Рішення № 8572979, 09.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" березня 2010 р. Справа № 9/302-09          

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола»

До Приватного підприємства Елітно-насіннєвої агрофірми «Мрія»

Про стягнення 180393,32 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача 1. Гинайло В.І. (дов. № 19/12-09 від 19.12.09 р.)

2. Козачкова В.Л. (дов. № 19/12-09 від 19.12.09 р.)

Від відповідача Бринюк В.Г. (дов. № б/н від 06.11.2009 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола»(позивач) до Приватного підприємства Елітно-насіннєвої агрофірми «Мрія»(відповідач) про стягнення 180393,32 грн., з яких 99429,31 грн. основної заборгованості, 11522,90 грн. - 3 % річних, 60179,21 грн. –сума збитків від інфляції та 9261,90 грн. –сума пені.

Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Віола»на виконання умов договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 року надало Елітно-насіннєвій агрофірмі «Мрія»товар, але відповідач, станом на день подання позову, за отриманий розрахувався частково, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у сумі 99429,31 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2009 р. порушено провадження у справі № 9/302-09 та призначено розгляд справи на 22.12.2009 р.; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 22.12.09 р. розгляд справи відкладено на 02.02.2010 р. у зв’язку з клопотанням відповідача № 174 від 21.12.2009 р.

02.02.2010 р. через загальний відділ канцелярії суду позивачем подано клопотання про забезпечення позову № 2-10/02 від 02.02.2010 р.

Як вбачається зі змісту клопотання про забезпечення позову, позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти Елітно-насіннєвої агрофірми «Мрія»(с. Капустинці, Володарського району Київської області).

Ухвалою суду від 02.02.2010 р. клопотання позивача про забезпечення позову відхилено з підстав, визначених в ухвалі; зобов’язано відповідача - Елітно-насіннєву агрофірму «Мрія»виконати надати в судове засідання відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини, а також надати письмові пояснення із зазначенням переліку документів, які необхідно вилучити з Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області, а також зазначити та долучити до матеріалів справи платіжні доручення та інші документи, що підтверджують розрахунок за договором № 15/14-05 від 15.05.05 р.; розгляд справи № 9/302-09 відкладено на 25.02.2010 р.

Враховуючи, що двохмісячний строк, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України для вирішення спору, 07.02.2010 р. закінчувався, ухвалою заступника голови суду від 07.02.2010 р. термін розгляду справи продовжено на один місяць за заявою судді.

В судове засідання 25.02.2010 р. представник відповідача надав клопотання з переліком документів, які відповідач просить суд витребувати у Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області, оскільки, зазначені документи, на думку відповідача, обґрунтують заперечення проти позовних вимог; представник позивача не з’явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, в зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 09.03.2010 року.

25.02.2010 р. суддею Сокуренко Л.В., в порядку ст. 38 ГПК України, був направлений запит до Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області з проханням надати копії документів, зазначених у постанові про проведення виїмки від 24.06.2009 р. та протоколу від 26.06.2009 р. до 08.03.2010 р., але станом на 09.03.2010 р. зазначений запит залишений без задоволення.

В судове засідання 09.03.2010 р. представники сторін з’явилися; представник відповідача не виконав вимоги ухвали суду від 02.02.2010 р. в частині вимоги суду надати в судове засідання відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків та надання суду документів, що підтверджують розрахунок за договором № 15/14-05 від 15.05.05 р.

Згідно ч. 1 ст. 6 (1) “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, строк розгляд справи було продовжено ухвалою заступника голови суду від 07.02.2010 р. термін розгляду справи продовжено на один місяць за заявою судді, тобто кінцевий строк вирішення спору –07.03.2010 р.           

Представники сторін із заявою про продовження строків розгляду справи до суду не звертався.

Оскільки, строк, встановлений ухвалою заступника голови суду від 07.02.2010 р. для вирішення спору, закінчувався і той факт, що справа № 9/302-10 тричі відкладалась у зв’язку з необхідністю витребування документів, а також невиконанням вимог ухвал суду представником відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників сторін господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віола»–Продавцем (далі –позивач) та Елітно-насіннєвою агрофірмою «Мрія»–Покупцем (далі - відповідачем) укладено договір купівлі-продажу № 15/04-05 (далі - Договір).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повних розрахунків (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач продає, а відповідач купує залізобетонні конструкції для будівництва насіннєвого заводу та складів згідно накладної.

Позивач зобов’язується відпустити відповідачу зазначений у п. 1.1 Договору товарна загальну суму 375000,00 грн. (п. 2.1 Договору).

31 травня 2005 року сторони уклали додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони вирішили у зв’язку із забезпеченням будівництва насіннєвого комплексу залізобетонними конструкціями, крім СОГ, які будуть поставлені до червня 2005 року, поставити замість вищеназваних конструкцій, обладнання для наповнення, зважування і зашивання мішків з насінням зернових, зернобобових та олійних культур на загальну суму 405 556,28 грн., включаючи ПДВ.

Відповідач зобов’язується прийняти та оплатити товар згідно умов Договору (п. 2.2 Договору).

Порядок розрахунків передбачений пунктом 3 Договору, відповідно до якого відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на р/рахунок позивача в 6-ти місячний термін після одержання (п. 3.1 Договору).

На виконання умов Договору, 22 червня 2205 року позивач надав відповідачу товар, що підтверджується Актом приймання-передачі від 22.06.2005 р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв обладнання для наповнення, зважування і зашивання мішків з насінням зернових, зернобобових та олійних культур на загальну суму 405 556,28 грн., включаючи ПДВ.

Крім того, передача позивачем товару та його отримання відповідачем підтверджується накладною № 22/06-05 від 22 червня 2005 року на суму 405 556,28 грн., включаючи ПДВ та довіреністю Серія ЯКЮ № 855254 від 22.06.2005 р., виданою відповідачем Андрусенко М.В. на отримання від ТОВ «Віола» товару (належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи).

Факт отримання товару на суму 405 556,28 грн., включаючи ПДВ, відповідач не заперечує.

За ствердженням позивача, за отриманий товар відповідач розрахувався частково у сумі 306126,97 грн., з яких 267600,00 грн. перераховані на р/рахунок позивача у вересні-грудні 2005 року, що підтверджується банківськими виписками; 32500,00 грн. внесені готівкою через касу позивача у серпні 2005 року, що підтверджується прибутковими касовими ордерами позивача (належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи) та на суму 6026,97 грн. позивач отримав від відповідача товарно-матеріальні цінності, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 99 429,31 грн.

За ствердженням позивача, заперечень стосовно затримки чи якості товару, відповідач не надіслав; покладені на нього обов’язки щодо своєчасної оплати отриманих послуг в повному обсязі не виконав.

З метою досудового врегулювання спору, 22.10.09 р. позивач направив відповідачу претензію б/н про стягнення боргу за Договором з пропозицією терміново (на протязі 7 календарних днів) оплатити борг у сумі 99429,33 грн. (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи). Претензія залишена без відповіді.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду суму основної заборгованості відповідача становила 99429,33 грн.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, –у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судових засіданнях заявляв про повний розрахунок з позивачем, проте не долучив до матеріалів справи письмових доказів з обґрунтуванням зазначених висновків; вимоги ухвали суду від 02.02.2010 р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

За таких обставин, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 99429,33 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобов’язання, то відповідач нарахував інфляційні збитки у сумі –60 179,21 грн. та 3% річних у сумі –11 522,90 грн. за період з 22.12.2005 р. по 01.11.2009 р.

Після перерахунку господарським судом розміру інфляційних збитків та 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимога стягнути вказані суми підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути 9261,90 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання.

Суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/293 від 29.04.1994 р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Оскільки зобов’язання між сторонами здійснювались на підставі договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 року та додаткової угоди до Договору від 31 травня 2005 року, якими не передбачено такого виду відповідальності як пеня, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 9261,90 грн. пені задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція щодо відмови в задоволенні пені на підставі того, що договором нарахування пені, як виду забезпечення зобов’язання не передбачено, викладена в постанові Вищого господарського суду України № 16/253 від 26.03.2008 р.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 99429,31 грн. основного боргу, 60179,21 грн. інфляційних втрат та 11522,90 грн. –3 % річних. В частині стягнення пені в розмірі 9261,90 грн. суд відмовляє.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 80-85 ГПК України, ст. ст.22, 525, 526,549 ЦК України господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Елітно-насіннєвої агрофірми «Мрія»(09300, Київська область, Володарський район, с. Капустинці, вул. Леніна, код ЄДРПОУ 03753310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола»(09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе,223, код ЄДРПОУ 30683883) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, основний борг в сумі 99429 (дев’яносто дев’ять тисяч чотириста двадцять дев’ять) грн. 31 коп., 11522 (одинадцять тисяч п’ятсот двадцять дві) грн. 90 коп. –3 % річних, 60179 (шістдесят тисяч сто сімдесят дев’ять) грн. 21 коп. інфляційних збитків та судові витрати: державне мито в сумі 1711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 31 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 223 (двісті двадцять три) грн. 88 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко