Рішення № 85728385, 19.11.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5089/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Кондрацької Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Мелещенко О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Кірси Віталія Вікторовича до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Адвокат Кірса В.В. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , яку він набув у власність відповідно до Договору дарування частини квартири від 30.05.2019 № 1709 укладеного між позивачем та відповідачем через його представника (3/4 квартири частини) та свідоцтвом право на спадщину, серія та номер: 1-877 від 09.04.2019 (1/4 частина квартири). Право власності позивача на зазначене майно також підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно: номер запису про право власності від 09.04.2019 та 30.05.2019; номер запису про право власності: 31095045 та 31785896, відповідно; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1806551371101. Позивач та відповідач до укладення відповідного договору дарування володіли майном спільно. Разом з відчуженням 3/4 частини квартири відповідач втратив право користування внаслідок припинення його права власності на це майно в силу положень ст. 346 ЦК України. До цього часу відповідач залишається перебувати на реєстраційному обліку в квартирі АДРЕСА_1 , що належить позивачу. При цьому відповідач не користується цим житлом, постійно проживає за кордоном. Погоджень щодо використання відповідачем цього майна між сторонами немає.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.07.2019 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору дарування квартири від 30.05.2019 № 1709 ОСОБА_1 є власником ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2019 ОСОБА_1 є власником ј частини квартири АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-877 від 09.04.2019.

Відповідно до відповіді на запит про реєстрацію місця проживання від 03.07.2019, ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до оригіналу надісланої нотаріально посвідченої заяви від 13.09.2019 ОСОБА_2 не заперечує щодо розгляду справи за його відсутності та не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Статтею 41 Конституції України, статтею 319 ЦК України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Правовою позицією Верховного Суду України щодо визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням від 16 грудня 2016 року у справі № 6-709цс16 від 16.11.2016 року передбачено, що частиною першою ст. 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство.

В постанові Верховного суду України від 16 січня 2012 року № 6-57цс11 сформульована правова позиція про те, що за змістом ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 р. № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

У зв`язку з тим, що зазначений Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

З огляду на це вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства - статей 71, 72, 116, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Тобто власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Враховуючи, що відповідач в квартирі АДРЕСА_1 не проживає тривалий час, але зареєстрований у ньому і тим самим чинить перешкоди позивачу вільному користуванню та розпорядженню своєю власністю, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн., сплаченого позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст. 15, 16, 317, 319, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 71,72,150,156 ЖК України, ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн.

Відповідно до пп. 15.5 п.15 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька