Вирок № 85697747, 18.11.2019, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смтЗолочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа № 622/422/19

Провадження № 1-кп/622/49/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Шабас О.С.,

за участю: секретаря судового засідання - Бойко І.О.,

прокурора - Колесник В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференц-зв`язку із Держаною Установою «Диканівська виправна колонія (№12)») кримінальне провадження №12019220310000084 від 06.03.2019 року відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Феськи Золочівського району Харківської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, раніше судимого:

- 02.10.2017 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

- 28.11.2017 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України, на підставі ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

- 21.09.2018 року Дергачівським районним судом Харківської області за ст. 71, ч.3 ст. 15,ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років та 1 місяця позбавлення волі, не одруженого, до затримання не працюючого, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , в даний час відбуваючого покарання за останім вироком в умовах ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)»

- що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, при цьому маючи не зняту та непогашену судимість за їх вчинення, діючи повторно, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову скоїв умисне, корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, в кінці жовтня 2018 року (точний час та дата не встановлені), ОСОБА_1 знаходився на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_3 , де, за проханням останнього, виконував господарчі роботи. Коли власник домоволодіння покинув його територію, у ОСОБА_1 раптово виник прямий, злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою реалізації якого, останній шляхом вільного доступу, з двору, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та він ніким поміченим не буде, діючи повторно, таємно викрав вібраційний водяний насос «Струмок-Беларусь» потужністю 0,225, вартістю 636.50 грн., та поверхневий водяний насос «Водолей» БЦ-1.6-20, вартістю 1519.05 грн., що належать ОСОБА_3 . Після цього, ОСОБА_1 зник з місця скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду, на загальну суму 2155,55 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив факти і обставини вчинення злочину, так, як це зазначено у вироку, так зокрема, пояснив, що дійсно в кінці жовтня 2018 року він здійснив крадіжку двох насосів з території домоволодіння, належного ОСОБА_3 , про скоєне дуже шкодує, проте не може його змінити.

Під час судового розгляду відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорювалися. Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, щодо визнання фактичним обставин по справі, в зв`язку з чим було встановлено порядок дослідження доказів відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину доведеною в повному обсязі. Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 по заволодінню майном ОСОБА_3 зач. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При призначенні покарання суд, відповідно до вимог положень ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, обставини що пом`якшують покарання, а також дані про особу обвинуваченого.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_1 суд враховує щире каяття, що відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України визнається обставиною, яка пом`якшує його покарання. Обставин, що обтяжує покарання судом не встановлено.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, вчинив злочин в період до повного відбуття покарання згідно попереднього вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 21.09.2018 року. Початок відбуття покарання за вказаним вироком - 11 липня 2019 року, що відповідає дню фактичного затримання. Також ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має базову вищу освіту, не одружений, до затримання офіційно не був працевлаштований, за місцем проживання характеризується, як особа, що проживає за рахунок тимчасових заробітків, зловживає спиртними напоями.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, необхідно суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Крім того, виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

За таких обставин справи, враховуючи наведені дані про особу ОСОБА_1 , його ставлення до вчиненого, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих, одночасно враховуючи відсутність претензій до нього з боку потерпілого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті, вважаючи інші види покарання недостатніми для досягнення цілей покарання.

Враховуючи, що ОСОБА_1 після постановлення попереднього вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 21.09.2018 року, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, після призначення покарання за скоєння злочину за даним вироком, остаточно ОСОБА_1 має бути призначено покарання за правилами ч.1 ст. 71 КК України. Початок відбуття покарання за даним вироком має бути обрахований з дня фактичного затримання за попереднім вироком, враховуючи застосування положень ст. 71 КК України.

Доля речових доказів має бути вирішена відповідно до ст.100 КПК України, запобіжний захід в рамках даного провадження не обирався, ОСОБА_1 , станом на 18 листопада 2019 року відбуває покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 21.09.2018 рокуу виправній колонії ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)». Відповідних клопотань не заявлено. Цивільний позов не заявлено. Судові витрати на залучення експертів мають бути стягнуті з ОСОБА_1 згідно ст.124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 21.09.2018 року та остаточно, за сукупністю вироків, визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 11 липня 2019 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання за даним вироком, попередне ув`язнення при відбутті покарання, у виді позбавлення волі за попереднім вироком, з 11 липня 2019 року по день набрання даним вироком законної сили, за правилами день за день, відповідно до положень ч.5 ст. 72 КК України.

Речові докази: водяний насос «Струмок», які знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_3 - вважати повернутим потерпілому.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в розмірі 628 грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Після проголошення вироку роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз`яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Суддя : Шабас О. С.