Рішення № 85704404, 05.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Справа № 160/5105/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняТрошиної А.С. за участі: представника позивача представника відповідача Чебикіної О.П. Зарембо І.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2019р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (далі – ПАТ «ДМК», підприємство, позивач) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП, регулятор, відповідач), в якій позивач, з урахуванням наданих позивачем пояснень та заяви про виправлення технічної помилки у позовній заяві від 30 липня 2019р. , просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про накладення штрафу на ПАТ «ДМК» за сплату внесків на регулювання не в повному обсязі» за №661 від 26 квітня 2019р.;

-визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за №660 від 26 квітня 2019р. в частині пункту 2 щодо покладення на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» обов`язку сплатити заборгованість по внесках на регулювання за І, ІІІ та IV квартали 2018 року в сумі 718 356, 07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних постанов. Так, позивач зазначив, що за результатами проведеної регулятором перевірки останнім виявлено порушення ПАТ «ДМК» умов та правил (ліцензійних умов) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використання нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, затверджених постановою НКРЕ №540 від 26 квітня 2006р. та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП №308 від 22 березня 2017р., з якими позивач не погодився та надав відповідні пояснення (заперечення), однак відповідачем винесено спірні постанови. Позивач вважає помилковими висновки регулятора щодо порушення підприємством з огляду на невірне відображення показників рядка №145 «товарна продукція» у звіті №6-НКРЕ-енерговиробництво у 2018 році, оскільки ПАТ «ДМК», як суб`єкт господарювання з ліцензією на провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП (у даному випадку теплопостачання), фактично не здійснював теплопостачання в розумінні положень чинного законодавства, тому база нарахування відповідного внеску за спірний період становила 0, що виключає обов`язок позивача зі сплати такого внеску. Крім того, позивач зауважив, що регулятор у відповіді на запит ПАТ «ДМК» підтвердив, що діяльність з виробництва теплової енергії для цілей, що не пов`язані з її реалізацією на підставі укладених договорів, зокрема, для забезпечення власних потреб, не є ліцензованою діяльністю, а, отже, не потребує наявності ліцензії. З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач вважає, що підприємство не могло бути притягнуто до відповідальності, оскільки діяло на підставі отриманої від регулятора консультації (відповіді). З огляду на викладене оскаржувані постанови в частині обов`язку сплатити заборгованість з відповідних внесків на регулювання та нарахування суми штрафу, на думку позивача, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи – 160/5105/19 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/5105/19 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

03 липня 2019р. представником НКРЕКП подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову ПАТ «ДМК» та зазначив, що проведення планової перевірки дотримання підприємством ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності належить до виключних повноважень НКРЕКП, а оскаржувані постанови прийняті в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, у зв`язку з чим підстави для їх скасування – відсутні. Як зауважив відповідач, за відображеною в акті інформацією у зв`язку з виявленням в ходів перевірки порушенням заповнення рядка 145 «товарна продукція» квартальних звітів №6-НКРЕ-енерговиробництво (квартальна) за 2018 рік, комісією з перевірки здійснено розрахунок сум внесків на регулювання, які Ліцензіат повинен був сплатити протягом 2018 року з урахуванням скоригованих Ліцензіатом у ході перевірки звітів №6-НКРЕ-енерговиробництво (квартальна за ІІІ та IV квартали 2018 року (у частині операційних витрат), наданих листом від 09 квітня 2019р. №01ЕП-88, однак позивач у відповідних звітах зазначав «0» тис. грн.» у рядку 145 «товарна позиція», у зв`язку з чим заборгованість ПАТ «ДМК» зі сплати внесків на регулювання за 2018 рік склала 718, 35607 тис. грн. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що за І квартал 2018 року внески на регулювання сплачувались з порушенням встановлених термінів (протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним), а саме: за І квартал 2018 року з порушенням строку на 19 календарних днів, за II квартал 2018 року – на 57 календарних днів.

