Ухвала суду № 85709194, 18.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

18 листопада 2019 року м. Київ № 640/22187/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову у справі

ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фінансової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 року № Ф-211512-17У, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 року № Ф-211512-17У.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом:

зупинення дії стягнення на підставі виконавчого документа вимоги про сплату боргу ( недоїмки) датованої 15 травня 2019 року за № Ф-211512-17У на загальну суму 33 366, 44 гривень Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві ( ГУ ДФС Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві), ідентифікаційний код юридичної особи: 39439980, місцезнаходження юридичної особи: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, що перебуває на виконанні Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (Святошинського РВДВС м. Києва), ідентифікаційний код юридичної особи: 34999049, місцезнаходження юридичної особи: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 9 в рамках АСВП: 60409198, боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до набрання рішенням законної сили.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник зазначає, що постановою державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гуріною Д.І. від 04.11.2019 року ВП № 60409198 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу ( недоїмки) ГУ ДФС у м. Києві 15 травня 2019 року за № Ф-211512-17У про стягнення боргу в розмірі 33 366, 44 грн.

На думку заявника, оскаржувана вимога є протиправною, та прийнята відповідачем за відсутності на це правових підстав.

Зокрема заявник зазначає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з АДРЕСА_1 до м. Києва , про що свідчить довідка від 31.03.2016 року № 3008-14584 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 06.08.2009 року заявник був зареєстрований виконавчим комітетом Брянківської міської Ради Луганської області, як фізична особа-підприємець, номер запису: 2 385 000 0000 003230.

Згідно запису № 23850060004003230 фізичною особою-підприємцем державну реєстрацію підприємницької діяльності припинено 16.04.2019 року.

Поряд з цим заявник звертає увагу, що Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи Щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Також згідно Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до яких віднесено м. Брянка (у тому числі смт. Южна Ломуватка, смт. Вергулівка, смт. Ганнівка, смт. Ломуватка, смт. Глибокий).

Враховуючи викладене вище, заявник зазначає, що діяльність з квітня 2014 року по 16 квітня 2019 року ним на території підконтрольній території України не здійснювалася, та він як фізична особа підприємець не був зареєстрований в органах доходів і зборів та не перебував на обліку в Святошинському районі міста Києва з метою здійснення підприємницької діяльності, що в свою чергу свідчить про не отримання заявником доходів від здійснення своєї діяльності.

А тому, на думку заявника, враховуючи протиправність оскаржуваної вимоги, існує очевидна загроза порушення його прав, оскільки стягнення визначеної у оскарженій вимозі суми боргу, а також супутніх витрат на проведення виконавчих дій до набрання законної сили рішення суду в цій справі, призведе до негативних наслідків у вигляді майнових втрат, та ускладнить ефективний захист і поновлення його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Вказані обставини свідчать на переконання заявника про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, до подання позовної заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, доводи наведені заявником в її обґрунтування, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Насамперед, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як було зазначено вище, заявник просить зупинити стягнення на підставі вимоги про сплату боргу ( недоїмки) датованої 15 травня 2019 року за № Ф-211512-17У, що перебуває на виконанні Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві до набрання рішенням законної сили.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано існуванням очевидних ознак протиправності нарахування єдиного внеску згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу та уникнення обов`язку сплати відповідних сум грошових коштів, які, на його думку, нараховані неправомірно.

При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що правовою підставою нарахування боргу (недоїмки) визначені положення статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно долученого заявником до матеріалів заяви про забезпечення позову свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 06.08.2009 року заявник був зареєстрований виконавчим комітетом Брянківської міської Ради Луганської області, як фізична особа-підприємець та знаходився на податковому обліку ГУ ДФС у Луганській області.

Суд зазначає, що відповідно до п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску встановлених статтею 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постанові від 03.08.2018 року по адміністративній справі № 805/2377/16-а (адміністративне провадження № К/9901/3719/17).

При оцінці підстав для забезпечення позову суд також враховує, що за оскаржуваною вимогою про сплату боргу № Ф-211512-17У від 15 травня 2019 року позивач зобов`язаний сплатити 33 366, 44 грн. недоїмки по єдиному внеску.

У той же час, оскаржувана вимога сформована 15 травня 2019 року відповідно до статті 25 Закону №2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, стягнення з позивача заборгованості на підставі вказаної вимоги буде суперечити нормам п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та Перехідні Положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а відтак таке рішення та дії, що вчиняються на забезпечення його виконання носять характер очевидно протиправних.

У той же час, суд зазначає, що постановою державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гуріною Д.І. від 04.11.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 60409198. Виконавчим документом вказано оскаржувану вимогу відповідача.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт судового оскарження вимоги Головного управління ДФС у м. Києві № Ф-211512-17У від 15 травня 2019 року не зупиняє її дію та виконання у межах виконавчого провадження ВП № 60409198.

Отже, вказані вище обставини та доводи, наведені заявником в заяві про забезпечення позову, свідчать про наявність очевидних ознак протиправності вимоги Головного управління ДФС у м. Києві № Ф-211512-17У від 15 травня 2019 року та порушення прийняттям останньої прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд в контексті приписів ч.2 ст.151 КАС України оцінив співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, вжиті заходи забезпечення позову у спірних правовідносинах, на думку суду, за вказаних вище обставин та доводів заявника, є співмірними із можливими негативними наслідками суспільним інтересам та правам позивача, що можуть бути завдані у випадку їх незастосування.

Таким чином, заявником доведено наявність очевидних ознак протиправності вимоги Головного управління ДФС у м. Києві № Ф-211512-17У від 15 травня 2019 року та порушення нею прав та інтересів такою бездіяльністю, тобто обставин, передбачених частиною 2 ст.150 КАС України, у зв`язку із чим суд приходить до переконання про необхідність забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчого документа вимоги про сплату боргу (недоїмки) датованої 15 травня 2019 року за № Ф-211512-17У на загальну суму 33 366, 44 гривень Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві, що перебуває на виконанні Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи: 34999049, місцезнаходження юридичної особи: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 9) в рамках АСВП: 60409198, боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до набрання рішенням законної сили та задоволення відповідної заяви ОСОБА_1 .

За таких обставин, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) задовольнити повністю.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа вимоги про сплату боргу (недоїмки) датованої 15 травня 2019 року за № Ф-211512-17У на загальну суму 33 366, 44 гривень Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві, що перебуває на виконанні Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи: 34999049, місцезнаходження юридичної особи: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 9) в рамках АСВП: 60409198, боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до набрання рішенням законної сили.

Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

Боржник: Головне управління Державної фінансової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Ухвала набирає чинності з 18.11.2019 року і підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України

Ухвала може бути пред`явлена до виконання до 18.11.2022 року.

Відповідно до частини статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя І.М. Погрібніченко