Рішення № 85717909, 11.11.2019, Новоодеський районний суд Миколаївської області

11.11.2019

Справа № 482/812/19

Номер провадження 2/482/415/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Демінської О.І., за участю секретаря судового засідання Мозгової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Нова Одеса Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НІК-ТРАНС ЮГ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «НІК-ТРАНС ЮГ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року позовна заява була залишена без руху, надано строк для усунення недоліків.

26.06.2019 року до суду надійшла заява про надання позовної заяви у новій редакції, в якій позивач остаточно просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі.

В обґрунтування позову зазначив, що працював на посаді водія - експедитора в ТОВ «НІК-ТРАНС ЮГ» з 1 червня 2017 року.

В січні 2019 року, виконуючи свої функціональні обов`язки, здійснював перевезення вантажу (насіння соняшнику) на автомобілі «МAN TGA 26.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі з причепом «Schmitz WF 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать директору ТОВ ОСОБА_2 , а саме: 11.01.2019 року з ТОВ «Новоодеський елеватор» до ТОВ «Українська Чорноморська Індустрія», 14.01.2019 року з ТОВ «Зерноторгова компанія Прометей» до ДП «Сантрейд», 19.01.2019 року з ТОВ «Зерноторгова компанія Прометей» до ТОВ «Українська Чорноморська Індустрія».

19.01.2019 року, перебуваючи в останньому рейсі, потрапив в ДТП через технічні несправності наявні на причепі «Schmitz WF 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 . За вказаним фактом СВ Вітовського ВП Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області внесені відомості до ЄРДР за №12019150230000061 від 20.01.20-19 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Після дорожньо-транспортної пригоди продовжував працювати, але з 24.01.2019 року по 06.02.2019 року захворів та перебував на лікарняному. В день виходу на роботу, а саме 07.02.2019 року дізнався про своє звільнення. Наказ про звільнення та трудову книжку надано не було.

Того ж дня, під час телефонної розмови зі слідчим СВ Вітовського відділення поліції Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області Свириденком М.П., у провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження за фактом ДТП, позивачу стало відомо, що наказом №89 ТОВ «НІК-ТРАНС ЮГ» від 02.01.2019 року його було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення вважає незаконним та таким, що порушує його право на працю, оскільки відповідачем порушено норми та порядок звільнення, передбачені КЗпП України.

Ухвалою суду від 27.06.2019 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.07.2019 року, за клопотанням представника позивача - адвоката Письменного М.Г., було витребувано у ТОВ «Новоодеський елеватор» копію товарно-транспортної накладної від 11.01.2019 року, згідно якої автомобіль «МAN TGA 26.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі з причепом «Schmitz WF 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 завантажувався на вказаному Товаристві насінням соняшнику та у ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЧОРНОМОРСЬКА ІНДУСТРІЯ» копії товарно- транспортних накладних від 14.01.2019 року, згідно яких автомобіль «МAN TGA 26.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі з причепом «Schmitz WF 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 розвантажувався на вказаному Товаристві насінням соняшнику.

У судове засідання 11.11.2019 року сторони не з`явилися. Від позивача та його представника - адвоката Письменного М.Г. надійшли заяви про розгляд справи у їхню відсутність, в якій зазначили про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Драненко В.В. вдруге надіслав до суду заяву про перенесення судового засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі.

У відповідності з вимогами ст. 223 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, відзиву до суду не подав. Неявка представника відповідача - юридичної особи, у зв`язку із його участю в розгляді іншої справи не є поважною причиною неявки.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, су приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно наказу №51 від 01 червня 2017 року, позивач ОСОБА_1 прийнятий на роботу у ТОВ «НІК-ТРАНС ЮГ» з 01 червня 2017 року на посаду водія - експедитора з посадовим окладом 3250 грн.

02 січня 2019 року відповідачем видано наказ № 89 «Про звільнення», відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з 02 січня 2019 року з посади водія - експедитора відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 . продовжував виконувати свої функціональні обов`язки з перевезення вантажу. Так, на автомобілі «МAN TGA 26.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі з причепом «Schmitz WF 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать директору ТОВ Ніколюку В.М., а саме: 11.01.2019 року з ТОВ «Новоодеський елеватор» до ТОВ «Українська Чорноморська Індустрія», що підтверджується документами, що були надані суду відповідно до ухвали суду від 24.07.2019 року про витребування доказів ТОВ «Новоодеський елеватор» та ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЧОРНОМОРСЬКА ІНДУСТРІЯ», а саме:

-копією товарно-транспортної накладної №1148/3974 від 11.01.2019 року, згідно якої автомобіль «МAN TGA 26.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі з причепом «Schmitz WF 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «НІК-ТРАНС ЮГ», водій ОСОБА_1 завантажувався на ТОВ «Новоодеський елеватор» насінням соняшнику;

-копією товарно-транспортної накладної №562584 від 19.01.2019 року, згідно якої автомобіль «МAN TGA 26.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі з причепом «Schmitz WF 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «НІК-ТРАНС ЮГ», водій ОСОБА_1 розвантажувався на ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЧОРНОМОРСЬКА ІНДУСТРІЯ» 22.01.2019 року насінням соняшнику;

-копією товарно-транспортної накладної №571852 від 11.01.2019 року, згідно якої автомобіль «МAN TGA 26.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі з причепом «Schmitz WF 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «НІК-ТРАНС ЮГ», водій ОСОБА_1 розвантажувався на ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЧОРНОМОРСЬКА ІНДУСТРІЯ» 13.01.2019 року насінням соняшнику.

19.01.2019 року позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «МAN TGA 26.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у складі з причепом «Schmitz WF 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконючи свої трудові обовязки потрапив в ДТП через технічні несправності наявні на причепі «Schmitz WF 18», реєстраційний номер НОМЕР_2 . За вказаним фактом СВ Вітовського ВП Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області внесені відомості до ЄРДР за №12019150230000061 від 20.01.20-19 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Після дорожньо-транспортної пригоди продовжував працювати, але з 24.01.2019 року по 06.02.2019 року захворів та перебував на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДЖ №124208, виданим 24.01.2019 року.

Як зазначає позивач, в день виходу на роботу, а саме 07.02.2019 року дізнався про своє звільнення. Наказ про звільнення та трудову книжку надано не було.

Того ж дня, під час телефонної розмови зі слідчим СВ Вітовського відділення поліції Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області Свириденком М.П., у провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження за фактом ДТП, позивачу стало відомо, що наказом №89 ТОВ «НІК-ТРАНС ЮГ» від 02.01.2019 року його було звільнено з посади водія - експедитора на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Так, згідно ст.4 Конвенції №158 Міжнародної організації праці "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року», спрямованої на захист прав працівника, - трудові відносини з працівником не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, зв`язаних зі здібностями або поведінкою працівника.

Як вбачається зі ст.9 Міжнародної Конвенції № 158, на роботодавця покладається тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

Статтею 43 Конституції України передбачена, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст.2,36,40,41 КЗпП України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Аналіз вказаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Згідно п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору, серед інших, є його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст.40, ч. 3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

В роз`ясненнях, що міститься в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року розяснено,що розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України, зазначено, що суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Саме до такого розуміння цих норм зводяться правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від: 1 квітня 2015 року справі № 6-40цс15, 1 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15.

В ході розгляду справи відповідачем, як на підставу своїх заперечень, було надано копію наказу про укладення договорів про повну матеріальну відповідальність № 71 від 01.11.2018 року, копію акту фіксації відмови працівника від заключення договору про повну матеріальну відповідальність за №01 від 02.11.2018 року, копію персонального попередження ОСОБА_1 від 02.11.2018 року, копію акту фіксації відмови працівника від ознайомлення з персональним попередженням про звільнення №02 від 02.11.2018 року, копію наказу про звільнення №89 від 02.01.2019 року з посади водія - експедитора у зв`язку з відмовою у заключенні Договору про повну матеріальну відповідальність, відповідно до ст. 135-1 КЗпП, п. 1 ст. 40 України, копію акту фіксації відмови працівника від ознайомлення з наказом про звільнення №03 від 02.01.2019 року.

Зі змісту Наказу №89 від 02 січня 2017 року «Про звільнення», наданого відповідачем, вбачається правовою підставою для звільнення ОСОБА_1 є ст.135-1 КЗпП України у зв`язку з відмовою у заключенні Договору про повну матеріальну відповідальність, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

П.1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Тобто, перелік підстав для розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП не передбачає таку підставу як відмову працівника у заключенні Договору про повну матеріальну відповідальність.

Суд вважає, що відповідачем не спростовано факту знаходження позивача у трудових правовідносинах з Товариством по 06 лютого 2019 року включно.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом скасування наказу № 89 від 02 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади водія - експедитора Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ТРАНС ЮГ» згідно п.1 ст. 40 КЗпП України та поновлення його на посаді водія - експедитора Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ТРАНС ЮГ» з 02 січня 2019 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 768,40 гривень.

Керуючись ст.ст.12,81,89,247,141,259,263-265,273ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «НІК-ТРАНС ЮГ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - задовольнити.

Скасувати наказ № 89 від 02 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади водія - експедитора Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ТРАНС ЮГ» згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія - експедитора Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ТРАНС ЮГ» з 02 січня 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ТРАНС ЮГ», ЄДРПОУ 41119533, місце знаходження: м. Нова Одеса, вул. Пушкіна, 21 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 гривень.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення складено 15 листопада 2019 року.

Суддя: О.І.Демінська