Рішення № 85738534, 15.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2019 року № 640/10933/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.03.2019 № 57443/03 - скасувати;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві - повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах (список № 1) від 01.02.2019 та прийняти рішення з урахуванням наданих архівних документів.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає про необґрунтованість та протиправність прийнятого відповідачем рішення та наявність підстав для призначення пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання; запропоновано відповідачу подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 - фізична особа, 1967 року народження.

Відповідно до Довідки від 05.10.2015 № 3003-3833 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання позивача: АДРЕСА_1 .

09.02.2018 позивач звернувся до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсійного забезпечення за віком, з врахуванням пільгового стажу, відповідно до Списку № 1, як особи, що працювала на підземних роботах. На підтвердження до заяви було додано трудову книжку.

Листом від 19.03.2018 № 4708/06 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відмову у призначені пенсії через відсутність достатнього загального трудового стажу. Позивачу було рекомендовано надати нову заяву та повний пакет документів для призначення даного виду пенсії.

01.02.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ із відповідною заявою, а також надав додаткові документи, що підтверджують спеціальний стаж.

Листом від 21.03.2019 № 57443/03 відповідач повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що позивачем не було надано первинних документів (а саме, завірених копій особових рахунків по заробітній платі, штатний розпис, накази про закріплення робітників за окремими дільницями роботи, дані спеціального рахунку про виконання робіт, накази про додаткову відпустку і т.п.), та те, що спеціальний стаж по Списку № 2 складає 5 місяців, а також, що копія наказу № 117/к від 13.08.1997 "Про атестацію робочих місць" та особова картка Т-2 завірена не встановленою особою - ОСОБА_6, та те, що Управлінням неможливо здійснити зустрічну перевірку первинних документів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, вважаючи його необґрунтованим та протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникли у даній справі регулюються, зокрема, Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон або Закон №1058-IV), Порядком підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, тут і надалі нормативно-правові акти в редакції, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-VI, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

45 років - по 31 березня 1970 року включно;

45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до ст. 14 Закону № 1788-ХІІ працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача вбачається, що позивач:

- з 13.05.1985 по 20.07.1985 працював підземним гірничоробочим в Шахті ім. М. Горького н/о "Донецьквугілля";

- з 26.11.1985 по 23.04.1986 працював підземним електрослюсарем 3 розряду на Шахті ім. М. Калініна в/о "Донецьквугілля";

- з 25.06.1986 по 23.05.1988 проходив службу в рядах радянської армії;

- з 30.08.1988 по 16.08.1989 працював підземним електрослюсарем 3 розряду на Шахті ім. М. Калініна в/о "Донецьквугілля";

- з 17.08.1989 по 23.11.1989 працював прохідником 5 розряду на Шахті ім. М. Калініна в/о "Донецьквугілля";

- з 06.03.1990 по 31.07.1991 працював прохідником 5 розряду на Шахті ім. М. Калініна в/о "Донецьквугілля";

- з 10.10.1991 по 30.01.1992 працював прохідником 5 розряду на Шахті "Перевальська" в/о "Луганськвугілля";

- з 07.04.1992 по 29.11.1992 працював прохідником 5 розряду на Шахті ім. М. Калініна в/о "Донецьквугілля";

- з 01.12.1992 по 07.12.1993 працював прохідником 4 розряду у Пролетарському шахтобудівельному управлінні № 4 треста "Донецьквуглебуд";

- з 24.02.1994 по 31.07.1994 працював прохідником 5 розряду на Шахті "Перевальська" в/о "Луганськвугілля";

- з 18.08.1994 по 12.09.1994 працював прибиральником рухомого складу Вагонного депо "Луганськ" Донецька залізниця;

- з 21.03.1995 по 11.06.1996 працював прохідником 5 розряду у Пролетарському шахтобудівельному управлінні № 4 треста "Донецьквуглебуд";

- з 12.06.1997 по 31.05.1999 працював прохідником 5 розряду на Шахті ім. М. Калініна в/о "Донецьквугілля";

- з 01.06.2001 по 31.01.2003 працював начальником флексо-друку у цеху м`якої упаковки ТОВ "Типографія "Новий світ";

- з 05.05.2003 по 19.11.2003 працював друкарем друкувального цеху заводу "Бліц-Флекс" ЗАО ХК "Бліц-Інформ";

- з 26.11.2003 по 11.03.2005 працював друкарем ТОВ "Типографія "Новий світ";

- з 26.03.2005 по 01.06.2005 працював друкарем друкувального цеху заводу "Бліц-Флекс" ЗАО ХК "Бліц-Інформ";

- з 07.06.2005 по 15.11.2005 працював друкарем ПП "Зразковий завод пакувальних матеріалів";

- з 09.04.2008 по 23.06.2008 працював менеджером у ФОП ОСОБА_3 ;

- з 01.11.2009 по 31.05.2010 працював директором кафе-бару "Б-52" у ФОП ОСОБА_4 ;

- з 09.03.2011 по 30.11.2011 працював завідувачем складу у ФОП ОСОБА_5 ;

- з 23.04.2012 по 15.04.2019 працював адміністратором у ФОП ОСОБА_3 .

Таким чином, загальний страховий (трудовий) стаж позивача (на момент звернення з позовом) склав 27 років, 5 місяців, з них пільгового страхового стажу - 10 років та 10 місяців.

Станом на день досягнення позивачем 50-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) загальний трудовий стаж становив понад 24 роки, що на думку позивача, є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах в період з 01.04.2017 по 31.03.2018 згідно з абз. 3 п. "а" ст. 13 Закону № 1788-XII.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 № 1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.

При цьому, за правилами застосування Списку № 1, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31 грудня 1991 року, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01 січня 1992 року або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11 березня 1994 року, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11 березня 1994 року або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16 січня 2003 року, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Водночас, основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.

Записами в трудовій книжці позивача, а також довідками від 20.11.2013 № 168 ВП шахта ім. М. Калініна ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (правонаступник шахти ім. М. Калініна ПО "Донецьквугілля") та від 21.07.2014 № 05/309 Пролетарського шахтобудівельного управління № 4 ДВАТ "Трест Донецьквуглебуд" стаж роботи на зазначених підприємствах з 13.05.1985 по 31.05.1999 віднесено до робіт із шкідливими умовами праці за Списком № 1, виробництв, робіт, професій, посад і показників, що складає 10 років і 10 місяців.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що до пільгового стажу позивача повинен бути зарахований стаж відповідно до відомостей зазначених у трудовій книжці від 22.07.1981 серія НОМЕР_1 .

Записи у трудовій книжці позивача виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальника відділу кадрів відповідного підприємства та скріплені печатками.

Суд відзначає, що наведені записи в трудовій книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день. Записи внесені належним чином і дефектів їх вчинення не мають.

Як вбачається з листа відповідача від 21.03.2019 № 57443/03 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що позивачем не було надано первинних документів (а саме, завірених копій особових рахунків по заробітній платі, штатний розпис, накази про закріплення робітників за окремими дільницями роботи, дані спеціального рахунку про виконання робіт, накази про додаткову відпустку і т.п.), та те, що спеціальний стаж по Списку № 2 складає 5 місяців, а також, що копія наказу № 117/к від 13.08.1997 "Про атестацію робочих місць" та особова картка Т-2 завірена не встановленою особою - ОСОБА_6, та те, що Управлінням неможливо здійснити зустрічну перевірку первинних документів.

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 156/173/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи викладене, а також те, що у позивача наявний трудовий стаж 27 років 5 місяців (на час подання позову), з яких робота на посадах повний робочий день за Списком № 1 становить 10 років 10 місяців, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності відмови у призначені пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах, а тому, за висновками суду, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню йому у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.03.2019 № 57443/03 - скасувати.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) про призначення пенсії на пільгових умовах (список № 1) від 01.02.2019 та прийняти рішення з урахуванням наданих архівних документів.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код - 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко