Рішення № 85714626, 11.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2019Справа № 910/8383/19

За позовомПриватного акціонерного товариства «Київський річковий порт»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс»прозобов`язання виконати умови договору та стягнення 42 871,23 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Павлік І.П.від відповідача:Петрик М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (надалі - ПАТ «Київський річковий порт») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» (надалі - ТОВ «ВПП «Завод Київспецпідйомтранс») про зобов`язання виконати умови договору та стягнення 42 871,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з виконання робіт за договором №205 від 26.10.2018, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для зобов`язання відповідача виконати обов`язок з передачі позивачу технічної документації та стягнення пені за прострочення виконання робіт у розмірі 42 871,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.09.2019.

Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2019.

Представник позивача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, повідомив суд, що відзив на позовну заяву не подавався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.11.2019 судом проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.10.2018 між ПАТ «Київський річковий порт» (замовник) та ТОВ «ВПП «Завод Київспецпідйомтранс» (виконавець) був укладений договір №205 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1 якого предметом договору є виготовлення, поставка, монтаж виконавцем балок кінцевих крана опорного в/п 2 т, кранової естакади з висотою підйому Н=3,6 м б/в та підкранового шляху, рейсів, проведення випробувань та здача в експлуатацію кран-балки за адресою: вул. Електриків, 12-М в подільському районі міста Києва, згідно з габаритним кресленням.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна сума договору складає 320 000,00 грн. з ВДП.

Згідно з п. 2.2 Договору замовник зобов`язується здійснити оплату згідно з цим договором наступним чином:

- 75% попередня оплата від загальної суми договору, вказаної в п. 2.1 протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору;

- 25% протягом трьох днів з моменту закінчення виконання умов п. 1 цього договору та прийняття робіт.

За змістом п. 3.1 Договору роботи, вказані в п. 1 цього договору, здійснюються протягом 30 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати згідно з п. 2.2 цього договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору роботи вважаються виконані після фактичного виконання та надання виконавцем замовнику технічної документації, яка передбачена діючим законодавством України:

- паспорт та інструкцію по експлуатації;

- декларацію про відповідність UA.TR.104.D.0285-18 від 10.04.2018;

- дозвіл на застосування №1368.17.32 від 18.05.2017;

- сертифікат відповідності UA.PN.104.0315-18 від 06.04.2018;

- декларацію відповідності UA.TR.104.D.0545-18 від 12.06.2018;

- сертифікат відповідності UA.PN.104.0621-18 від 12.06.2018;

- дозвіл на застосування №1716.17.32 від 20.06.2017;

- акт монтажу та налагодження устаткування підіймального та вантажного;

- акт заміру електроопору ізоляції;

- акт нівеліровки підкранових шляхів;

- проект виконання робіт (ПВР);

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №1070.16.21 від 28.04.2016.

За змістом п. 3.3 Договору прийняті роботи оформляються актом здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату у розмірі 240 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3525 від 26.10.2018.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем робіт за Договором та переданням технічної документації.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судом, умови Договору передбачали оплату за виконані позивачем роботи у формі попередньої оплати, яку позивач повністю перерахував на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №3525 від 26.10.2018.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 3.1 Договору роботи, вказані в п. 1 цього договору, здійснюються протягом 30 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати згідно з п. 2.2 цього договору.

Таким чином, зобов`язання з виконання робіт відповідачем та передання їх разом з технічною документацією позивачеві мало бути виконано в строк до 07.12.2018.

За змістом ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання позивачеві технічної документації, перелік якої міститься в п. 3.2 Договору.

При цьому, факт виготовлення, поставки та монтажу спірної продукції не заперечувався представниками сторін в судових засіданнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

На позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТОВ «ВПП «Завод Київспецпідйомтранс» обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлення судом факту невиконання відповідачем зобов`язання з передачі технічної документації, погодженої сторонами в п. 3.2 Договору, у встановлений таким договором строк, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про зобов`язання відповідача виконати умов пункту 3.2 Договору та надати ПАТ «Київський річковий порт» перелічену документацію.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 42 871,23 грн. за прострочення виконання зобов`язання у період з 27.11.2018 по 27.05.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по виконанню робіт не виконав, допустивши прострочення виконання такого зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що у випадку, якщо замовник порушив термін постачання продукції та виконання робіт по даному договору, він повинен виплатити виконавцю пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості продукції або робіт, щодо яких наявна прострочка.

Суд здійснив власний перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановленого моменту початку прострочення виконання зобов`язання (08.12.2018), проте за відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог, зобов`язання відповідача виконати обов`язок в натурі, а також стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 42 871,23 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» (01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5; ідентифікаційний код 36756129) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70) пеню у розмірі 42 871,23 грн. та судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. Видати наказ.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-постачальне підприємство «Завод Київспецпідйомтранс» (01103, м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5; ідентифікаційний код 36756129) виконати умови п. 3.2 договору №205 від 26.10.2018, а саме виконати та надати Приватному акціонерному товариству «Київський річковий порт» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70) технічну документацію, яка передбачена діючим законодавством України:

- паспорт та інструкцію по експлуатації;

- декларацію про відповідність UA.TR.104.D.0285-18 від 10.04.2018;

- дозвіл на застосування №1368.17.32 від 18.05.2017;

- сертифікат відповідності UA.PN.104.0315-18 від 06.04.2018;

- декларацію відповідності UA.TR.104.D.0545-18 від 12.06.2018;

- сертифікат відповідності UA.PN.104.0621-18 від 12.06.2018;

- дозвіл на застосування №1716.17.32 від 20.06.2017;

- акт монтажу та налагодження устаткування підіймального та вантажного;

- акт заміру електроопору ізоляції;

- акт нівеліровки підкранових шляхів;

- проект виконання робіт (ПВР);

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №1070.16.21 від 28.04.2016. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.11.2019.

Суддя В.П. Босий