Рішення № 8572019, 24.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 лютого 2010 р.           Справа 13/168-09

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Гарант" (22622, Вінницька область, Оратівський район, с.Якимівка, код ЄДРПОУ 30802530)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький Кінний завод" (22613, Вінницька область, Оратівський район, с.Човновиця, код ЄДРПОУ 30802530)

про стягнення 24 114,05 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Новіков А.В. - керівник

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 07.12.2009 р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Гарант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький Кінний завод" про стягнення 24 114,05 грн. боргу, що включає в себе 16463,26 грн. - основної суми боргу; 7217,26 грн. - штрафу; 433,53 грн. - інфляційних нарахувань та призначено до слухання, проте через неявку представника відповідача судове засідання було відкладено на 02.02.2010 р.

На визначену дату представники сторін не з"явились, в зв"язку з чим судове засідання повторно було відкладено на 24.02.2010 р.

Фіксація судового процесу здійснювалась, за клопотанням сторони.

На визначену дату з"явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву та доказів витребуваних ухвалами суду, не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 02.02.2010 р. №195р-196р. та рекомендоване поштове повідомленням про отримання відповідачем ухвали суду №206690 отримане 05.02.10 р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представником позивача було подано суду клопотання про збільшення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 16463,26 грн. - основного боргу; 13144,30 грн. - штрафу; 925,72 грн. - інфляційних нарахувань. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав уточнені позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

26.06.2009 року між сторонами було укладено договір поставки б/н, відповідно до умов якого, позивач (продавець) зобов"язався поставити, а відповідач (покупець) прийняти та сплатити товар (нафтопродукти), в кількості, якості, ціні, умовами оплати і поставки, що визначені договором.

Позивачем, на виконання п.2.2 договору поставки, 29.08.2009 р. було відпущено дизельне паливо відповідачу в кількості 2439 літрів на загальну суму 15487,65 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи обопільно підписаною збірною накладною на суму 15487,65 грн.

Відповідно до п.3.3. договору, розрахунок за продукцію повинен був здійснитись відповідачем на протязі 2-х днів, з моменту одержання товару, тобто до 31.08.2009 р.

Відповідач, взяті на себе зобов"язання не виконав, розрахунок з позивачем за отриманий товар в розмірі 15487,65 грн. не здійснив.

Позивачем 28.09.2009 р. було направлено відповідачу рахунок-фактуру №60 від 28.09.2009 р. на збільшену суму боргу, а саме 16219,36 грн., посилаючись на п.8.1 договору поставки та фактором зростання цін на нафтопродукти. Однак відповідачем оплата по виставленому рахунку здійснена не була.

10.10.2009 р. позивачем було направлено відповідачу претензію на суму 19138,83 грн., з вимогою сплатити її строком до 19.10.2009 р., яка була отримана останнім, про що свідчить поштове повідомлення отримане 15.10.2009 р., однак залишена ним без реагування.

Позивачем 09.11.2009 р. було повторно направлено відповідачу рахунок-фактуру про сплату суми боргу в розмірі 16463,26 грн. №81 від 09.11.2009 р., а також відповідно до .5.2 договору поставки, нараховано суму штрафу в розмірі 5762,12 грн. та виставлено відповідний рахунок-фактуру №82 від 09.11.2009 р.

Відповідачем оплата по виставленим рахункам здійснена не була.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Як видно з матеріалів позовної заяви відповідачем згідно договору поставки був отриманий товар на загальну суму 15487,65 грн. Проте позивач посилаючись на п.8.1 договору поставки, де встановлено, що у випадку несвоєчасногно розрахунку обумовленого дійсним договором, згідно п.3.3., та у випадку зростання ринкових цін на аналогічний товар відповідач (покупець) розраховується з позивачем (продавцем) за одержаний товар за цінами позивача, які діють на момент проведення розрахунку, здійснив додаткове нарахування несплаченої суми боргу, чим основна сума боргу відповідача склала 16219,36 грн.

Суд встановив, що позивачем здійснюючи перерахунок основної суми боргу на підставі п.8.1, боло невірно розтлумачено даний пункт договору, так як в ньому сказано, що відповідач розраховується за одержаний товар за цінами позивача, які діють на момент проведення розрахунку, проте позивачем не було враховано той факт, що розрахунок відповідачем здійснено ще не було, тому позивач не може встановити ціну товару, на той час, коли відповідач проведе даний розрахунок.

Таким чином додаткове нарахування позивачем 731,71 грн. є передчасним і безпідставним.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дії позивача по продажу товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище зазначеною збірною накладною, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриману продукцію в розмірі 15487,65 грн.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 15487,65 грн. - основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України пропорційно сумі задоволених вимог.

Не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 731,71 грн. основної суми боргу, як безпідставно та передчасно нарахована.

Також підлягає частковому задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 13144,30 грн. - штрафу, виходячи з наступного:

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

П.5.2 договору поставки вказано, що за порушення терміну сплати за одержаний товар, відповідач (покупець) сплачує позивачу (продавцю) штраф в розмірі 0,5% за кожен день прострочення від суми несплаченого товару.

Проте в ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що штрафна санкція (штраф) є платою у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п.1.5), а пенею являється плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання (п.1.4).

Також ст. 549 Цивільного кодексу України визначено: п.2. штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; п.3. пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку що п.5.2 договору поставки, сторонами фактично було передбачено нарахування пені, а не штрафу.

Також сума нарахованого штрафу в розмірі 13144,30 грн. здійснена позивачем від суми 16463,26 грн., яка як вже встановлено судом, не є сумою основного боргу, та без врахування ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", яка вказує, що розмір пені обчислюється від розміру простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Отже, вивчивши всі обставини у даній справі, суд приходить до висновку стягнути з відповідача 1409,16 грн. - пені, з покладанням на відповідача судових витрат, пропорційно сумі задоволених вимог, щодо стягнення 11735,14 грн. штрафу, вимога задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягнути з відповідача 925,72 грн. - інфляційних нарахувань, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте судом з"ясовано, що сума інфляційних нарахувань розрахована позивачем від основного боргу в розмірі 16463,26 грн., що встановлено судом невірно нараховано, тому вимога позивача про стягнення 925,72 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме від основної суми боргу в розмірі 15487,65 грн., що складає 581,00 грн. - інфляційних нарахувань, з покладанням на відповідача судових витрат, пропорйційно сумі задоволених вимог.

Щодо стягнення 344,72 грн. - інфляційних нарахувань, відмовити, як безпідставно нараховані.

Відповідач не виконав вимог ухвали суду від 07.12.2009 р., 28.12.2009 р. та 02.02.2010 р. про надання доказів в підтвердження чи спростування позовних вимог позивача. Нез’явлення в судове засідання представника відповідача не дало можливості суду на підставі ст..30 ГПК України відібрати письмові пояснення для встановлення вказаних обставин. Тому за ухилення від вчинення дій (щодо з’явлення в судове засідання представника, надання вказаних в ухвалі доказів, доказів в обґрунтування пояснень причин невиконання вимог ухвали щодо явки в судове засідання представників), покладених судом, з відповідача на підставі ч.5 ст.83 ГПК України підлягає стягненню до Державного бюджету України 500 грн. штрафу.

          Керуючись ст. ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Задоволити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький Кінний завод", Вінницька область, Оратівський район, с.Човниця (код ЄДРОПУ 30802530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Гарант", Вінницька область, Орятівський район, с.Якимівка (код ЄДРОПУ 24899146) 15487,65 грн. - основного боргу, 1409,16 грн. - пені, 581,00 грн. - інфляційних нарахувань, 174,78 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 171,00 грн. – відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

3. Відмовити в позові в частині стягнення з відповідача 975,61 грн. - основного боргу, 11735,14 грн. - штрафу, 344,72 грн. - інфляційних нарахувань.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький Кінний завод", Вінницька область, Оратівський район, с.Човниця (код ЄДРОПУ 30802530) до Державного бюджету України 500 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій покладених судом.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 березня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (22622, Вінницька область, Оратівський район, с.Якимівка)

3 - відповідачу (22613, Вінницька область, Оратівський район, с.Човновиця)