Рішення № 85699510, 13.11.2019, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1586/19

Номер провадження 2/573/463/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

13 листопада 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

представників третіх осіб: Пащенко Н.В., Головаченко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області, Служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В:

Враховуючи складність у виготовленні повного тексту судового рішення, що потребує значного часу в обґрунтування доводів сторін, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області (місце знаходження: м, Білопілля, вул. Соборна, буд. 70 Сумської області, код ЄДРПОУ: 04058019), Служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області (місце знаходження: Сумська область, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, 35 ), в частині позбавлення батьківських прав задовольнити.

ОСОБА_2 позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білопільського районного управління юстиції у Сумській області, про що складено відповідний актовий запис за № 152.

В задоволенні іншої позовної вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

Суддя

Справа № 573/1586/19

Номер провадження 2/573/463/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

13 листопада 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

представників третіх осіб: Пащенко Н.В., Головаченко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області, Служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Свої вимоги мотивує тим, що 30 липня 2011 року між сторонами зареєстровано шлюб, від якого вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19 травня 2017 року шлюб між нею та відповідачем розірвано рішенням Білопільського районного суду Сумської області. Зазначає, що фактично шлюбні відносини між ними припинено з жовтня 2012 року, з того часу вони проживають окремо, а донька проживає разом із нею. З того часу батько дитини взагалі не цікавиться життям доньки, не телефонує, не виявляє ніякого бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні та матеріально не забезпечує. Зазначає, що з 2013 року ОСОБА_2 проживає та працює в РФ, він як батько не обмежений жодним чином у спілкування із дитиною, перешкод з цього приводу не було, що свідчить про фактичну можливість, але виконувати свої батьківські обов`язки відповідач не намагається. На сьогоднішній день доньці виповнюється 8 років, проте вона не пам`ятає свого батька, не має до нього ніяких почуттів, оскільки вони майже сім років не бачились, знає його лише по фото. Вказує, що вона з березня 2014 року проживає з іншим чоловіком. Дитині забезпечені гідні умовим проживання та гармонійна атмосфера оточення, іншого чоловіка дитина називає батьком, між ними склались доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, її повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Крім цього, висновком органу опіки та піклування Білопільської міської ради доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини, оскільки останній ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не приймає участі у її фізичному та духовному вихованні, підготовки до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, не спілкується з дитиною, не створює умов для отримання нею освіти, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання. Всі питання щодо виховання та забезпечення дитини належних умов вирішується матір`ю без участі відповідача. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити прізвище дитини з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

Ухвалою від 11 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 18-19).

