Рішення № 8573206, 11.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" березня 2010 р. Справа № 18/248-09

Розглянувши матеріали справи за позовом Прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної ради

до Закритого акціонерного товариства «Риболовецьке господарство села Трипілля»

Трипільської сільської ради

про визнання недійсним договору оренди та рішення

за участю представників сторін

від позивача: Кагарлицька Л.В.

від відповідача: Семеняка В.В.

від відповідача 2: Терпило В.М.

від прокуратури: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної ради (далі –позивач) до Закритого акціонерного товариства «Риболовецьке господарство села Трипілля»(далі –відповідач 1) Трипільської сільської ради (далі –відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди та рішення.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 21.12.2009 року та призначено справу до розгляду на 14.01.2010 року.

Відповідач 2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 14.01.2010 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 14.01.2010 року подав суду відзив на позовну заяву. Розгляд справи відкладався на 04.02.2010 року.

У судове засідання 04.02.2010 року відповідач 2 –Трипільська сільська рада повторно, без поважних причин не з‘явився.

В процесі розгляду справи господарським судом, ухвалами від 21.12.2009 року та 14.01.2010 року неодноразово зобов’язано відповідача 2 –Трипільську сільську раду подати суду відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його висновків.

Проте, відповідачем 2 вимоги суду проігноровані, відповідач 2 жодного разу не з‘явився у судові засідання, витребувані судом документи не подані, обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконання зазначених вимог суду не надано. Розгляд справи відкладався на 23.02.2010 року.

У судове засідання 23.02.2010 року представник прокуратури без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача 2 у судовому засіданні 23.02.2010 року подав суду відзив на позовну заяву. Розгляд справи відкладався до 11.03.2010 року.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники процесу були повідомлені належним чином, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступне.

Подано позов про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Трипільської сільської ради від 01.03.2002 року № 8 та договору оренди земельної ділянки від 05.03.2002 року, укладеного на підставі вищезазначеного рішення.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура та позивач зазначили, що розпорядження землями територіальних громад відповідно до ст.12 Земельного Кодексу України віднесено до компетенції сільських, селищних, міських рад. При цьому, рада не може делегувати такі повноваження своєму виконавчому комітету, оскільки розпорядження землями комунальної власності є виключною компетенцією ради, а тому зазначене рішення виконавчого комітету є незаконним і підлягає скасуванню. Відповідно до ст.4 Закону України «Про оренду землі»органом уповноваженим приймати рішення та укладати договір про передачу спірної земельної ділянки в оренду є Трипільська сільська рада. На підставі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В ході розгляду спору судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в Обухівському районі Київської області с. Трипілля, по вул. Шевченка, 125 та перебуває в довгостроковому користуванні ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля»під утримання та обслуговування існуючого господарства, збудованого на земельній ділянці, яка була виділена риболовецькій артілі «Пролетарська правда»у вічне користування згідно Державного акту на вічне користування землею колгоспами №446737 від 21.03.1948 року. В процесі своєї діяльності риболовецька артіль «Пролетарська правда»була реорганізована в рибколгосп «Пролетарська правда».

Як вбачається з протоколу № 1 від 19.08.1997 року на підставі рішення загальних зборів колгоспників риболовецький колгосп «Пролетарська правда»реорганізовано в ЗАТ «Трипільське риболовецьке господарство «Пролетарська правда»(код ЄДРПОУ 02797391).

ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля»(код ЄДРПОУ 30889056) створене в процесі реорганізації (витяг з протоколу № 11/БП-98 від 31.10.1998 року) ЗАТ «Трипільське риболовецьке господарство «Пролетарська Правда»(код ЄДРПОУ 02797391) та є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ «Трипільське риболовецьке господарство «Пролетарська Правда»(код ЄДРПОУ 02797391).

ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля»(код ЄДРПОУ 30889056) зареєстроване 23.03.2000 року Обухівською районною державною адміністрацією у Київській області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію від 23.03.2000 року за №13421200000000460.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов’язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, право користування спірною земельною ділянкою площею 7,00 га перейшло до відповідача як правонаступника, що також підтверджується довідкою за формою 6-зем Обухівського районного відділу земельних ресурсів Київського обласного головного управління земельних ресурсів №731 від 31.01.2001 року.

ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля»звернулося до Київського відділення Інституту землеустрою Української Академії аграрних наук з проханням провести науково-технічні роботи по виготовленню державного акту на право постійного користування.

Київське відділення Інституту землеустрою розробило та погодило «Технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля»в межах Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області».

Виготовлену технічну документацію затверджено, а також надано дозвіл на виготовлення державного акту на право постійного користування землею рішенням № 10 від 26.12.2001 року 17 сесії 23 скликання Трипільської сільської ради.

1 січня 2002 року вступив в дій новий Земельний Кодекс, яким не передбачено права постійного користування підприємству відповідача. Згідно п.1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконаю відповідно до вимог цього Кодексу.

З врахуванням вимог нового Земельного кодексу України ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля»звернулося до Трипільської сільської ради з проханням надати вказану земельну ділянку в оренду.

Трипільська сільська рада в особі свого керівного органу - виконавчого комітету, на підставі власного рішення від 21.04.1998 року «Про делегування повноважень виконавчому комітету надання та вилучення земельних ділянок»надала в довгострокове користування на умовах оренди ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля»земельну ділянку площею 7,00 га, що розташована в селі Трипілля, по вул. Шевченка, 125, Обухівського району Київської області під утримання та обслуговування існуючого господарства.

Крім того, рішення виконавчого комітету Трипільської сільської ради від 01.03.2002 року було затверджене 21.06.2002 року 2 сесією 24 скликання Трипільської сільської ради, у зв’язку з чим, між відповідачами у справі було укладено договір №1 від 23.12.2009 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Семенченком І.М. 05.03.2002 року реєстровим № 531 про доповнення 1.1. попереднього договору оренди словами: «та рішення № 2 другої сесії 24 скликання Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 21.06.2002 року»та викласти його у такій редакції: «1.1.Орендодавець на підставі рішення № 8 виконкому Трипільської сільської ради від 01 березня 2002 року та рішення № 2 другої сесії 24 скликання Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області від 21.06.2002 року –надає в оренду, а орендар приймає строком на 50 років у довгострокове користування земельну ділянку, площею 7,0 га (в межах Трипільської сільської ради –7,0 га), згідно з планом (схемою) земельної ділянки та кадастрового плану землекористування, що додаються».

Відповідно до ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчими органами сільських рад є їх виконавчі комітети. Виконавчі органи сільських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Положення ч.1 ст.11 Закону визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.02.2000 року №1-рп/2000 у справі про місцеве самоврядування.

Як вбачається з Витягу з ЄДРПОУ ДП «Інформаційно-ресурсний центр»виконавчий комітет Трипільської сільської ради не є юридичною особою та не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Трипільської сільської ради від 21.04.1998 року «Про делегування повноважень виконавчому комітету надання та вилучення земельних ділянок»є чинним та не визнано недійсним у встановленому законом порядку. Отже, у господарського суду відсутні правові підстави вважати незаконним рішення виконавчого комітету Трипільської сільської ради від 01.03.2002 року про надання в довгострокове користування на умовах оренди ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля»земельну ділянку площею 7,00 га.

На виконання вказаного рішення, між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Семенченком І.М. 05.03.2002 року реєстровим № 531.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, судом встановлено, що спірне рішення виконавчого комітету винесене на підставі делегованих йому повноважень та в подальшому схвалене на відповідному пленарному засіданні ради, що підтверджує його легітимність.

Господарський суд в процесі розгляду спору не встановив наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання акту ненормативного характеру недійсним, позовна вимога про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Трипільської сільської ради від 01.03.2002 р. задоволенню не підлягає.

Крім того, при вирішенні спору судом досліджено правомірність подання позову прокурором Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівської районної ради.

Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом, формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 інтереси держави можуть збігатися, зокрема з інтересами державних органів та державних підприємств. І з врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 10 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території районів відноситься: розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони та використання земель; організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів; внесення до Верховної Ради Автономної республіки Крим, обласних рад пропозицій щодо встановлення і зміни меж районів, міст, селищ, сіл; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин зокрема відносяться: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин зокрема належить розпорядження землями державної власності в межах визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні, обласні ради надають земельні ділянки у користування юридичним особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об’єктів пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку встановленому статтями 118 та 123 цього Кодексу. Згідно п.1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Згідно п.10 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів –органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

На момент укладення прийняття оспорюваного рішення та укладання договору оренди, в тому числі на теперішній час, розмежування земель державної і комунальної власності на адміністративній території Трипільської сільської ради не проведене.

Як встановлено судом, земельна ділянка ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля» знаходиться в межах села Трипілля по вул. Шевченка, 125, тобто в межах населеного пункту, отже відноситься до земель, повноваження щодо розпорядження якими здійснює Трипільська сільська рада, про що також зазначає прокурор в позовній заяві.

Посилання прокурора на ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування», що районні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст не приймається судом, оскільки спірна земельна ділянка стосується інтересів виключно територіальної громади Трипільської сільської ради.

Господарський суд, виходячи з системного аналізу норм Земельного Кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які наведені станом на момент прийняття оспорюваного рішення та укладання договору оренди, вважає, що позивач, Обухівська районна рада, не має повноважень щодо розпорядження землями на території населеного пункту Трипільської сільської ради, що виключає порушення інтересів держави в особі Обухівської районної ради.

Прокурор в порушення п.4 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, ст.ст.33, 34 ГПК України, не визначив та не довів в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави в особі Обухівської районної ради, а також не визначив та не довів які саме інтереси Обухівської районної ради порушено укладанням оспорюваного договору та прийняттям оспорюваного рішення, та які саме інтереси позивача підлягають захисту.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Трипільської сільської ради від 01.03.2002 року про надання в довгострокове користування на умовах оренди ЗАТ «Риболовецьке господарство села Трипілля»земельну ділянку площею 7,00 га є актом ненормативного характеру, який, враховуючи його зміст не породжує ніяких прав і обов’язків у позивача, Обухівської районної ради, оскільки йому не адресований.

Однак, обов’язковою умовою визнання акта недійсним, крім його невідповідності вимогам чинного законодавства, є також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Господарський суд вважає, що прокурором та позивачем в порушення ст.ст.33, 34 ГПК України не наведено обставин та не вказано доказів на підтвердження того, що інтереси позивача порушено у зв’язку з прийняттям оспорюванного рішення.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.03.2002 року судом встановлено.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.03.2002 року на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року відсутні.

При цьому, господарський суд враховує, що відповідно до ст.ст.22, 54, 55 ГПК України суд позбавлений права самостійно визначати правові норми на підставі яких позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки це право належить виключно позивачу або прокурору.

Відповідно ст.12 Закону України «Про оренду землі»(станом на день укладання оспорюваного договору) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов’язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням (ст.13 Закону).

Відповідно до п.п.1, 2 ст.14 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); термін договору оренди; орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Дослідивши умови договору оренди земельної ділянки від 05.03.2002 року, господарський суд встановив наявність в договорі всіх істотних умов, передбачених ст.14 Закону, також встановив відсутність порушення вимог Закону України «Про оренду землі», оскільки договір укладено за достатніх правових підстав.

Крім того, як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви та умов оспорюваного договору оренди земельної ділянки, позов про визнання його недійсним подано прокурором в інтересах Обухівської районної ради, яка не є стороною договору і не має компетенції щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Оскільки, позивач, Обухівська районна рада, не є стороною оспорюваної угоди, то крім обгрунтованих заперечень її дійсності на підставах, встановлених законом, останній повинен довести порушення його прав укладанням оспорюваної угоди на момент звернення до суду.

Щодо посилань прокурора на ст.387 ЦК України, згідно якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Однак, наслідки недійсності оспорюваної угоди від 05.03.2002 року стосуються лише сторін цього договору і не поширюються на права позивача, який вважає, що сільська рада не правильно розпорядилася земельною ділянкою, не будучи стороною угоди та не маючи повноважень розпорядження. Отже, оскільки, господарський суд в процесі розгляду спору не встановив наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.03.2002 року задоволенню не підлягає. Відповідач 1 у відзиві просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки прокурор звернувся з позовом до господарського суду Київської області 02.12.2009 року, а спірні договір оренди земельної ділянки укладений 05.03.2002 року і рішення виконавчого комітету Трипільської сільської ради прийнято 01.03.2002 року, тобто минуло майже 7 років.

Відповідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку позовної давності, в якому зазначив, що спірні порушення були виявлені в ході перевірки в 2008 році, проведеної на звернення народного депутату України Волкова О.А.. Таким чином, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності.

Зважаючи на викладене, враховуючи обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не доведені та не обґрунтовані, відповідачами спростовані, тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Суддя