Рішення № 8572304, 30.07.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" липня 2009 р. Справа № 9/113-09

За позовом Приватного підприємства «Мегабуд»

До Приватного підприємства «ВП Будсервіс»

Про стягнення 4400,00грн.

                     Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Позивача Кувшинець С.В., дов. від 25.06.2009 року

Відповідача Шепеляк С.В., дов. від 28.05.2009 року б/н

Рішення Господарського суду Київської області у справі № 9/113-09 прийнято 30.07.2009 року після перерви, оголошеної в судовому засіданні 14.07.2009 року у відповідності до статті 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «ВП Будсервіс»про стягнення 4400,00 грн. пені за порушення відповідачем строків повернення нереалізованого товару, отриманого відповідачем за договором комісії від 18.07.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору щодо вчасного повернення позивачеві нереалізованого товару, тому є підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених умовами договору у вигляді пені.

Відповідач проти позовних вимог заперечив в повному обсязі та у відзиві на позовну зазначив, що умовами договору не передбачено обов’язку відповідача повернути взятий на реалізацію товар власними силами, а лише зазначено, що товар має бути повернутий в зазначені строки. Відповідач зазначив, що нарахування штрафних санкцій згідно умов договору, передбачені пунктом п.1.7. не можуть застосовуватись, оскільки вказаний пункт договору не міститься вказівки на кому саме лежить обов’язок повернути товар.

Ухвалою суду від 11.06.2009 року порушено провадження у справі № 9/113-09 та призначено її до розгляду на 30.06.2009 року.

У судовому засіданні 30.06.2009 року оголошено перерву до 14.07.2009 року.

У судовому засіданні 14.07.2009 року оголошено перерву до 30.07.2009 року для виготовлення повного тексту рішення по справі.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, заперечення відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

18.07.2008 року між позивачем - Приватним підприємством «Мегабуд»в якості комітента та відповідачем –приватним підприємством «ВП Будсервіс»в якості комісіонера укладено договір комісії ( далі –Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору позивач зобов’язався систематично протягом 2008 року передавати відповідачеві товар в асортименті, кількості та ціні, зазначених в рахунках-фактурах позивача, а відповідач зобов’язався приймати його для зберігання, демонстрації та продажу третім особам на умовах цього Договору ( п.1.1. Договору).

Згідно пункту 1.7. Договору строк реалізації товарів установляється протягом трьох місяців з дня виписки позивачем товарних накладних, якщо протягом відповідного строку товар не реалізований, він має бути повернений на склад позивача за рахунок відповідача протягом трьох робочих днів, або з письмового дозволу позивача товар залишається у відповідача для подальшої реалізації на таких самий термін ( до трьох місяців).

Відповідно до пункту 6.2 Договору відповідач зобов’язаний перерахувати грошові кошти позивачеві в термін трьох календарних днів після отримання коштів від покупця, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару відповідачем третій особі ( покупцю або вантажоотримувачу).

Згідно пункту 7.1. Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2008 року та в будь-якому разі до повного проведення розрахунку сторонами за цим Договором.

Відповідно до умов вказаного Договору та на підставі видаткової накладної № МЕГ-003015 від 29.07.2008 року позивач відвантажив, а відповідач на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей від 29.07.2008 року серія НБІ № 695854 отримав товар на загальну суму 25514, 92 грн.

Отже, враховуючи умови договору, відповідач зобов’язався реалізувати товар протягом трьох місяців з дня виписки позивачем товарних накладних, до 03.11.2008 року, а якщо протягом відповідного строку товар не реалізований, сторони погодили, що він має бути повернений на склад позивача за рахунок відповідача протягом трьох робочих днів, або з письмового дозволу позивача товар залишається у відповідача для подальшої реалізації на таких самий термін (до трьох місяців).

За твердженням позивача, 29.12.2008 року відповідач власним автотранспортом за місцем знаходження позивача надав для повернення нереалізований товар на загальну суму 16000,00грн., що не заперечується відповідачем.

Спір виник внаслідок того, що відповідач невчасно повернув відповідачеві нереалізований товар, який залишився у відповідача після тримісячної реалізації, чим порушив договірне зобов’язання.

Відповідно до статей 11, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором комісії одна сторона ( комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що строк виконання відповідачем свого зобов’язання щодо повернення нереалізованого товару (до 03.11.2009) минув, а вказаний товар повернений відповідачем лише 29.12.2008 року, що не заперечуються останнім; письмового дозволу про залишення товару у відповідача для подальшої реалізації на таких самий термін (до трьох місяців) позивачем надано не було, то відповідач відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, оскільки він не виконав зобов'язання у строк.

Тобто, відповідач у встановлений договором строк (до 03.11.2008 року включно) свого обов’язку не виконав, чим порушив договірне зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що його прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (п. 1 ст. 550 ЦК України).

Право на неустойку може виникати в силу договору (договірна неустойка) чи закону (законна неустойка). В даному випадку підставою виникнення права на неустойку є договір.

Відповідно пункту 1.8. Договору у випадку порушення відповідачем строків повернення нереалізованого товару, передбачених цим договором, він виплачує позивачеві пеню у розмірі 0,5 % від суми нереалізованого товару за кожен день прострочення терміну.

Сплата неустойки є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язання.

Статтею 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В даному випадку кредитор має право на неустойку, оскільки договором передбачена відповідальність за порушення зобов’язань щодо несвоєчасного повернення нереалізованого товару позивачу в обумовлені договором строки.

Посилання відповідача на те, що умовами договору не передбачено обов’язку відповідача повернути взятий на реалізацію товар власними силами до уваги судом не приймаються, оскільки відповідно до умов договору встановлено, якщо протягом відповідного строку товар не реалізований, він має бути повернений на склад позивача (комітента) за рахунок відповідача (комісіонера) протягом трьох робочих днів або з письмового дозволу позивача товар залишається у відповідача для подальшої реалізації на таких самий термін ( до трьох місяців) (пункт 1.7. Договору). Більш того, доказів надіслання пропозиції на адресу позивача щодо надання дозволу на подальшу реалізацію товару згідно умов договору або пропозиції щодо повернення товару силами позивача відповідачем не надано.

Отже, нереалізований товар повинен був бути повернений в обумовлений між сторонами строк та на умовах, встановлених договором.

Тобто, ті обставини, на які посилався відповідач як на підставу несвоєчасного виконання зобов’язання за договором не можуть бути прийняті судом до уваги та не є підставою в розумінні Цивільного законодавства України для його звільнення від сплати неустойки.

Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази не мають значення для справи, тому на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України судом не приймаються.

Отже, вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) в сумі 4400,00грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 627, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ВП Будсервіс»(09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Павліченко,29; м. Біла Церква, вул. П.Запорожця, 24; код ЄДРПОУ 35046342, р/р 260017381 в БЦФ ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»,МФО 321121) на користь Приватного підприємства «Мегабуд»(10001, м.Житомир, вул. Ватутіна,75, р/р 260060001011672 у відділенні 32 ВАТ «Перший Інвестиційний Банк»в м. Житомирі, МФО 300506) 4 400 (чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп. –пені, 102 (сто дві) грн.- витрат по оплаті державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя