Рішення № 85717069, 18.11.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2206/18

РІШЕННЯ

Іменем України

18 листопада 2019 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «лайфселл», третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Ухвалою суду від 19.04.2019 року замінено відповідача та залучено ТОВ «лайфселл» до участі в даній справі; залучено ОСОБА_2 до участі у вказаній справі; продовжено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «лайфселл», третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 14.07.2017 року, близько 13 год. 00 хв., на автодорозі Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Вінниця, в районі с. Ксаверівка, Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем - «Фольцваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку та швидкість руху і допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21063» р/н НОМЕР_2 , під керуванням позивача, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів, а позивач отримала тілесні ушкодження.

Згідно постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2018 року, водій ОСОБА_2 визнаний винним за ст.124 КУпАП, тобто дорожньо-транспортна пригода сталася з його вини.

Автомобіль «ВАЗ-21063» р/н НОМЕР_2 , належить на праві особистої власності матері позивача - ОСОБА_3 , а вона керує ним та має право розпоряджатися відповідно до нотаріально посвідченої довіреності.

Внаслідок ДТП власнику автомобіля «ВАЗ-21063» р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , завдано матеріальної шкоди в сумі 3,453 грн. 20 коп.

Однак, оскільки автомобіль на момент ДТП був застрахований в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» ,відповідно до договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, то власнику автомобіля, на підставі довіреності на ім`я позивача, страховою компанією, згідно договору прямого врегулювання, було в повному обсязі виплачено кошти, як відшкодування заподіяної шкоди у разі настання страхового випадку.

Таким чином, заподіяна з вини відповідача матеріальна шкода за пошкодження автомобіля, повністю виплачена власнику автомобіля страховою компанією і претензій з цього приводу до відповідача у власника автомобіля немає.

Однак, позивачем за час перебування автомобіля «ВАЗ-21063» р/н НОМЕР_2 на штрафмайданчику ВФ ДП МВС України «Інформ-Ресурси» сплачено 6216 грн., що пов`язано з даною ДТП і цю суму також повинен відшкодувати відповідач, як винна особа.

Крім цього, з вини відповідача позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, які сталися через те, що в результаті грубих порушень ПДР відповідачем, автомобілю завдано значної шкоди і позивач тривалий час, а саме: з 14.07.2017 року по 22.02.2018 року не мала можливості його використовувати; в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості і тривалий час, з 14.07.2017 року по 10.08.2017 року, перебувала на стаціонарному - Вінницької МКЛ ШМД та амбулаторному лікуванні - за місцем проживання.

Також, позивач пережила глибокий психологічний стрес, через що у неї сталися головні і сердечні болі, втрата душевного спокою, погіршення сну і здоров`я в цілому, а це у свою чергу вплинуло на реалізацію її намірів та ділових стосунків.

Крім цього, у зв`язку з зазначеними вище обставинами, у позивача порушились нормальні життєві зв`язки через неможливість використання транспортного засобу тривалий час, продовження активного громадського життя з оточуючими людьми, в тому числі і родичами.

Також, позивачу довелося у зв`язку з ДТП витратити чимало власного часу на відвідування різних інстанцій, проведення експертного дослідження. З дня ДТП по даний час сплинув майже рік, а шкода відповідачем так і не відшкодована.

Розмір моральної шкоди складає 20000 гривень і позивач вважає, що відшкодовувати її на повинен саме відповідач, з вини якого і сталася ДТП.

Добровільно відшкодувати заподіяну шкоду відповідач категорично відмовляється.

За наведених обставин позивач звертається до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 6216 грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 20000 грн., а також понесені нею судові витрати.

В судове засідання 18.11.2019 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Деркач В.Г. не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позовні вимоги своєї довірительки підтримує; в разі неявки представника відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

07.12.2018 року, ОСОБА_2 , який станом на вказану дату мав процесуальний статус відповідача в даній справі, надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначив, що позов не визнає в повному обсязі з наступних підстав. 14.07.2017 року він керував автомашиною «Фольцваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка належить юридичній особі - ТОВ «лайфселл», яка розташована за адресою: вул. Максимовича, 4 в м. Вінниці, «Торговий центр «Кряж»», офіс 222. Близько 13 год. 00 хв., в районі с. Ксаверівка, Вінницького району Вінницької області, де він перебував під час виконання трудових обов`язків, трапилася ДТП, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля Фольцваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомашиною «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2018 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Автомобіль «Фольксваген Поло» належить фірмі «лайфселл» на праві власності; з ТОВ «лайфселл» він перебував у трудових відносинах і працював на посаді менеджера з роздрібних продажів на підставі наказу № 237-к від 23.05.2017 року. Вказаним транспортним засобом він керував на підставі техпаспорту. Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових) обов`язків. Таким чином, позивач невірно обрав відповідача. У даному випадку він може приймати участь у справі лише, як третя особа без самостійних вимог на боці відповідача. Крім того, позивач в позовній заяві посилається на ті обставини, що автомашина належить її матері - ОСОБА_3 , тому позивачем у даній справі з вимогами про відшкодування матеріальної шкоди може бути лише вона, як власник авто. ОСОБА_1 не повідомляє суду і не надає відповідних документів, які підтверджували: факт знаходження автомобіля «ВАЗ» на штрафмайданчику саме через скоєну ДТП, в зв`язку з чим вказане авто було залишене на штраф майданчику (можливо по причині іншого ДТП); скільки часу автомобіль знаходився на штраф майданчику. На обгрунтування заподіяння моральної шкоди, позивач посилається на перебування на лікуванні в умовах стаціонару Вінницької міської лікарні ШМД з 14.07.2017 року по 10.08.2018 року саме з наслідками ДТП. Проте, це не відповідає дійсності. З експертного висновку убачається, що тривале перебування позивачки на лікуванні не пов`язане з травмами, отриманими під час ДТП. Позивач просить стягнути моральну шкоду в сумі 20000 грн. В той же час позивачем необгрунтовано та не надано жодного доказу щодо саме такого розміру відшкодування. В зв`язку з недоведеністю моральна шкода стягненню не підлягає. Відповідно до п.2 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, звільняються від сплати судового збору (в тому числі і за зверненням до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди). Тому, той факт, що позивач сплатив судовий збір за власним бажанням не є підставою його стягнення з відповідача. До позовної заяви не надано доказів отримання адвокатом гонорару за правничу допомогу в розмірі 1500 грн.; в додатках до позовної заяви в п.9 викреслено «квитанції про оплату». За наведених обставин ОСОБА_2 просить відмовити в позові.

18.11.2019 року, ОСОБА_2 , станом на вказану дату, маючи процесуальний статус третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог, в судове засідання не з`явився, попередньо надавши суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

10.06.2019 року представником відповідача ТОВ «лайфселл» - Дементовичем М .І . надіслано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх незаконними та необгрнутованими та просить відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Автомобіль позивача постановою слідчого було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, виключно з чим і пов`язано його зберігання на штрафмайданчику. Оскільки автомобіль позивача було визнано речовим доказом, який зберігався на штрафмайданчику за рахунок коштів державного бюджету, сплата позивачем коштів у розмірі 6216 грн. 00 коп. за таке зберігання є неправомірною та невиправданою, відтак відповідач не зобов`язаний повертати їх позивачу.

Також, майно, яке внаслідок ДТП було пошкоджено ОСОБА_2 та використання якого, внаслідок приєднання як речового доказу в кримінальному провадженні, було неможливим, не належить на праві власності позивачу, а відтак порушення права власності позивача - не мало місце. Душевні страждання позивача щодо неможливості користуватися чужим майном не можуть бути визнані обгрунтованою підставою для відшкодування моральної шкоди саме позивачу. Неможливість тривалого використання автомобіля «ВАЗ 21063» викликана його приєднанням як речового доказу до кримінального провадження в період з 14.07.2017 року по 12.12.2017 року, тобто, неможливість використання автомобіля не пов`язана із взаємодією джерел підвищеної небезпеки або діями ОСОБА_2 , а тому і відсутня вина та підстави відповідальності ТОВ «лайфсел» та ОСОБА_2 в спричиненні моральної шкоди позивачу внаслідок неможливості тривалий час використовувати транспортний засіб «ВАЗ 21063».

Вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди з підстав отримання нею в ДТП легких тілесних ушкоджень є також повністю незаконними та необгрунтованими, так як обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Позивач не зверталася до страховика, а одразу звернулася до особи, відповідальної за шкоду, тобто, відсутні, передбачені законом, підстави для задоволення її позовних вимог.

В судове засідання 18.11.2019 року представник відповідача не з`явився по невідомим суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено по справі, 14.07.2017 року, близько 12 год. 30 хв., на автодорозі Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Вінниця, в районі 369 км, зі сторони м. Вінниці в напрямку м. Хмельницький, Павлоградський Д . А . , керуючи автомобілем «Фольцваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21063» р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП позивач отримала тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ СГМ забій грудної клітки та була госпіталізована до МКЛ ШМД №2; автомобілі «Фольцваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 та «ВАЗ-21063» р/н НОМЕР_2 були визнані речовими доказами в кримінальному провадженні №12017020100000782 та доставлені на територію ДП «Вінниця - інформ - ресурси», до вирішення справи по суті (а.с. 91).

Постановою слідчого СВ Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Фещука М.В. від 12.12.2017 року, кримінальне провадження №12017020100000782 закрито в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України; копію даної постанови та копії матеріалів направлено до Управління поліції у Вінницькій області для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП; речові докази: автомобіль «Фольцваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернуто ОСОБА_2 та автомобіль «ВАЗ-21063» р/н НОМЕР_2 – повернуто ОСОБА_1 (а.с. 92 - 93).

22.02.2018 року позивачем ОСОБА_1 на рахунок ВФ ДП МВС України «Інформ - Ресурси» сплачено 6216 грн. 00 коп. за зберігання автомобіля на штрафмайданчик (а.с. 17).

Згідно постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, зокрема, у скоєнні ДТП, яка сталася 14.07.2017 року (а.с. 6).

На момент скоєння вказаної ДТП, автомобіль «Фольцваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , належав ТОВ «ОТП Лізинг» (а.с. 53). Згідно плану лізингу №12 від 05.04.2016 року, укладеному між ТОВ «ОТП Лізинг» (лізингодавець) та ТОВ «лайфселл» (лізингоутримувач), транспортний засіб «Фольцваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , як предмет лізингу, було надано ТОВ «лайфселл» (а.с. 61 - 65).

Цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу «Фольцваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності № АК/4118788 від 27.03.2017 року, застрахована в ПрАТ «АСК «Інго Україна»» (а.с. 94).

На момент скоєння ДТП, ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з ТОВ «лайфселл», в тому числі в період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року використовував автомобіль «Фольцваген Поло», реєстраційний номер НОМЕР_1 в робочих цілях (а.с. 40, 58 - 60).

Автомобіль «ВАЗ-21063» р/н НОМЕР_2 , згідно технічного паспорту на автомобіль серії АЩ № 084226, на підставі договору дарування від 12.05.1988 року, на момент скоєння ДТП, належав ОСОБА_3 (а.с. 7 - 8) та позивач керувала ним на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с. 14 - 15).

Згідно висновку судово - медичної експертизи № 880/1072, яка була розпочата 24.07.2017 року та закінчена 05.12.2017 року, на підставі даних судово - медичного обстеження ОСОБА_1 , з врахуванням медичної карти стаціонарного хворого №7415 МКЛ ШМД м. Вінниці, медичної карти амбулаторного хворого б/н Вінницької ЦРЛ, рентген знімків № 30618 від 14.07.2017 року (2 шт.) та № 30617 від 14.07.2017 року на ім`я ОСОБА_1 , в останньої виявлені тілесні ушкодження у виді забою шийного відділу хребта, забою грудної клітки, забою передньої черевної стінки; вказані тілесні ушкодження за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо 14.07.2017 року; тривале перебування ОСОБА_1 на стаціонарному і амбулаторному лікуванні не може бути прийняте до уваги, оскільки тривале амбулаторне лікування не пов`язане із зазначеними вище тілесними ушкодженнями, а може бути обумовлене захворюваннями нетравматичного походження таким, як остеохондроз шийного відділу хребта (а.с. 9 - 13).

Встановленим в суді фактам відповідають правовідносини, що виникли із недоговірних зобов`язань з підстав по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, які регулюються Цивільним кодексом України, актами цивільного законодавства України, які не суперечать положенням ЦК України та які регулюють встановлені судом відносини сторін.

Дані правовідносини регулюються:

-відповідно до ч.1 п.2 ст.11 ЦК України, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків;

-відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого майнового права; ч.2 п.п.8, 9 вказаної статті способами захисту цивільних прав можуть бути відшкодування майнової та моральної шкоди;

-відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 118 КПК України витрати, пов`язані із зберіганням речей є різновидом процесуальних витрат. Згідно ч.5 ст. 100 КПК України речові докази у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, можуть знаходитися у спеціальних місцях зберігання. Відповідно до ст. 123 КПК України витрати, пов`язані із зберіганням і пересиланням речей і документів здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Відповідно до п. 32 вказаного Порядку, фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Граничний розмір таких витрат не може перевищувати суми, обчисленої на підставі первинних документів, які підтверджують витрати.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 6216 грн. 00 коп., яку позивач понесла, сплативши за зберігання автомобіля на штрафмайданчику, суд виходив з того, що оскільки автомобіль був визнаний речовим доказом в кримінальному провадженні та зберігався на штрафмайданчику за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив передачу на зберігання таких доказів, сплата позивачем коштів за таке зберігання є неправомірною та невиправданою, а відтак не має відшкодовуватися відповідачем.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд враховує, що позивач, хоча безпосередньо і була учасником ДТП, однак автомобіль не належить їй на праві власності і вона не могла переносити моральні, душевні страждання за чуже майно, з огляду на що в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, слід відмовити.

Визначаючись щодо стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. та понесено витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 2000 грн., що підтверджено документально (а.с. 1, 22).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 141, 133, 212, 247, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ТОВ «лайфселл», третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Вінницької області в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя О.І. Бондаренко