Рішення № 85724876, 15.11.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1074/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

з участю секретаря судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Рівне цивільну справу №569/1074/19 за позовом Акціонерного товариство "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в січні 2019 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 12.07.2013року на підставі кредитного договору № 26259018991677, укладеного між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 , відповідачу видано кредит в сумі 50493,79 грн.

ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал». На баланс ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» внаслідок приєднання ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» була передана заборгованість за вищевказаним кредитним договором.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 08.01.2019 року, складає 117466,00 грн., з яких: 26188,50 грн - заборгованість за кредитом, 30490,47 грн - заборгованість за процентами, 100 грн. - заборгованість за комісією, 60687,03 грн - штрафні санкції.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає.

Ухвалою Рівненського міського суду від 07 лютого 2019 року відкрито загальне позовне провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та у визначений судом строк, подала до суду відзив, в якому вказала, що виписка з рахунка її довірительки, ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором №26259018991677, подана як доказ позивачем, не містить інформації ні про дату виникнення заборгованості, ні розрахунків нарахування відсотків, пені та комісії, ні періоду їх нарахування. І ця виписка не може вважатися доказом підставності вимог позивача, оскільки вона відображає односторонні арифметичні розрахунки банку.

Вказала, що ОСОБА_1 не підписувала та не ознайомлювалася з «Загальними умовами кредитування, відкриття та ведення рахунків», позивач взагалі не вказує, що це за документ, чим він затверджений, його дату та номер. Просила відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 12 липня 2013 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26259018991677.

Відповідно до Статуту ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і АТ «Банк Ренесанс Капітал», в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс Капітал» шляхом приєднання до Банку.

Таким чином АТ «Перший Український Міжнародний Банк» вправі звернутись до суду за захистом свого права у випадку неналежного виконання позичальником умов кредитного договору № 26259018991677 від 12.07.2013 року.

Кредитний договір № 26259018991677 від 12.07.2013 року укладено шляхом підписання сторонами пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) (надалі - Пропозиція).

Підписавши дану пропозицію ОСОБА_1 погодилась, що невід`ємною частиною Договору карткового рахунку, окрім цієї пропозиції й Умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків є Правила користування платіжними картками Банку та Тарифи за ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб (п. 3 Пропозиції).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому, матеріали справи, окрім Пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) не містять інших складових кредитного договору, які сторони погодили у даному документі.

До суду від позивача надійшла заява про надання витребуваних доказів, а саме ухвалою Рівненського міського суду неодноразово витребовувалися у ПАТ «ПУМБ» Пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 12.07.2013у читабельному форматі, шрифтом 14 TimesNewRoman та детальний розрахунок заборгованості по кредитному договору №26259018991677, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1

Однак, ПАТ «ПУМБ» 21.10.2019 року суду надано лише детальний розрахунок заборгованості по кредитному договору № НОМЕР_1 , укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 позивач вказує, що надати Пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 12.07.2013 у читабельному форматі, шрифтом 14 TimesNewRoman неможливо, оскільки вказаний документ підписаний сторонами у тому форматі і з таким шрифтом, копія якого надана позивачем до суду.

Згідно з ДСТУ 4163-2003 Національного стандарту України «Державної уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації», такою затвердженні вимоги до оформлювання документів», які скеровуються до державних органів, в тому числі і до суду. Згідно з цим стандартом дозволеним є шрифт основного тексту TimesNewRoman, розмір 12-14 друкарських пунктів, текст документів, надрукованих на папері формату А4, рекомендовано друкувати через 1,5 міжрядкових інтервали. Безперечною вимогою до усіх документів є їх чіткість та читабельність. Однак, позивачем скеровано до суду документи, шрифтом, який не відповідає дозволеним стандартам, разом із цим, які є нечитабельними.

Верховний Суд 30.01.2018 року (ВС/КЦС у справі № 161/16891/15-ц) дійшов до висновку про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Позивач у порушення вимог ст.13, 81 ЦПК України не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність заборгованості у відповідача перед банком, на вимогу суду банк не надав оригіналів Пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 12.07.2013 року, доказів отримання відповідачем кредиту чи перерахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача.

Зокрема до позовної заяви не додано Умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, Правил користування платіжними картками Банку та Тарифи за ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб, у редакції чинній на момент укладення кредитного договору.

За вказаних обставин суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Також до позовної заяви та в процесі розгляду справи позивачем не долучено доказів отримання позичальником кредитних коштів та їх розміру.

У позовній заяві зазначено, що банком відповідачу видано кредит в сумі 50493,79 грн, однак жоден документ, який долучено до матеріалів справи не містить підтвердження отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 50493 грн 79 коп.

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви представник АТ «ПУМБ» посилався на те, що відповідач не виконував належним чином умови договору, допустивши заборгованість за кредитом та відсотками. На підтвердження наведеного позивач надав виписку з рахунку.

Виписка з рахунка ОСОБА_1 , із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором №26259018991677, подана як доказ позивачем, не містить інформації ні про дату виникнення заборгованості, ні розрахунків нарахування відсотків, пені та комісії, ні періоду їх нарахування.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що ця виписка не може вважатися доказом підставності вимог позивача, оскільки вона відображає односторонні арифметичні розрахунки банку.

Крім того, з матеріалів справи жодними доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 підписувала та ознайомлювалася з «Загальними умовами кредитування, відкриття та ведення рахунків» і до того ж позивач взагалі не вказує, що це за документ, чим він затверджений, його дату та номер.

Відповідно до ст.564 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно вимог ст.564 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивачем не надано жодних доказів про вчинення у письмовій формі між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки, а саме пені.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ "Перший український міжнародний банк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Оцінивши надані позивачем докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що копія Пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 12.07.2013 року та виконаний банком розрахунок заборгованості не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог позивача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність заборгованості у відповідача перед банком; на вимогу суду банк не надав Пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 12.07.2013 року, доказів отримання відповідачем кредиту. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про їх недоведеність, оскільки такі ґрунтуються лише на припущеннях.

А тому за вказаних обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 527 ч.1, 530, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 273, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариство "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина