Рішення № 85736112, 18.11.2019, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3872/19

Номер провадження 2/585/1151/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання – Ковган О.В.,

Справа № 592/3872/19, провадження № 2/585/1151/19

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості.

Представник позивача: Терно О.В., яка діє на підставі довіреності від 06.09. 2019 року.

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До суду звернулося ТОВ «ВЕЛЛФІН», інтереси якого представляє ОСОБА_2 . з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 101419,80 грн. та 1921 грн. сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.09.2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 69657 в електронній формі. За умовами п. 1.1 укладеного між позивачем та відповідачем Договору позики, Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 2350 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пункт 1.3 Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до вимог п. 1.4 Договору дата перерахування позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, вважається даною укладення Договору позики між позичальником та позикодавцем. Позивачем було виконано умови договору та перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 2350 грн., що підтверджується повідомленням від 27.09.2019 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016 року. Відповідач отримані грошові кошти в передбачені строки не повернув, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів. Станом на 03.10.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 101419,80 грн.,з яких 2350,00 грн. основний борг, 47629,80 грн. заборгованість за відсотками, 51440,17 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Добровільно ОСОБА_1 суму боргу не сплачує, а тому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» указану суму боргу та сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн.

04 листопада 2019 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому останній визнає позовні вимоги частково, а саме щодо боргу в розмірі сукупної вартості позики, яка складає 3619 грн., з яких сума основного боргу становить 2350 грн., а проценти за користування позикою на протязі 30-ти денного строку, на який вона була надана згідно п.1.3. договору – 1269 грн. Відзив мотивовано тим, що дійсно між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором і він отримав грошові кошти у розмірі 2350 грн. на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 (тридцять) днів. Відповідно до вимог укладеного Договору він повинен був повернути позивачу в строк до 03.10.2016 року одним платежем 3619 грн., з яких 1269 грн. сплата процентів за користування позикою за період з 03.09.2016 по 03.10.2016, та 2350 грн. сума позики. Отже саме цю суму (3619 грн.) він повинен сплатити позивачу. Щодо нарахованих основних та додаткових процентів за користування позикою за період з 03.10.2016 року по 03.10.2019 року в сумі 99069,97 грн., то ці вимоги ним не визнаються, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Посилаючись на норми ст. 42 Конституції України, п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України, частини 1,3 ст. 509 ЦК України, п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», ч.5 ст. 11, частини 1, 2, 5, 7, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує на те, що кредитодавець має право встановлювати крім процентів за користування кредитом, комісії та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги для отримання обслуговування та повернення кредиту, тільки якщо ці дії є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вважає, що умова договору, зазначена у п. 1.5 договору позики щодо нарахування процентів за користування позикою у розмірі 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п.1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, що становить 1387 процентів річних, є нікчемною, оскільки в цьому пункті передбачено, що саме позичальник повинен вносити зазначену плату за дії, які не є послугами. Також відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, визнає їх частково на суму 68,58 грн. та просить суд стягнути з позивача понесені ним судові витрати на послуги адвоката в сумі 3471,48 грн. з врахуванням 3,57 відсотків розміру позовних вимог, які підлягають задоволенню. Просить з врахуванням норм п.10 ст. 141 ЦПК України стягнути з позивача на його користь 3402, 90 грн. на відшкодування понесених витрат з оплати правничої допомоги, звільнивши його від обов`язку сплачувати позивачу 68,58 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу позову.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

В позовній заяві представник ТОВ «ВЕЛЛФІН» прохає про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.8).

22 жовтня 2019 року судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судовий розгляд справи призначено на 13 год. 35 хв. 18.11.2019 року (а.с.57).

Представник позивача ТОВ «ВЕЛЛФІН» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити (а.с.8).

Відповідач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи у його відсутності (а. с. 75).

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

У судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» є юридичною особою, вид діяльності якої: 64.92 Інші види кредитування (а.с.9-10).

На підставі розпорядження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.10.2015 №2606 ТОВ «Веллфін» зареєстрована як фінансова установа (а.с.13).

Порядок надання ТОВ «ВЕЛЛФІН» грошових коштів у вигляді позики регулюється Правилами, затвердженими наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015, які розміщуються на офіційному веб-сайті позивача, які є публічною пропозицією (офертою), у розуміння ст.ст. 641, 644 Цивільного кодексу України, та невід`ємною частиною Договору позики (пункти 1.4, 1.5. Правил) (а.с.14-26).

03.09.16 р. між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 у формі електронного документу було укладено Договір позики № 18726 (а.с. 34-42).

За умовами п. 1.1. укладеного Договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в позику в сумі 2350,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти користування позикою зазначені у п. 1.5 цього договору.

Пунктом 1.3. Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 (тридцять) днів.

Відповідно до п. 1.4. договору, дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем.

Згідно п. 1.5. Договору позики визначено, що нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,8 % - від суми позики, але не менше ніж 20 грн. за перший день користування позикою; 1,8 % - від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п. 1.2. цього Договору; 3,8 % - від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 3.2. Договору позики зазначено, що строк та проценти за користування позикою та нарахування процентів за цим Договором обчислюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому, проценти за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (день перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до дня повного погашення Заборгованості за позикою (зарахування на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування та сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою.

Пунктом 7.1 Договору позики встановлено, що невід`ємною частиною договору є Правила надання коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам.

Згідно довідки щодо заборгованості до Договору позики № 69657 від 03.09.2016 р. станом на 03.10.2019 року загальна сума заборгованості позичальника перед позикодавцем за вищевказаним договором позики та всіма нарахованими відсотками згідно нього становить 101419,80 грн.: заборгованість за основною сумою позики складає 2350,00 грн., заборгованість за відсотками згідно договору складає 47629,80 грн., заборгованість за простроченими відсотками згідно договору складає 51440,17 грн. Загальна кількість днів простроченої позики становить 1095 календарних днів (а.с.43) .

Згідно п. 4.8 Правил, підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд товариством заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки.

Заявка про надання позики відповідачем була оформлена та направлена на розгляд товариства (а.с.27-33).

Відповідно до договору ВП-180516 від 18.05.2016 про переказ коштів, 03.09.2016 ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за дорученням ТОВ «ВЕЛЛФІН» було здійснено переказ коштів в сумі 2350 грн. ОСОБА_1 (а.с.44).

Умови договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 містяться на а.с.45-49.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання за договором позики, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» передбачено, що одним із видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби пластикові банківські картки, які емітовані у установленому законодавством порядку та використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором, платіжна картка містить обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього спеціального платіжного засобу.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є право- відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає

здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Мотиви суду.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому, так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що 03 вересня 2016 року у встановленому п.п. 4.1, 4.2. Правил надання грошових коштів у вигляді позики порядку відповідач ОСОБА_1 оформив на сайті ТОВ «Веллфін» заявку для отримання позики у розмірі 2350 грн. шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просив перерахувати кошти.

ТОВ «Веллфін» було прийнято позитивне рішення та 03 вересня 2016 року через TOB ВК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», з яким у позивача укладено договір про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016 року, здійснило переказ грошових коштів у зазначеній вище сумі на платіжну картку, вказану позичальником (відповідачем).

Указане підтверджує той факт, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який був оформлений сторонами у електронному вигляді.

Відповідно до умов укладеного договору позики №69657 від 03.09.2016 ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 2350 грн. на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 (тридцять) днів (п.п.1.1, 1.2, 1.3 Договору).

Нарахування процентів за користування позикою визначено пунктом 1.5 Договору і сторонами було досягнуто згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків (п.3.1 Договору).

Згідно визначеного сторонами графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, повернення позики повинно було бути здійснене відповідачем одним платежем 03 жовтня 2016 року в сумі 3619,00 грн., з яких 1269,00 грн. сплата процентів за користування позикою за період з 03 вересня 2016 року по 03 жовтня 2016 року, а 2350 грн. сума позики.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за договором позики нарахована товариством і за період з 03 жовтня 2016 року (строк повернення позики та строк дії самого договору позики) по 03 жовтня 2019 року.

Аналіз норм ст. ст. 1046, 1048, 1049 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Визначена позивачем сума боргу, вказана у довідці щодо заборгованості за договором №69657 від 03.09.2016 свідчить про те, що її сума визначена за розрахунком із загальної кількості днів простроченої позики (в кількості 1095 календарних днів), тобто включає в себе період, який виходить за межі строку кредитування.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» основної суми позики – 2350 грн. та відсотків, нарахованих за період дії укладеного сторонами договору позики, тобто до 03 жовтня 2016 року в сумі 1269 грн., а всього 3619 грн.

Оскільки після закінчення строку дії указаного договору у позивача були відсутні правові підстави нараховувати відсотки, в задоволенні позовних вимог в сумі 97800,80 грн. ( розрахунок: 101419,80 грн. – 3619 грн. = 97800,80 грн.) необхідно відмовити.

Обгрунтування розподілу та розміру судових витрат .

Згідно з вимогами ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, у відповідності з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 68,58 грн. судового збору, що пропорційно задоволеним вимогам (розрахунок: відсоток розміру позовних вимог, які суд задовольняє становить 3, 57 % (3619х100:101419,80=3,57); тому 1921:100х3,57=68,58).

27.10.2019 року між відповідачем та адвокатом Меньком Д.Д. було укладено договір про надання правничої допомоги.

Згідно з умовами договору ОСОБА_1 сплатив адвокату Меньку Д.Д. гонорар у розмірі 3600 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру про сплату коштів від 27.10.2019 (а.с.71 а).

Детальний опис наданих адвокатом робіт наведений у розрахунку витрат на правничу допомогу від 01.11.2019, факт надання цих робіт підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 01.11.2019 (а.с.73, 74).

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 документально підтвердив факт оплати адвокату 3600 грн. гонорару на виконання договору про надання професійної правничої допомоги, а також оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, приходить висновку, що сплачений відповідачем гонорар адвокату є обґрунтованим та підлягає стягненню з позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову (на 3, 57 %) з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати, понесені останнім на професійну правничу допомогу у розмірі 96,43 % від суми сплаченого відповідачем гонорару, що становить 3471,48 грн. (розрахунок: 3600:100х96,43=3471,48).

Згідно пункту 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи викладене, з позивача ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути 3402,90 грн. (розрахунок: 3471,48 грн. судові витрати, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача - 68,58 грн. судових витрат, що стягуються з відповідача на користь позивача = 3402,90 грн.) на відшкодування понесених витрат з оплати правничої допомоги, звільнивши ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати ТОВ «ВЕЛЛФІН» 68,58 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу позову.

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13,19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» 3619 (три тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн. заборгованості за договором позики №69657 від 03.09.2016.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», код ЄДРПОУ 39952398 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - 3402 (три тисячі чотириста дві) грн. 90 коп. судових витрат понесених ним на професійну правничу допомогу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: Товариство з обмеженою відповідністю «ВЕЛЛФІН», місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова