встановив обставину неможливості виконання ДСА України такого рішення суду в повному обсязі у наведений в судовому рішенні спосіб та дійшов висновку, що законним способом виконання такого рішення суду є стягнення коштів з Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», відповідальним виконавцем якої є ДСА України. У свою чергу списання коштів з бюджетної програми КПКВК 051150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» має здійснюватися безпосередньо Державною казначейською службою України відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

В силу припису ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дана ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №2а-6184/10/1270 набрала законної сили та в розумінні ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України містить відомості про встановлені обставини поважності причини невиконання ДСА України в повному обсязі рішення суду, в ході примусового виконання якого саме і була прийнята оспорювана постанова про накладення штрафу від 13.09.2019 ВП №57210311.

Крім того, у своїх постановах від 18.06.2019 у справі №826/721/16 і від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а Верховний Суд навів наступні правові позиції: "Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів здійснюється Державною судовою адміністрацією України у порядку черговості згідно чинного законодавства України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Фінансування програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про Державний бюджет України». Підпунктом 2 пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому, пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Відтак, виконання рішення суду здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державною казначейською службою України" та "Невиконання судового рішення щодо виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів".

З огляду на вищенаведене та те, що виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2018, виданого у справі №2а-6184/10/1270, передбачає в тому числі виділення коштів для проведення виплат судді, виконання вказаного судового рішення у зазначеній частині має здійснюватись Державною казначейською службою України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Наведені обставини у свою чергу свідчать про наявність поважних причин, що перешкодили ДСА України станом на 13.09.2019 з незалежних від нього самого причин виконати рішення суду у справі №2а-6184/10/1270 у повному обсязі, які нівелюють висновки державного виконавця про наявність правових підстав для притягнення боржника (ДСА України) до відповідальності у виконавчому провадженні у вигляді штрафу.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про протиправність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Торбинської О.М. щодо накладення на боржника - ДСА України, штрафу за невиконання рішення суду (виконавчого листа), та вважає, що постанова від 13.09.2019 ВП №57210311 про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливост.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї справи, то суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ Міністерства 00015622) про скасування постанови накладення штрафу задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни від 13.09.2019 про накладення штрафу ВП №57210311.

Присудити здійснені Державною судовою адміністрацією України (код ЄДРПОУ 26255795, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) документально підтверджені судові витрати у розмірі по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок