Ухвала суду № 85732518, 11.11.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.11.2019

Справа № 320/4562/19

Провадження 1-кп/320/856/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

за участі секретаря – Арифової Л.А.,

прокурора Бичкова В.О.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників – адвокатів Сивової Я.В., Гречко І.М.,

розглянувши клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42018000000001701 за обвинуваченням

ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання адвоката Сивової Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.09.2018 року накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 та автомобіль Chevrolet Epica, 2008 року випуску, номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_3 . Крім того, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.08.2018 року накладено арешт на грошові кошти в сумі 1600 доларів США. Зазначає, що грошові кошти і нерухоме майно є її особистою власністю, а вказаний транспортний засіб раніше було зареєстровано на ОСОБА_3 , однак 20.09.2018 цей транспортний засіб було відчужено ОСОБА_4 . Таким чином, на час прийняття Печерським районним судом м. Києва рішення про накладення арешту на транспортний засіб, цей автомобіль вже не належав ОСОБА_5 , однак, вирішуючи питання про накладення арешту, суд не переконався в належності майна власникові, тому просить скасувати арешт.

В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 – адвоката Сивової Я.В. підтримала клопотання з викладених у ньому підстав.

Прокурор в судовому засіданні заперечував та просив суд відмовити в задоволені клопотання.

Дослідивши доводи клопотання і надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що 28 квітня 2001 року Відділом реєстрації актів цивільного громадянського стану Мелітопольського міського управління юстиції запорізької області між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.

Згідно інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.10.2018 квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Відповідно до статей 1-3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. До об`єктів приватизації належать, зокрема квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму. Приватизація здійснюється шляхом, зокрема безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

За змістом наведених правових норм власником приватизованого житла стає особа (особи), яка в установленому законом порядку взяла участь у його приватизації.

Право особистої приватної власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою АДРЕСА_2 підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло виданого виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради 22.12.2003 року, за яким ОСОБА_3 набула право власності на Ѕ частку квартири внаслідок приватизації згідно з ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та копією договору дарування частки квартири від 03.01.2004 року, за яким ОСОБА_3 отримала в дар від іншого співвласника, своєї матері ОСОБА_6 , Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала останній на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради 22.12.2003 року.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15.

Статтею 61 СК України визначено об`єкти спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до частин першої-четвертої цієї статті об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VІ «Про внесення змін до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, вказану правову норму було доповнено частиною п`ятою, згідно з якою об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VІ «Про внесення змін до СК України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, частину п`яту статті 61 СК України було виключено. Натомість кодекс було доповнено, зокрема пунктом 4 частини першої статті 57 СК України, згідно з яким житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Отже, з урахуванням наведених змін до СК України правовий режим приватизованого житла змінювався. При цьому лише в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя. В інші періоди дії Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь у приватизації.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 відповідно до вимог п.2, 4 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України на праві особистої приватної власності.

Що стосується автомобіля Chevrolet Epica, 2008 року випуску, номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_3 , а 20.09.2018 цей транспортний засіб було відчужене ОСОБА_4 , що підтверджується доданою до клопотання копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , то в цій частині клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Оскільки на час розгляду клопотання заявниця ОСОБА_3 є колишнім власником майна, тому, відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, вона не входить до виключного переліку осіб, які можуть звертатися до суду з клопотанням про зняття арешту з автомобіля Chevrolet Epica, 2008 року випуску. Крім того, суду не надано договір купівлі – продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на підставі якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_4 автомобіль Chevrolet Epica, 2008 року випуску, номер об`єкта НОМЕР_4 , номер державної реєстрації НОМЕР_5 .

Також у своєму клопотанні представник заявниці – адвокат Сивова Я.В. просить скасувати арешт, накладений на грошові кошти в сумі 1600 доларів США, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.08.2018 року. Як вбачається з обґрунтування, викладеного в клопотанні та доказів, долучених до клопотання, вказана грошова сума була вилучена під час проведення слідчої дії обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 . Крім того, адвокат Сивова Я.В. в клопотанні зазначила, що ті обставини, що грошові кошти у сумі 1600 доларів США належать ОСОБА_3 на праві власності та були отримані нею в якості виграшу лотереї Лото Забава, підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження копією квитанції на прийом білета лотереї на експертизу від 27.04.2014 року. Згідно цієї квитанції ОСОБА_3 отримала виграш в сумі 13000 гривень, що на той час становило при курсі долара США по відношенню до гривні 11,1950 гривень грошову суму 1161 доларів США. Різниця до вилученої в ході обшуку грошової суми є власними заощадженнями ОСОБА_3 .

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що заявником не було надано достатніх доказів на підтвердження належності грошових коштів в сумі 1600 доларів США заявнику ОСОБА_3 , т.я. надана заявником квитанція на прийом білета лотереї на експертизу не ідентифікує грошові кошти у іноземній валюті в сумі 1600 доларів США, на які накладався арешт, бо жодного підтвердження придбання доларів США за виграшні в лотерею Лото ОСОБА_7 грошові кошти у вигляді гривні, представником заявниці – адвокатом Сивовою Я.В. до суду надано не було, а тому в цій частині клопотання також задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 174 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката Сивової Я.В., яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018000000001701 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України – задовольнити частково.

Скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27.09.2018 року у справі № 757/47238/18-к.

В задоволенні іншої частини вимог клопотання – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 15 листопада 2019 року.

Суддя: Л.В. Колодіна