Рішення № 85721333, 12.11.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2716/19

2/0203/1038/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 листопада 2019 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Казака С.Ю.,

при секретарі судового засідання - Дикаленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуг водопостачання та водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2019 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що відповідач, як квартиронаймач, є споживачем комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, які надаються позивачем за адресою квартири мешкання відповідача - кв. АДРЕСА_1 , в зв`язку із чим на ім`я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Станом на 01 травня 2019 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, розмір якої становить 11878,55 гривень, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 7574,14 гривень, 3% річних в сумі 1445,31 гривень, а всього 20898 гривень. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати по справі.

В судове засідання сторони не з`явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від відповідача до суду відзив на позов не надходив. Разом з тим, стороною позивача суду подана заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій також вказується на підтримання позовних вимог в повному обсязі та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання в Дніпропетровській області, зокрема, за адресою АДРЕСА_1 , тобто за адресою, за якою за твердженням сторони позивача останній надає житлово-комунальні послуги відповідачу з водопостачання та водовідведення. Викладене підтверджується довідкою станом на 10 серпня 2019 року, наданою у відповідь на запит суду від 01 серпня 2019 року (а.с.13, 14).

Також судом встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, наданих стороною позивача, що останнім саме на ім`я ОСОБА_1 , а не відповідача, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 у зв`язку із наданням за адресою АДРЕСА_1 житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 , як єдиній зареєстрованій за вказаною адресою особі. При цьому станом на 01 травня 2019 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість за вказані житлово-комунальні послуги в розмірі 11878,55 гривень, а також 3% річних - 1445,31 гривень, інфляційне збільшення суми боргу - 7574,14 гривень. Викладене підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості та досудовим повідомленням на ім`я ОСОБА_1 (а.с.5-8).

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572 (далі - Правила).

Так, відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права.

Положеннями ст.11 ЦК України передбачено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є акти цивільного законодавства, акти органів державної влади, акти органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Положеннями ст.1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» визначено, споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Статтею 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» кінцевий споживач комунальної послуги (далі - споживач) - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об`єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Нормою ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року визначено розподіл житлово-комунальних послуг залежно від їх функціонального призначення. Зокрема, до житлово-комунальних послуг віднесено окрім іншого комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно ст.19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору.

Нормою ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Положеннями ст.22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» встановлений обов`язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

За змістом ст.ст.67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленими порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Також за змістом ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а також у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах. Аналогічна норма щодо обов`язку своєчасної оплати споживачем житлово-комунальних послуг закріплена п.7 Правил. Необхідність додержання вимог зазначених Правил встановлена ст.179 ЖК України.

Нормами ст.ст.525, 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Правова позиція суду, покладена в основу такого результату розгляду справи ґрунтується на тому, що однією з обов`язкових умов для можливості задоволення позову даної категорії, і цього конкретно, є підтвердження заявленого позивачем факту наявності у відповідача статусу споживача житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Тобто необхідним є підтвердження факту наявності між сторонами договірних правовідносин, оформлених відповідним договором про надання житлово-комунальних послуг, або таких правовідносин, що виникли з фактичного надання позивачем та отримання і споживання відповідачем житлово-комунальних послуг (постанови Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 року у справі №6-2023цс15, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі №686/21962/15-ц, від 04 липня 2018 року по справі №904/7183/17, від 20 вересня 2018 року по справі №751/3840/15-ц, постанова Верховного Суду від 15 березня 2018 року по справі №401/710/15-ц). В останньому випадку необхідним є доведення, зокрема, оформлення позивачем, як виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, на ім`я відповідача, як споживача, особового рахунку, за яким обліковується надання таких послуг, їх вартість та оплата, а відтак і заборгованість, а також підлягає доведенню заявлений факт проживання відповідача, як споживача, за адресою надання житлово-комунальних послуг, як один із доказів підтвердження отримання і споживання ним таких послуг.

Разом з тим, як встановлено судом в ході розгляду справи та викладено вище за текстом рішення, відповідачем по справі позивач зазначив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, долучені до позову самим же позивачем докази свідчать про те, що особовий рахунок як на єдиного зареєстрованого мешканця кв. АДРЕСА_1 фактично на іншу особу - ОСОБА_1 , на ім`я останнього нараховано і заборгованість з наданих позивачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою, а також саме із ОСОБА_1 позивач намагався вирішити в досудовому порядку спір, який даним позовом передав на розгляд суду, зазначивши в якості відповідача іншу особу. Крім того, відповідно до отриманої на запит суду інформації відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться зареєстрованим в м. Дніпро, в тому числі за вказаною адресою, що за відсутності інших доказів у справі не доводить факт отримання і споживання останнім житлово-комунальних послуг, заборгованість з оплати яких просить стягнути позивач з відповідача.

Відповідно до ст.ст.12, 13, 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стороною позивача в порушення її процесуального обв`язку не тільки не доведено заявлені в обґрунтування свого позову фактичні обставини, як то існування між сторонами правовідносин із надання позивачем та отримання і споживання відповідачем житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення з обов`язком оплати вартості таких послуг відповідачем, а й фактично пред`явлено позов до неналежного відповідача, оскільки долучені позивачем до справи докази свідчать, що вказані правовідносини фактично виникли у позивача не з відповідачем, а з іншою особою. За таких обставин, а також враховуючи, що позивач у передбачені ЦПК України строки питання про заміну неналежного відповідача належним перед судом не ставив, натомість суд у відповідності до ст.51 ЦПК України не може самостійно замінити неналежного відповідача у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість, недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог, що зумовлює необхідність відмови у їх задоволенні в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по справі у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 1921 гривень відшкодуванню позивачу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст.1, 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, ст.ст.1, 19, 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», ст.ст.1, 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст.ст.67, 68, 179 ЖК України, п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, ст.ст.2, 5, 12, 13, 51, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати послуг водопостачання та водовідведення - відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне заочне рішення суду складено 12 листопада 2019 року.

Суддя С.Ю. Казак