30 липня 2019р. до суду надійшли від представника ПАТ «ДМК» пояснення та заява про виправлення технічної помилки у позовній заяві, в яких останній повідомив суд про допущену ним у позовній заяві помилки щодо номерів оскаржуваних постанов, що просив врахувати при прийнятті рішенні по суті спору та вважати вірною наступну редакцію прохальної частини позовних вимог:

«визнати протиправними та скасувати постанови НКРЕКП №661 від 26 квітня 2019р. «Про накладення штрафу на ПАТ «ДМК» за сплату внесків на регулювання не в повному обсязі» та №660 від 26 квітня 2019р. в частині пункту 2 щодо покладення на ПАТ «ДМК» обов`язку сплатити заборгованість по внесках на регулювання за І, ІІІ та IV квартали 2018 року в сумі 718 356, 07 грн.».

Також 30 липня 2019р. позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій підприємством було зазначено, що у відзиві регулятором не доведено правомірність оскаржуваних постанов. Позивач звернув увагу суду на те, що відзив повністю дублює висновку Акту перевірки, які спростовуються наведеними у позовній заяві ПАТ «ДМК» обґрунтуваннями. При цьому, позивач повторно наголосив, що товарна продукція – це теплова енергія, вироблена з метою продажу, а вироблена теплова енергія для власних потреб не становить обсяг ліцензованої діяльності, що в свою чергу, на думку позивача, виключає можливість нарахування внеску на регулювання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019р. суд ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та продовжити строк підготовчого провадження по справі №160/5105/19.

28 серпня 2019р. до суду надійшли від представника НКРЕКП заперечення на відповідь позивача на відзив, де зазначив, що з огляду на те, що теплова енергія, яка виробляється на об`єкт енергетики металургійних комбінатів чи інших промислових підприємств, корисно використовується в інших технологічних процесах виробництва основної продукції цих підприємств, та є однією із складових собівартості виробництва інших товарів (послуг), то такі ліцензіати мають визначати суми внеску на регулювання, як визначений відсоток від товарної продукції (обсягу коштів), отриманої від провадження ліцензованої господарської діяльності, що регулюється НКРЕКП. Також відповідач наголосив, що всі обсяги теплової енергії, що споживаються обладнанням (устаткуванням), яке не задіяне в технологічних процесах виробництва теплової енергії, або використовуються для провадження іншої не ліцензованої діяльності виробника на території підприємства чи споживаються іншими суб`єктами господарювання на території ліцензіата, то такі обсяги теплової енергії мають бути віднесені до корисного відпуску теплової енергії. З огляду на викладене, під час дослідження наданих позивачем щомісячних форм №1-НКРЕ, відповідачем було встановлено, що ліцензіат у даних формах у додатковому рядку 23 зазначав «власні потреби ТЕЦ», до яких відноситься й теплова енергія, однак ПАТ «ДМК» у квартальних звітах №6-НКРЕ-енерговиробницвто (квартальна) за 2018 рік при заповненні рядка 142 «товарна продукція» зазначав «0» тис. грн.». Так, регулятор стверджує, що у даному випадку, базою нарахування суми внеску на регулювання має бути товарна продукція (обсяг коштів) від діяльності з виробництва електричної та (або) теплової енергії, що визначається у рядку 145, графах 3, 5 форми звітності № б-НКРЕ-енерговиробництво «Звіт про ліцензовану діяльність суб`єктів господарювання з виробництва електричної та теплової енергії», затвердженої постановою НКРЕ «Про затвердження форм звітності НКРЕ у сферах електроенергетики та теплопостачання та інструкцій щодо їх заповнення» за №1257 від 04 жовтня 2012р., у зв`язку з чим підстави для задоволення позовної заяви, на думку відповідача, відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, поясненнях та відповіді на відзив, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на відзив на адміністративний позов та заперечення на відповідь на відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043) зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності – юридичну особу від 27 лютого 1997р. та має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (далі – діяльність з використання теплової енергії), виданої відповідно до постанови НКРЕКП за №2139 від 11 листопада 2011р. (безстрокова).

Згідно із листа за підписом головного енергетика-начальника УГЕ за вих. №03/174 від 31 січня 2018р. голову НКРЕКП повідомлено, що ПАТ «ДМК» з 2006 року має ліцензію на діяльність з використання теплової енергії та на момент отримання цієї ліцензії здійснював продаж теплової енергії стороннім споживачам відповідно тарифам, затвердженим НКРЕ, однак у 2011 році підприємством припинено діяльність з продажу теплової енергії. Також у даному листі зауважено, що позивач не здійснює та не планує здійснювати у майбутньому продаж теплової енергії, а, отже, вона не є товарною продукцією, у зв`язку з чим останній звернувся з проханням роз`яснити: чи необхідно підприємству і надалі мати вищезгадану ліцензію, якщо ні, то який механізм припинення її дії.

У відповідь на даний лист НКРЕКП направило позивачу лист (вих. №2162/21.2/7 від 03 березня 2018р.), в якому відповідач зазначив, що «діяльність з виробництва теплової енергії підлягає ліцензуванню за умови переходу права власності відповідно на теплову енергію від теплогенеруючої компанії до іншого суб`єкт господарювання на підставі укладеного договору», а також запропонував звернутись до НКРЕКП із заявою про анулювання власної ліцензії.

У період з 01 квітня 2019р. по 12 квітня 2019р. у відповідності до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік, затвердженого постановою НКРЕКП №1584 від 30 листопада 2018р., на підставі постанови НКРЕКП №306 від 05 березня 2019р. та посвідчення про перевірку №128 від 13 березня 2019р. фахівцями НКРЕКП було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ПАТ «ДМК» вимог законодавства у сфері теплопостачання та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії за період 01 січня 2015р. по 31 грудня 2018р., за результатами якої відповідачем складено Акт за №148 від 12 квітня 2019р. (далі – Акт).

Відповідачем зазначено в Акті, що діяльність підприємства з виробництва теплової енергії у період 2015-2018рр. здійснювалась виключно із використанням засобів провадження ліцензованої діяльності, що зазначені у документах, що додавались до заяви про видачу ліцензії з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії від 14 листопада 2011р.

За висновками комісії регулятора, викладеними в Акті, в діяльності ПАТ «ДМК» виявлено порушення вимог Умов та правил (ліцензійних умов) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, затверджених постановою НКРЕ №540 від 26 квітня 2006р. (далі - Ліцензійні умови №540) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» №308 від 22 березня 2017р. (далі - Ліцензійні умови №308), детальний опис яких міститься у пунктах 3.8, 3.14 та 3.20 Акта, зокрема:

-підпункту 2 пункту 3.4 Ліцензійних умов №540 та підпункту 2 пункту 3.2 Ліцензійних умов №308;

-підпункту 2, 5 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов №308;

-пункту 3.1 глави 3 Ліцензійних умов №308 в контексті пункту 2.9 Інструкції щодо заповнення форми звітності №1-НКРЕ (місячна);

-пункту 2.7 Інструкції щодо заповнення форми звітності №6-НКРЕ-енерговиробництво (квартальна), затверджених постановою НКРЕ №1257 від 04 жовтня 2012р.;

-пункту 3.1 глави 3 Ліцензійних умов №308 в контексті пункту 5 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕК №491 від 06 квітня 2017р., в частині визначення суми внеску на регулювання за I-IV квартали 2018 року, що призвело до його сплати не у повному обсязі за цей період;

-пункту 7 цього ж Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕК №491 від 06 квітня 2017р., в частині обов`язку сплати внесків на регулювання;

-пункту 3.1 глави 3 Ліцензійних умов №540 в контексті пункту 2.2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1-НКРЕ (місячна) та пункту 2.3 Інструкції щодо заповнення форми звітності №6-НКРЕ-енерговиробництво (квартальна), затверджених Постановою НКРЕ №1257 від 04 жовтня 2012р.;

-підпункту 22 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов №308.

Не погодившись з вищенаведеними висновками регулятора щодо виявлених порушень, позивач в порядку абз. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» №1540-VIII від 22 вересня 2016р. (далі - Закон про НКРЕКП) надав відповідачу пояснення (заперечення) до Акту за вих. №01/233 від 22 квітня 2019р.

26 квітня 2019р. НКРЕКП було розглянуто Акт перевірки на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, в тому числі за участю представника ПАТ «ДМК», який, як зазначено у позовній заяві висловив вмотивовані заперечення проти висновків Акту.

За підсумками проведеного слухання НКРЕКП було прийнято:

-постанову «Про накладення штрафу на ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» за сплату внесків на регулювання не в повному обсязі» за №661 від 26 квітня 2019 р., якою на ПАТ «ДМК» накладено штраф у розмірі 35 917,80 грн. за сплату внесків на регулювання не в повному обсязі у І кварталі 2018 року та несплату внесків на регулювання протягом III- IV кварталів 2018 року;

-постанову «Про накладення штрафу на ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії та здійснення заходів державного регулювання» за №660 від 26 квітня 2019р., у другому пункті якої, зокрема, ПАТ «ДМК» зобов`язано сплатити заборгованість по внесках на регулювання за І, III та IV квартали 2018 року у сумі 718 356, 07 грн.

Не погодившись із вищезазначеними постановами, ПАТ «ДМК» звернулось до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» №1540-VIII від 22 вересня 2016р. (далі - Закон №1540), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Згідно із статтею 3 Закону №1540, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;

2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

4) державного контролю та застосування заходів впливу;

5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг та інші завдання, передбачені законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.14 Закону №1540, засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.

Приписами частин 2-4 статті 22 Закону №1540, за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».

У положеннях статті 19 Закону №1540 передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

Абзацом 5 частини 5 статті 19 Закону №1540 встановлено, що у разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції, у тому числі штрафні, виключний перелік яких визначений статтею 14 Закону №1540, а також здійснювати інші заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, які за своєю правовою природою не є санкціями у розумінні Закону №1540.

Стосовно виявлених в ході проведеної відповідачем порушень в контексті заявленого ПАТ «ДМК» до суду обсягу позовних вимог, слід зазначити таке.

Відповідно до п.п. 3.1 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП за №308 від 22 березня 2017р., суб`єкти господарювання, що здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, повинні дотримуватися вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про теплопостачання», інших актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій та у сфері теплопостачання.

Підставою для прийняття відповідачем спірних постанов стали висновки Акту (в т.ч.: п. 3.8, п. 3.14 Акту), в якому Регулятор зазначив, що ПАТ «ДМК» надавало до НКРЕКП та Управління НКРЕКП у Дніпропетровські області звіти №1-НКРЕ (місячна) за травень та липень 2018 року, в яких, на думку відповідача, підприємством було невірно визначено фактичні показники статті «паливо» (рядки 04 та 06 стовпця 8), що спричинило невірне відображення ціни 1 т натурального палива (рядок 07 стовпця 8), ціни 1 т умовного палива (рядок 08 стовпця 8), сумарних показників зазначених рядків стовпця 10, вартості палива у звіті №6-НКРЕ-енерговиробництво (квартальна) за ІІІ, IV квартали 2018 року. Ліцензіат у звітах за формою № 6-НКРЕ- енерговиробництво (квартальна) за ІІ квартал 2018 року та у скоригованих звітах за ІІІ, ІV квартали 2018 року у рядку 145 "товарна продукція" зазначив 0 тис.грн. та, як наслідок, відповідач дійшов до висновку про наявність у позивача заборгованості по сплаті внесків на регулювання за 2018 рік у розмірі 718,35607 тис. грн. Ліцензіатом порушено терміни сплати внесків на регулювання за І квартал 2018р. на 19 календарних днів, за ІІ квартал 2018р. на 57 календарних днів, та не сплату внесків на регулювання протягом ІІІ-ІV кварталів 2018 року, з огляду на що на позивача накладено штраф у розмірі 35 917, 80 грн.

Так, положення статті 13 Закону про НКРЕКП передбачено, що платниками внесків на регулювання є суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

На виконання статті 13 Закону про НКРЕКП постановою НКРЕКП було затверджено Порядок розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання № 491 від 06 квітня 2017р. (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку визначено, що базою нарахування суми внеску на регулювання є чистий дохід платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що платники внеску на регулювання мають розраховувати суму внеску на регулювання, як визначений відсоток від чистого доходу (обсягу коштів), отриманого від провадження ліцензованої господарської діяльності, що регулюється НКРЕКП, зокрема від виробництва теплової енергії.

Отже, платники внеску на регулювання мають розраховувати суму внеску на регулювання, як визначений відсоток від чистого доходу (обсягу коштів), отриманого від провадження ліцензованої господарської діяльності, що регулюється НКРЕКП, зокрема від виробництва теплової енергії.

Враховуючи, що теплова енергія, яка виробляється на об`єктах енергетики металургійних комбінатів чи інших промислових підприємств, корисно використовується в інших технологічних процесах виробництва основної продукції цих підприємств, та є однією із складових собівартості виробництва інших товарів (послуг), такі ліцензіати мають визначати суму внеску на регулювання, як визначений відсоток від товарної продукції (обсягу коштів), отриманої від провадження ліцензованої господарської діяльності, що регулюється НКРЕКП.

Таким чином, всі обсяги теплової енергії, що споживаються обладнанням (устаткування), яке не задіяне в технологічних процесах виробництва теплової енергії, або використовуються для провадження іншої не ліцензованої діяльності виробника на території підприємства чи споживаються іншими суб`єктами господарювання на території ліцензіата, мають бути віднесені до корисного відпуску теплової енергії.

Як було зазначено в п. 3.7 Акту: «ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ» є підприємством з повним металургійним циклом виробництва агломерату, чавуну, сталі та металопрокату.

Вироблена теплова енергія використовується на технологічні та господарські потреби комбінату. При цьому, Ліцензіат у щомісячних формах №1-НКРЕ у додатковому рядку 23 зазначав «власні потреби ТЕЦ», до яких відноситься теплова енергія, яка перетворена в стисле повітря для технологічного процесу доменного виробництва та яка використана для виробництва електричної енергії. Доля теплової енергії від загального обсягу виробництва, перетвореної в стисле повітря для технологічного процесу доменного виробництва та для виробництва електричної енергії, складає: у 2015 році - 72,8 %; у 2016 році -72 %; у 2017 році - 66,75 %; у 2018 році-74,34%.

Протягом 2015-2018 років Ліцензіат не здійснював реалізацію теплової енергії безпосереднім споживачам за прямими договорами купівлі-продажу. Про припинення діяльності з продажу теплової енергії ліцензіат повідомляв НКРЕ листами від 09.09.2011 №01/ВН-1728 та від 29.02.2012 №01/ВН-356. У зв`язку з припиненням продажу теплової енергії суб`єктам господарювання, постановою НКРЕ від 19.04.2012 №491 визнано втрату чинності постанови НКРЕ від 23.02.2012 №172 «Про встановлення тарифу на виробництво теплової енергії ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського». Протягом 2015-2018 років ліцензіат не звертався до НКРЕКП щодо встановлення тарифу на виробництво теплової енергії».

У відповідності до положень Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на електричну та (або) теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, затвердженої постановою НКРЕКП №991 від 01 серпня 2017р. (далі - Методика №991), до складу виробничої собівартості електричної та (або) теплової енергії включаються внески на регулювання, що розраховуються та сплачуються ліцензіатом відповідно до Порядку.

При цьому, розрахунки собівартості при формуванні тарифів на електричну та (або) теплову енергію здійснюються на весь обсяг корисно відпущеної електричної та (або) теплової енергії.

Таким чином, базою нарахування суми внеску на регулювання має бути товарна продукція від діяльності з виробництва електричної та (або) теплової енергії, що визначається у рядку 145 графах 3, 5 форми звітності № 6-НКРЕ-енерговиробництво «Звіт про ліцензовану діяльність суб`єктів господарювання з виробництва електричної та теплової енергії», затвердженої постановою НКРЕ «Про затвердження форм звітності НКРЕ у сферах електроенергетики та теплопостачання та інструкцій щодо їх заповнення» за №1257 від 04 жовтня 2012р.

Натомість, протягом 2018 року позивач визначав суму чистого доходу для розрахунку внесків на регулювання на рівні «0» тис. грн.», не враховуючи при цьому внутрішньозаводське споживання теплової енергії для потреб основного виробництва, що призвело до виникнення у підприємства заборгованості по сплати внесків на регулювання та порушення строків сплати таких внесків, які позивач повинен був сплатити протягом 2018 року.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010р., заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктіввладних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Згідно ч. 1, ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши питання правомірності прийнятих НКРЕКП постанов «Про накладення штрафу на ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» за сплату внесків на регулювання не в повному обсязі» за №661 від 26 квітня 2019р. та «Про накладення штрафу на ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» за №660 від 26 квітня 2019р. (зокрема, в частині пункту 2 щодо покладення на позивача обов`язку сплатити заборгованість по внесках на регулювання за І, ІІІ та IV квартали 2018 року в сумі 718 356, 07 грн.), суд доходить до висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати не відшкодовуються, згідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 листопада 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко