Рішення № 85734971, 18.11.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2765/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ярошук Т.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження

адміністративну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна (АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60352615 від 18.10.2019 року.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. 18.10.2019 року винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60352615 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №21726 від 18.09.2019 року про стягнення з позивачки на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованості в сумі 68108,28 грн. Позивачка стверджує про незаконність цієї постанови, посилаючись на те, що вона винесена відповідачем з порушенням статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", позаяк виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника або місцем знаходження її майна, тобто з порушенням правил територіальної діяльності. Наполягаючи на тому, що відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець повинна була повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, як такий, що пред`явлений не за місцем виконання, позивачка просить суд визнати протиправною та скасувати спірну постанову.

Ухвалою судді від 08.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - акціонерне товариство "Альфа-Банк" (надалі - АТ "Альфа-Банк").

Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що у неї на виконанні перебуває виконавче провадження ВП №60352615, відкрите за заявою АТ "Альфа-Банк" про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №21726 від 18.09.2019 року, в якій стягувач зазначив місце знаходження майна (грошових коштів) боржника - карткового рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в АТ "Альфа-Банк", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, тобто в межах її виконавчого округу. Відповідач стверджує, що вказане виконавче провадження відкрито за місцезнаходженням майна (грошових коштів у формі записів на рахунках у банку) боржника, що відповідає вимогам статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", а тому вона правомірно вчиняла виконавчі дії. Посилаючись на лист-роз`яснення Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року та правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 10.09.2018 року у справі №905/3542/15, відповідач просила суд у задоволенні позову відмовити.

Пояснень щодо позову та відзиву від третьої особи не надходило.

У судове засідання учасники справи не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Позивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 22.02.2019 року уклала з АТ "Альфа-Банк" угоду №500814186 про надання споживчого кредиту у розмірі 57064,90 грн., процентна ставка - 52% (фіксована), строк кредиту - 60 місяців, для повернення заборгованості за кредитним договором №501036159 від 18.06.2018 року. За умовами угоди банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені договором. Для повернення заборгованості за угодою використовується рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ "Альфа-Банк". (а.с. 98 - 99)

У зв`язку з наявністю заборгованості за цим договором, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області 18.09.2019 року вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №500814186 від 22.02.2019 року, укладеним з АТ "Альфа-Банк". Строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення заборгованості проводиться за період з 04.05.2019 року по 12.08.2019 року, сума повної заборгованості складає 67458,28 грн., в т.ч. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 1147,86 грн., прострочена заборгованість за комісією та процентами становить 9899,18 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту становить 55917,04 грн., строкова заборгованість за комісією та процентами становить 494,20 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом отримано від стягувача 650 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 та користь АТ "Альфа-Банк", складає 68108,28 грн. Нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі за №21726. (а.с. 100 - 101)

Вказаний виконавчий документ у жовтні 2019 року пред`явлений представником стягувача АТ "Альфа-Банк" для виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни разом з заявою, в якій стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника. (а.с. 97)

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. від 18.10.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №60352615 з виконання виконавчого напису №21726 від 18.09.2019 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ "Альфа-Банк" заборгованості у розмірі 68 108, 28 грн. Зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Повідомлено сторони про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 6810,83 грн. (а.с. 109 - 110)

Позивачка отримала копію цієї постанови поштою 24.10.2019 року (а.с. 114), та не погодившись із нею, 04.11.2019 року вона звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є законність постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу про стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтями 88, 89 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як передбачено абзацом 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

За правилами пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, це є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 5 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені статтею 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частинами 5, 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. Право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідний виконавчий документ та відкрити виконавче провадження щодо його примусового виконання.

Судом установлено, що виконавчий напис нотаріуса №21726 від 18.09.2019 року про стягнення з позивачки заборгованості у розмірі 68108,28 грн. був пред`явлений стягувачем АТ "Альфа-Банк" для примусового виконання до приватного виконавця Юхименко О.Л. У заяві від 18.10.2019 року про примусове виконання рішення представник стягувача просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, а саме рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в АТ "Альфа-Банк", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100. (а.с. 97)

Як свідчать дані Єдиного реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець Юхименко О.Л. здійснює свою діяльність у межах виконавчого округу міста Києва. (а.с. 132)

Отже відповідач могла прийняти до виконання вказаний виконавчий напис у разі проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 у м. Києві або наявності у м. Києві її майна.

Попри те, що місцем проживання боржника ОСОБА_1 є м. Кропивницький (а.с. 124зв.), відповідач винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60352615 від 18.10.2019 року, вважаючи, що майно цього боржника знаходиться в межах її виконавчого округу.

У відзиві на позов відповідач стверджувала, що майном боржника ОСОБА_1 слід вважати картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ "Альфа-Банк", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100. На підтвердження цього надала адресовану їй довідку без номеру та дати, підписану представником стягувача ОСОБА_2 , про те, що АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Альфа Банк", що є кредитором за договором №500814186 від 22.02.2019 року, підтверджує, що між ним та клієнтом ОСОБА_1 укладено договір про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно з яким банком за адресою місця свого знаходження ( АДРЕСА_3 ) відкрито рахунок № НОМЕР_3 та надано позичальникові кошти у користування (кредит). (а.с. 103)

Перевіряючи такі доводи, суд виходить з того, що за визначенням, наведеним у частині 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом статей 177, 179 Цивільного кодексу України одним із різновидів майна є гроші.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з пунктами 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

У статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" наведені види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками платіжної системи своїм клієнтам.

Так, згідно з пунктом 7.1 цієї статті банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

У статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; кредитодавець - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити.

Суд установив, що АТ "Альфа-Банк" є комерційним банком, з яким позивачка уклала угоду №500814186 про надання споживчого кредиту у розмірі 57064,90 грн., за умовами якої для повернення заборгованості за угодою використовується рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в цьому банку. У зв`язку з наявністю у позивачки боргу за цим договором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18.09.2019 року вчинено виконавчий напис про стягнення з неї заборгованості у розмірі 68108,28 грн. Пред`являючи вказаний виконавчий документ для примусового виконання до приватного виконавця Юхименко О.Л., представник стягувача вказала рахунок НОМЕР_3 майном (грошовими коштами) боржника ОСОБА_1 . При цьому, представник стягувача до заяви не додала жодних доказів наявності у боржника на вказаному рахунку коштів та їх кількості.

За правилами частини 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві стягувача про примусове виконання можуть бути вказані відомості про місцезнаходження конкретного майна боржника, за якими його можна ідентифікувати задля дотримання вимог щодо територіальної юрисдикції. Враховуючи природу безготівкових коштів, така конкретизація щодо них як речей, визначених родовими ознаками, вимагає також установлення на момент відкриття виконавчого провадження їх кількості на відповідному рахунку боржника. Між тим, із заяви представника стягувача, якою керувалася приватний виконавець, визнаючи підвідомчість виконавчого документу виконавчому округу, в межах якого вона здійснює свою діяльність, вбачається тільки інформація про реквізити банківських рахунків.

Суд зазначає, що до майна належать безготівкові кошти, а не банківські рахунки, на яких вони можуть зберігатися як відповідний запис. Сама по собі наявність рахунку в банку автоматично не передбачає наявність на ньому коштів. Наявність таких коштів на банківському рахунку повинна бути встановлена саме на момент відкриття виконавчого провадження для дотримання вимог щодо територіальної юрисдикції.

Тож суд вважає, що наявність у ОСОБА_1 рахунку, відкритого в банківській установі, яка розташована в м. Києві, не підтверджує наявність у боржника майна в межах виконавчого округу міста Києва, оскільки не свідчить про наявність на вказаному рахунку коштів. Між тим, позивачка має заборгованість щодо погашення заборгованості за кредитним договором №501036159 від 18.06.2018 року та за договором про надання споживчого кредиту №500814186 від 22.02.2019 року, кошти за якими мають вноситися на рахунок № НОМЕР_3 , що свідчить про відсутність на ньому її власних коштів.

На час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження у відповідача були відсутні докази того, що у ОСОБА_1 , вказаної боржником у виконавчому написі нотаріуса №21726 від 18.09.2019 року та зареєстрованої у м. Кропивницькому, наявне майно у виконавчому окрузі міста Києва.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довела суду, що на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2019 року у позивачки було наявне майно, в тому числі грошові кошти (у готівковій формі або у безготівковій формі), які б знаходились в межах виконавчого округу м. Києва. Стверджуючи, що виконавче провадження відкрито за місцезнаходженням коштів на рахунку боржника, про який зазначив стягувач у заяві про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, відповідач не довела, що на цей рахунок нею накладено арешт, як того вимагає частина 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". У матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, які підтверджують наявність у позивачки будь-якого майна у м. Києві, зокрема за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100 , яка є місцезнаходженням АТ "Альфа-Банк".

Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2018 року по справі №905/3542/15, суд відхиляє, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин, які виникли у зв`язку з накладенням арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника-юридичної особи, та не стосується спірних правовідносин, пов`язаних з правомірністю відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням стягувача - кредитора за договором про надання споживчого кредиту.

Щодо посилання відповідача на лист-роз`яснення Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року суд зазначає, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони мають роз`яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Отже, суд прийшов до висновку, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2019 року, як рішення суб`єкта владних повноважень, не відповідає вимогам Законів України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки приватний виконавець прийняла до виконання виконавчий документ, місце виконання якого знаходиться поза межами її виконавчого округу. Тому цю постанову слід визнати протиправною та скасувати, а позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету; бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Відповідач у справі - приватний виконавець Юхименко О.Л. - у спірних правовідносинах є спеціальним суб`єктом владних повноважень, проте не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є бюджетною установою та не утримується за рахунок бюджету.

Відтак, здійснені позивачкою витрати на оплату судового збору у сумі 768,40 грн. (а.с. 3) слід стягнути на її користь з відповідача як із самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Крім того, у ході розгляду справи представник позивачки подав клопотання про стягнення з відповідача за користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн. (а.с. 120 - 123)

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представник позивача на підтвердження розміру витрат позивачки на правничу допомогу адвоката надав такі документи: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 03.11.2019 року, укладеного між позивачкою та адвокатським об`єднанням "Усатенко і Усатенко", ордер про надання правової допомоги, додаткову угоду, розрахунок та акт приймання - передачі до цього договору від 17.11.2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №79 від 17.11.2019 року про прийняття від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2000 грн. за цим договором. (а.с. 125 - 130)

У розрахунку до договору про надання професійної правничої допомоги від 17.11.2019 року наведений такий опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням, та їх вартість: надання ОСОБА_1 правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань порядку відкриття та здійснення виконавчого провадження на виконання виконавчого напису нотаріуса (1 год.) - 200 грн., опрацювання адвокатом матеріалів та складання позовної заяви (1 год.) - 1000 грн., представництво інтересів ОСОБА_1 в підготовчому та судових засіданнях у справі (фіксована) - 800 грн. (а.с. 128)

Суд вважає, що такі послуги адвоката як надання позивачці правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань порядку відкриття та здійснення виконавчого провадження на виконання виконавчого напису нотаріуса охоплюються послугами щодо опрацювання адвокатом матеріалів та складання позовної заяви, вартість якої становить 1000 грн. Представник позивачки не брав участі у судовому засіданні, призначеному на 18.11.2019 року, розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи.

Відтак, суд визнає підтвердженими, співмірними та такими, що пов`язані з розглядом даної справи, витрати позивачки на правничу допомогу адвоката на суму 1000 грн., які слід стягнути на її користь з відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №60352615 від 18.10.2019 року.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 гривень.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш