Рішення № 8573711, 09.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" березня 2010 р. Справа № 10/003-10          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/003-10

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю «Алан»,

                              м. Дніпропетровськ

до                               товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта –Торг»,

                              м. Буча

про                               стягнення 8814,71 грн.

Представники:

від позивача:           Махота Д.П. –довіреність № 59 від 01.08.2009 р.;

від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алан»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта –Торг»(далі –відповідач) з вимогою про стягнення з останнього 8814,71 грн. заборгованості, яка утворилась у відповідача за неналежне виконання ним умов Договору № 037/м-08, укладеного між сторонами 19.11.2008 р.

Ухвалою суду від 18.01.2010 р. порушено провадження у справі № 10/003-10 та призначено розгляд справи на 09.02.2010 р.

В судовому засіданні 09.02.2010 р. представником позивача підтримані позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.02.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення останньому рекомендованого поштового відправлення; вимоги ухвали суду від 18.01.2010 р. відповідач не виконав, відзив на позов та інших, витребуваних документів до суду не надіслав.

Ухвалою суду від 09.02.2010 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 23.02.2010 р.

В судове засідання 23.02.2010 р. представник позивача не з’явився, проте через загальний відділ господарського суду, надійшло клопотання № 21 від 19.02.2010 р., відповідно до якого останній підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд здійснювати розгляд справи без участі його повноважного представника.

Представник відповідача в судове засідання 23.02.2010 р. повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив; вимоги ухвали суду від 09.02.2010р. повторно не виконав.

Ухвалою суду від 23.02.2010 р. судом відкладено розгляд справи.

Присутнім в судовому засіданні 09.03.2010 р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.03.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, що підтверджується відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвали суду від 23.02.2010 р.; вимоги ухвал суду від 18.01.2010 р., 09.02.2010 р., 23.02.2010 р. не виконав, відзив на позов та інших, витребуваних документів до суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2008 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 037/м-08, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити товар, згідно замовлення покупця, а покупець прийняти його відповідно до накладних та Протоколу узгодження цін та асортименту, що є невід’ємною частиною договору і оплатити такий товар у термін, вказаний у договорі (п. 1.1 договору).

Кількість, ціна, і вартість товару фіксується в накладній, що виписується відповідно до попереднього замовлення покупця та Протоколу узгодження цін та асортименту (п. 2.1 договору).

Товар постачається на умовах DDP на склад покупця за адресою: м. Буча, Київська область, вул. Жовтнева, 66-а (п. 2.5 договору).

На виконання умов Договору № 037/м-08 від 19.11.2008 р. позивачем, на підставі видаткових накладних № А-0002153 від 03.02.2009 р. на суму 2020,13 грн., № А-0002748 від 11.02.2009 р. –2464,45 грн., № А-0003199 від 18.02.2009 р. –2858,50 грн., № А-0003870 від 27.02.2009 р. –2151,50 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 9494,48 грн.

Відповідно до чинного законодавства передача матеріальних цінностей здійснюється на підставі довіреності.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Ухвалою від 23.02.2010 р. суд вимагав від позивача надати докази отримання товару відповідачем, на підставі яких передавалась продукція.

Позивач довіреності на отримання матеріальних цінностей не надав, посилаючись на те, що він здійснював поставку продукції власними силами та за власний рахунок у місця, вказані відповідачем, без оформлення зі сторони відповідача довіреностей.

Однак, позивач в якості доказу передання відповідачеві продукції надав податкові накладні, які підтверджують сплату податку на додану вартість згідно вищезазначених накладних.

Згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість»продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем була передана відповідачу продукція згідно податкових накладних № 2153К від 03.02.2009 р. на суму 2020,13 грн., № 2748К від 11.02.2009 р. –2464,45 грн., № 3199К від 18.02.2009 р. –2858,50 грн. № 3870К від 27.02.2009 р. –2151,50 грн., всього на загальну суму 9494,58 грн.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.2 договору, покупець оплачує реалізований товар за цінами, зазначеними у накладних, кожні 7 (сім) календарних днів, але не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки товару.

Проте, в порушення взятих на себе зобов’язань, згідно умов Договору № 037/м-08 від 19.11.2008 р., вартість товару, поставленого позивачем, згідно з видатковими накладними № А-0002153 від 03.02.2009 р., № А-0002748 від 11.02.2009 р., № А-0003199 від 18.02.2009 р., № А-0003870 від 27.02.2009 р., у строки, встановлені договором, сплачена відповідачем лише частково у сумі 679,87 грн., залишок вартості товару у сумі 8814,71 грн. залишений відповідачем не сплачений.

Між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 р. по 01.02.2010 р., відповідно до якого станом на 01.02.2010 р. сальдо на користь позивача становить 8814,81 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання від 09.02.2010 р., 23.02.2010 р., 09.03.2010 р. не з’явився, письмових пояснень та доказів оплати вартості отриманого товару не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 626, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта –Торг»(08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, 66-А; код ЄДРПОУ 35095803) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алан»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 4/8; код ЄДРПОУ 24447183) 8814,71 грн. –заборгованості, а також судові витрати: 102,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А.І. Привалов

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –19.03.2010 р.