Рішення № 8571993, 23.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 лютого 2010 р. Справа 10/184-09

за позовом:Приватного підприємеця ОСОБА_1, ідентиф. номерНОМЕР_1 (АДРЕСА_1,10001)

до:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива", код ЄДРПОУ 32685327 (с. Безіменна, Козятинський район, Вінницька область)

про стягнення 54563,8 грн. заборгованості

Головуючий суддя Даценко М.В.

Секретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива" (с. Безіменна, Козятинський район, Вінницька область) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир) збитків в сумі 54563,80 грн.

Господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 10/184-09 та призначено її до розгляду на 22.12.09р.

У зв"язку з неявкою в судові засідання представника відповідача та поданням представником позивача клопотань про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів, розгляд справи відкладався на 18.01.10р., 09.02.10р. та 23.02.10р.

В судовому засіданні 23.02.10р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог (вх. 1960 від 23.02.10р.) якою просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 52440,00 грн. та суму передоплати в розмірі 2123,80 грн.

Дослідивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не направив, доказів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання доказів суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, оскільки ухвалу від 09.02.2010 року було надіслано рекомендованим листом, за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі від 24.11.2009 року - с. Безіменна, Козятинський район, Вінницька область, отримання якої відповідачем стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 107136 від 27.11.09р.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 09.02.2010 року про відкладення розгляду справи, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Крім того з реєстру поштових відправлень господарського суду Вінницької області від 10.02.2010 року № 1 вбачається, що ухвалу від 09.02.10р. направлено10.02.10р. відповідачу за адресою: с. Безіменна, Козятинський район, Вінницька область.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 10/184-09, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.09.2006р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (м. Житомир) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива" (с. Безіменне, Козятинський район, Вінницька область) укладено договір № 19/09-01, відповідно до якого відповідач зобов"язався передати у власність позивача, а позивач прийняти та оплатити наступний товар: насіння ріпаку продовольчого.

Сторони у пп. 1.2. та 1.3. договору встановили кількость товару: 100 тонн та ціну: 950 грн. за тонну, в тому числі ПДВ, всього 95000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно п. 2.5 договору продавець зобов"язався відвантажити покупцю товар у термін до 01.08.2007р.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець здійснює попередню оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця протягом 15 днів з моменту підписання договору.

На виконання вимог договору № 19/09-01 від 19.09.2006р. позивач здійснив 20.09.2006р. (у встановлений п. 4.1. договору строк) попередню оплату за товар в сумі 95000 грн., що стверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 27 від 25.09.2006р.

Як вбачається із матеріалів справи (накладна № 702 від 18.07.2007р) та пояснень представника позивача на підставі вказаного договору відповідач 18.07.07р. здійснив часткову поставку товару у кількості 58,048 т за ціною 1333,33 грн. без ПДВ за 1 т, на загальну суму 92876,80 грн., в тому числі з ПДВ.

З хронології господарських операцій між сторонами відображеної в обопільно підписаному та скріпленому печатками сторін акті звіряння розрахунків станом на 18.01.2008р. вбачається, що поставка товару 18.07.07р. в розмірі 58,048т здійснена відповідачем на виконання вимог договору від 19.09.2006р.

Позивач зазначений товар прийняв, що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 702 від 18.07.2007р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином розмір боргу відповідача перед позивачем склав 2123,20 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача, а саме попередня оплата за товар в сумі 95000 грн. свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по поставці товару.

Згідно ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення (повернення) суми попередньої оплати правомірною та обґрунтованою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив, а позивач прийняв товар на суму 92876,80 грн. Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2123,2 грн. (95000,00 грн. - 92876,80 грн. = 2123,2 грн.)

Враховуючи те, що проводячи перерахунок суд в кінцевому рахунку отримав менший розмір ніж заявлено позивачем, суд відмовляє в стягненні 0,60 грн. попередньої оплати як заявлених безпідставно.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Враховуючи те, що на момент розгляду справи сторонами не подано доказів поставки товару постачальником за договором N 19/09-01 від 19.09.2006р. на суму 2123,20 грн. або доказів повернення позивачу перерахованої ним передоплати в сумі 2123,20 грн., вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 2123,20 грн. підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги про стягнення збитків в розмірі 52440,00 грн.

Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України, ст. 224, абзацу 4 п. 1 ст. 225 ГК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а особа, яка порушила господарські зобов'язання, повинна відшкодувати завдані цим збитки, збитками є також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

З приписів зазначених вище статей вбачається, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до п. 3 ст. 623 ЦК України розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів або упущеної вигоди враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Зазначена норма покладає на позивача обов'язок довести, що ним вжито заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Теоретична можливість одержання прибутку не може бути належним доказом вчинення збитків у виді упущеної вигоди.

Позивач не надав суду жодних доказів того, що він вживав необхідних заходів для отримання спірного доходу.

Також з договору поставки № 1031-20709171365 від 11.09.07р. укладеного між позивачем та іншим суб'єктом підприємницької діяльності - ТОВ "Віойл-Агро", який позивач надав на підтвердження понесення ним збитків (упущеної вигоди), вбачається, що позивач (постачальник) зобов"язався передати покупцю товар - ріпак продовольчий в кількості 20000т. +/- 5,00% у заліковій вазі, а відповідач на виконання умов договору № 19/09-01 поставив йому товар - насіння ріпаку продовольчого в кількості 58,048 т. А тому доводи позивача про те, що договір поставки № 1031-20709171365 від 11.09.07р. підтверджує завдання йому відповідачем збитків у вигляді неодержаного доходу (упущена вигода), є безпідставними.

Встановивши відсутність причинного зв'язку між недопоставкою продукції Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива" та неодержаними фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 прибутками в частині стягнення 52440,00 грн. збитків слід відмовити.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Зважаючи на вищевикладене позов слід задовільнити частково з покладанням судових витрат на держмито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуальногокодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарськоготовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива", код ЄДРПОУ 32685327, с. Безіменна, Козятинський район, Вінницька область (р/р 26009301170757 в ФАКБ "Національний кредит", м. Козятин, МФО 302894) на користьфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1,10001 (р/р № 26001513498001 у ЖД ВАТ ВТБ Банк МФО 311346) 2123 (дві тисячі сто двадцять три) грн. 20 коп. заборгованості, 21 (двадцять одну) грн. 23 коп. відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 9 (дев"ять) грн. 18 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 березня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_1,10001)

3 - відповідачу (с. Безіменна, Козятинський район, Вінницька область)