Рішення № 85738575, 15.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2019 року № 759/19767/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

до Державного виконавця підрозділу Примусового виконання рішень

Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г.

про скасування постанови від 08.11.2018р. ВП № 57353583 про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державного виконавця підрозділу Примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. (далі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 08.11.2018р. ВП № 57353583 про накладення штрафу в сумі 5 100,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2018р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.07.2019р. справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний адміністративний позов 12.08.2019р. передано судді Патратій О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2019р. справи прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність постанови про накладення штрафу, оскільки виконання судового рішення - постанови Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2018р. було здійснено частково - в межах суми стягнення за один місяць. Погашення заборгованості за період з 04.05.2016 по 21.08.2018 буде проведено у відповідності до Порядку, затвердженого Постановою КМ України № 649 від 22.08.2018р.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надав, заява про визнання позову також суду не надходила, що не перешкоджає розгляду справи по суті враховуючи скорочені строки розгляду справ даної категорії передбачені ст. 287 КАС України.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Крім того, ухвалою від 30.09.2019р. суд зобов`язував Державного виконавця підрозділу Примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. надати суду у п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження № 57353583.

Проте відповідачем станом на час прийняття рішення вимоги ухвали від 30.09.2019р. виконано не було.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян Оленою Грайровною від 08.11.2018р. у виконавчому провадженні № 57353583, постановлено накласти на боржника, за невиконання рішення суду без поважних причин, штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.

Вказана постанова прийнята на підставі п.2 ст. 63 та п.1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки 05.10.2018р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 759/18624/17 від 26.09.2018р. Святошинського районного суду м. Києва, якою боржнику було надано десятиденний строк для виконання рішення суду. Проте, станом на 08.11.2018р. рішення суду не виконано та будь-якої інформації щодо стану виконання даного рішення суду боржником не надано.

З штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі вбачається, що зазначену постанову отримано позивачем (боржником) 20.11.2018р., вх. № 74891.

Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з приписами частини 2 статті 63 Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Судом встановлено, що 22.11.2018р. ГУ УПФ у м. Києві було подано на адресу Святошинського районного суду м. Києва звіт про виконання рішення суду у справі № 759/18624/17, яким повідомлялось, що погашення заборгованості перед ОСОБА_1 за період з 04.05.2016р. по 21.08.2018р. буде проведено у відповідності до Порядку затвердженого Постановою КМ України № 649 від 22.08.2018р.

Отже, доказів виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 57353583 за виконавчим листом № 759/18624/17 від 26.09.2018р. УПФ в м. Києві станом на 08.11.2018р. суду надано не було.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оскільки УПФ в м. Києві в порушення постанови про відкриття виконавчого № 57353583 станом на 08.11.2018р. не виконано судове рішення у добровільному порядку протягом 10 робочих днів, державний виконавець при винесенні постанов про накладення штрафу від 08.11.2018р. в рамках примусового виконання виконавчого листа № 759/18624/17, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та спосіб, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Щодо посилань позивача на положення Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року (далі Порядок № 649), суд зазначає наступне.

Порядок №649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до п. 5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Позивачем, як до суду, так і до відповідача, не надано жодного доказу, які б свідчили про вчинення відповідних дій вказаних в п.5 Порядку №649.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на положення Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що виконання рішення суду в частині виплати нарахованої пенсії, має здійснюватися відповідно до порядку, встановленого ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, а саме: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій