Рішення № 8572807, 09.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" березня 2010 р. Справа № 52/670/20-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМС-БОТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант»

про стягнення 10510,86 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Колибіденко В.О., довір. від 01.02.2010 р.

від відповідача: не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УМС-БОТ»(далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант»(далі - відповідач) про стягнення 10510,86 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2009 р. справу № 52/670 було передано для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.01.2010 р. справу № 52/670 прийнято до провадження суддею В.М. Бабкіною та присвоєно їй № 52/670/20-10.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поставку ТОВ «Адамант»товару на загальну суму 129712,70 грн., який покупцем був частково сплачений, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 8899,52 грн. основного боргу, 307,57 грн. 3% річних, 1303,77 грн. інфляційних втрат, а також відшкодувати 106,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 19.02.2010 р., 09.03.2010 р. позовні вимоги підтримав.

У судові засідання 26.01.2010 р., 19.02.2010 р., 09.03.2010 р. відповідач не з’явився. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.03.2010 р. за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УМС-БОТ»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант»товар на загальну суму 129712,70 грн., що підтверджується видатковими накладними № УМ-0001690 від 16.07.2008 р. на суму 118339,28 грн., № УМ-0001716 від 18.07.2008 р. на суму 11373,42 грн.

Факт отримання товару підтверджується також довіреностями ЯПВ № 542310 від 15.07.2008 р., ЯПВ № 542315 від 17.07.2008 р., виданими на ім`я Єлізарова В.М., оригінали яких було надано позивачем для огляду суду, оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 120813,18 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ «УМС-БОТ»від 16.07.2008 р. на суму 117813,18 грн. та від 08.04.2009 р. на суму 3000,00 грн.

У зв’язку з несплатою заборгованості ТОВ «УМС-БОТ»було надіслано на адресу ТОВ «Адамант»вимогу про оплату № 139 від 08.09.2009 р. на суму 8899,52 грн.

Відповідь на вимогу отримано не було.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 8899,52 грн., підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений товариством, становить 307,57 грн. за період з 25.07.2008 р. до 01.10.2009 р. на суму 8899,52 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 1303,77 грн.

Проте згідно з вірним арифметичним розрахунком стягненню з відповідача підлягають 12,43 грн. 3% річних та 71,20 грн. інфляційних втрат за період з 15.09.2009 р. до 01.10.2009 р. на суму 8899,52 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УМС-БОТ».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант»(08741, Київська обл., Обухівський р-н, с. Халепґя, вул. Шевченка, 210, код 16307545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМС-БОТ»(01028, м. Київ, вул. Писаржевського, 8, код 30782441) –8899 (вісім тисяч вісімсот дев’яносто дев’ять) грн. 52 коп. основного боргу, 71 (сімдесят одну) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 12 (дванадцять) грн. 43 коп. 3% річних, 90 (дев’яносто) грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 201 (двісті одну) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Судд В.М. Бабкіна