Ухвалою від 11 жовтня 2019 року підготовче провадження по справі закрите, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 29-30).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Зазначила, що починаючи із 2012 року її колишній чоловік ОСОБА_2 не виконував свої батьківські обов`язки відносно доньки, не цікавився її життям та здоров`ям, хоча жодним чином не був позбавлений інформації про місце перебування дитини, внаслідок чого донька виросла і не пам`ятає батька.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що дійсно досить тривалий час ухилявся від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання своєї доньки ОСОБА_3 , оскільки виїхав до міста Москва на території РФ. За сім років він приїжджав до України лише три рази, проте із дитиною бачився лише один раз, коли їй було 1 рік 8 місяців, тому не дивно, що дитина його не пам`ятає. Фактичні обставини зазначені ОСОБА_1 у позовній заяві він не оспорює. Зазначає, що на даний час він не має бажання виправити ситуацію яка склалася, а наданий судом час між засіданнями для вирішення ситуації в добровільному порядку він використав для вирішення інших особистих питань. Тому, враховуючи ті обставини, що дитина виховується у повноцінній сім`ї, де створені належні умови для її виховання та розвитку, він не заперечує проти задоволення позову та позбавлення його батьківських прав. В зв`язку із чим, судом було роз`яснено відповідачу наслідки такого визнання позову.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області Пащенко Н.В. у судовому засіданні повідомила, що питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вирішувалося протягом трьох місяців, надаючи таким чином можливість відповідачу скористатися своїми законними правами як батька дитини. Про день та час засідання виконкому останній повідомлявся належним чином, проте на саме засідання, де вирішувалося питання доцільності позбавлення його батьківських прав не з`явився, надіславши заяву про розгляд вказаного питання без його участі. Крім того, відповідач 07 листопада 2019 року з`явився до суду та просив відкласти розгляд справи на інший день, маючи можливість налагодити зв`язок із дитиною і таким чином добровільно вирішити питання щодо своєї участі у її житті. Проте останній не виявив бажання скористатися даною можливістю і не вчинив жодних дій, направлених на спілкування із дитиною. Таким чином, поведінка відповідача свідчить про не бажання останнього брати участь у вихованні доньки ОСОБА_3 , а тому представник підтримує раніше наданий висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області Головаченко С.О. у судовому засіданні наголосила про те, що той із батьків, який не проживає разом із дитиною, має такі ж права та обов`язки як і той із батьків, з ким проживає дитина. У судовому засіданні відповідач визнав ту обставину, що у минулому не виконував свої батьківські обов`язки щодо утримання та виховання доньки, усунувшись фактично від їх виконання та виїхавши за межі території України. Під час розгляду справи у судовому засіданні відповідачу було роз`яснено про те, що він може виправити ситуацію, та у майбутньому почати виконувати передбачені законодавцем обов`язки, проте останній у судовому засіданні не виявив такого бажання. Враховуючи позицію відповідача, представник підтримала позов ОСОБА_1

Заслухавши позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представників третіх осіб - Пащенко Н.В. та Головаченко С.О., повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м. Білопілля Сумської області, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білопільського районного управління юстиції у Сумській області складено відповідний актовий запис за № 152 (а. с. 6).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 19 травня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30 липня 2011 року у відділі ДРАЦС Білопільського РУЮ у Сумській області за актовим записом № 70, розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу, яка змінила прізвище під час державної реєстрації шлюбу відновити дошлюбне - ОСОБА_1 (а. с. 7).

17 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Білопільської міської ради із заявою щодо надання їй висновку про доцільність позбавлення батька ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 . 06 лютого було проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини, де розглядалася заява ОСОБА_1 . На засідання комісії відповідач запрошувався, проте у відповідь надійшла заява про розгляд питання без його участі , від сплати аліментів не відмовляється. Тому Комісією було вирішено попередити ОСОБА_2 , 1987 року народження про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків відносно дочки ОСОБА_3 , 2011 року народження. 10 квітня 2019 року було проведено засідання комісії, де вдруге розглядалася питання щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. На засідання комісії відповідач знову не з`явився, надіслав листа про розгляд питання без його участі, тому враховуючи що ОСОБА_2 фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, було складено відповідний висновок про визнання доцільним позбавлення останнього батьківських прав по відношенню до його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке затверджене рішенням виконавчого комітету Білопільської міської ради від 24.04.2019 року № 79 (а. с. 8-10).

Крім того, позивачем ОСОБА_1 до суду надані довідки, які свідчать що вихованням та забезпеченням дитини вирішується безпосередньо матір`ю.

Зокрема, з інформаційного листа Білопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 1 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається з 2017 року в даному навчальному закладі. Батьки по черзі приходять до школи, вчасно приводять на уроки і забирають. Цікавляться поведінкою і навчанням дитини та є активними помічниками у навчанні, при цьому вони охоче співпрацюють з учителем. За час навчання дитина показала себе уважною, активною ученицею, завжди виконані домашні завдання. Має добрий загальний розвиток. Вихованням дитини займається мама ОСОБА_1 і ОСОБА_4 Мати приділяє належну увагу вихованню, вчить уроки з дитиною, постійно підтримує зв`язок зі школою та класним керівником, систематично відвідує батьківські збори. Забезпечуються всі потреби дитини, а саме гарно одягнена, завжди охайна, є всі принади для навчання. Дівчинка спокійна, вихована, урівноважена, не конфліктна, має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями (а. с. 11).

За даними інформаційної довідки, виданої КЗ «Білопільська ЦРЛ» від 17 вересня 2018 року за № 11/1623 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на диспансерному обліку по захворюванню не перебуває, здорова, розвиток згідно віку. Під час відвідування лікарів по хворобі або з профілактичною метою дитину супроводжує мати ОСОБА_1 (а. с. 12).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року втручання держави у сімейне життя має не тільки ґрунтуватися на нормах національного права, тобто бути законним, та переслідувати легітимну мету у виді захисту прав дитини, а й бути «необхідним у демократичному суспільстві», а саме відповідати нагальній суспільній потребі такого виняткового втручання у відносини сторін (п. п. 49-51, 59, 60).

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно з ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Вирішуючи питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд бере перш за все до уваги те, що неповнолітня дитина перебуває у підлітковому віці, який є найбільш важким і складним з усіх дитячих вікових груп, що представляє собою період становлення особистості. Цей вік характеризується наявністю різноманітних проблем і труднощів, які найчастіше витісняються у зв`язку зі страхом усвідомлення. У формуванні самооцінки підлітків значну роль відіграє сім`я, стиль сімейного виховання, який визначається батьківськими ціннісними орієнтаціями, установками, емоційним ставленням до дитини. Особливості сприйняття батьків дитиною і способи поведінки з ними обумовлюють засвоєння підлітками основних прави і норм поведінки, виробляють їх позицію по відношенню до світу і самого себе. Крім того, позбавлення батьківських прав відповідача надасть дитині можливість отримати ряд гарантованих державою пільг та допоможе у подальшому самоствердитися у дорослому житті.

З огляду на викладене, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а також з метою попередження негативних наслідків для дитини, суд вважає встановленим той факт, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки ОСОБА_3 , не піклується про її здоров`я, фізичний, моральний та духовний розвиток, матеріально не утримує, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною, що не заперечував у судовому засіданні і сам відповідач ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, у якнайкращих інтересах дитини, з метою забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, суд, оцінюючи докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських праві відносно доньки ОСОБА_3 , 2011 року народження, оскільки це буде відповідати інтересам дитини.

З приводу вимоги позивача про зміну прізвища доньки ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , суд зазначає, що питання визначення прізвища, імені та по батькові дитини, їх зміни регламентовані приписами ст. 145-149 СК України, ст. 295 ЦК України, Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011р.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язку щодо її виховання. Зміна прізвища малолітньої (неповнолітньої) дитини відноситься саме до особистих немайнових прав батьків. У зв`язку з цим немає необхідності в отриманні згоди батька або матері, позбавлених батьківських прав, для зміни дитячого прізвища та вирішення даного питання в судовому порядку. Зміна прізвища дитини в даному випадку здійснюється в позасудовому порядку відповідно до вищевказаних Правил.

Отже, щоб змінити прізвище доньки ОСОБА_3 після позбавлення відповідача батьківських прав з внесенням змін до актового запису цивільного стану позивач не позбавлена можливості звернутися до органу ДРАЦС з відповідною заявою після набрання даним судовим рішенням законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд в частині позовних вимог про виключення відомостей про батька та зміни прізвища дитини в актовому записі про народження дитини, - відмовляє за необґрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 51, 129 Конституції України, , ст. ст. 19, 141, 164, 166 Сімейного Кодексу України, ч. 1 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», п. п. 15-16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12-13, 76, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області (місце знаходження: м, Білопілля, вул. Соборна, буд. 70 Сумської області, код ЄДРПОУ: 04058019), Служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області (місце знаходження: Сумська область, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, 35), в частині позбавлення батьківських прав задовольнити.

ОСОБА_2 позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білопільського районного управління юстиції у Сумській області, про що складено відповідний актовий запис за № 152.

В задоволенні іншої позовної вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 18 листопада 2019 року.

Суддя