Вирок № 85696369, 18.11.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10462/18 1-кп/335/296/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретарів судового засідання Шутіної Г.Ю., Дворникової Я.П.,

прокурора Фененко А.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника адвоката Бєлік І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080060003267 від 14.07.2016 року, відносно:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крутоборка, Усть-Куломського району, Кіровської області, Росія, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1)14.08.2003 року Суворівським районним судом м. Одеса за ч.1 ст.286, ч.1 ст.289 КК України

до позбавлення волі на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;

2)19.10.2007 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК

України до позбавлення волі на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік 6 місяців;

3)15.06.2012 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.309 КК

України до обмеження волі на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2016 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи на дитячому майданчику стадіону, розташованого поблизу будинку № 19 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжя, на ґрунті тривалих неприязних відносин з колишньою дружиною ОСОБА_1 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, наніс останній 5-6 ударів ребром долоні та ліктьовою кісткою своєї правої руки по лівій руці потерпілої ОСОБА_1 , чим завдав останній, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2722 від 15.07.2016 року тілесні ушкодження у вигляді перелому середньої третини діафіза ліктьової кістки, без зміщення, яке кваліфікується як ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, пояснив суду, що 14.07.2016 року перебував в стані алкогольного сп`яніння та разом з колишньою дружиною ОСОБА_1 знаходився на дитячому майданчику стадіону по вул. Сталеварів в м. Запоріжжя. На ґрунті раніше виниклих неприязних відносин між ними виникла сварка, в ході якої він жестикулював руками, а вона вважаючи, що він може нанести удар, впала на землю. Ударів їй не наносив, принаймні, цього не пам`ятає. Вона сказала, що він їй зламав руку, викликали «швидку допомогу».

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_2 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами:

-показами потерпілої ОСОБА_1 , яка в судовому засіданні пояснила, що близько 19 години 30 хвилин 14.07.2016 року, разом з дітьми перебувала на дитячому майданчику шкільного стадіону по вул. Сталеварів в м. Запоріжжя. Туди підійшов колишній чоловік ОСОБА_2 , з яким розлучені з липня 2015 року. Він вів себе агресивно, ображав. Коли піднялась з лавки, він вдарив тильною стороною долоні в по руці, від чого відчула сильний біль і присіла. Всього він наніс близько 5-6 ударів. Двоє чоловіків, що проходили мимо, викликали «швидку медичну допомогу», яка доставила в лікарню. Про те, що сталося, розповіла своїм сусідам;

-показами свідка ОСОБА_3 , яка пояснила суду, що 14.07.2016 року була у гостях у своїх батьків. З відстані приблизно 200-300 метрів через вікно кімнати бачила як на лавці шкільного стадіону сиділа жінка, поряд з якою було дві маленькі дитини. Чоловік замахнувся на неї та вдарив. Інших людей поруч не було. Пізніше дізналася, що приблизно в той час і в тому місці ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження своїй колишній дружині;

-показами свідка ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні пояснила суду, що обвинуваченого знає близько 6 років. Він часто буває не тверезий. Як він спричинив тілесні ушкодження потерпілій не бачила. А знає про це зі слів сусідів;

-показами свідка ОСОБА_5 , яка пояснила суду, що обвинуваченого і потерпілу знає як сусідів. 14.07.2016 року ОСОБА_1 пішла погуляти зі своєю дитиною в сторону шкільного стадіону. Після цього прийшов ОСОБА_2 , який був у нетверезому стані, та запитав де його колишня дружина, а дізнавшись, пішов в ту ж сторону, що і вона. Наступного дня від ОСОБА_1 дізналась, що ОСОБА_2 вдарив її, внаслідок чого стався перелом руки.

Окрім показань потерпілої та свідків, винуватість ОСОБА_2 у фактично скоєному кримінальному правопорушенні за встановлених судом обставин, повністю підтверджується письмовими доказами, які були досліджені під час судового розгляду, а саме:

-фактичними даними, відображеними в протоколі прийняття заяви потерпілої ОСОБА_6 від 14.07.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення (а.с.88);

-висновком експерта № 2722 від 28.07.2016 року, згідно якого закритий перелом середньої третини діафіза ліктьової кістки, без зміщення у ОСОБА_6 кваліфікується як ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня. Крововилив на правому плечі у ОСОБА_6 кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Пошкодження утворились від дії тупих твердих предметів. Давність утворення пошкоджень з урахуванням наданих медичних документів не суперечить строку, вказаному в обставинах справи (а.с. 90-91);

-висновком експерта № 3443 від 02.09.2016 року, згідно якого закритий перелом середньої третини діафіза ліктьової кістки, без зміщення у ОСОБА_6 кваліфікується як ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня. Крововилив на правому плечі у ОСОБА_6 кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Пошкодження утворились від дії тупих твердих предметів. Давність утворення пошкоджень з урахуванням наданих медичних документів не суперечить строку, вказаному в обставинах справи. Утворення вищевказаних ушкоджень у ОСОБА_6 можливо при будь-якому взаєморозташуванні потерпілої відносно нападаючого при умові доступності зон ушкодження. Враховуючи локалізацію видимих ушкоджень у ОСОБА_6 , їй було нанесено не менш 2 травматичних впливів. Діагноз «струс головного мозку», виставлений ОСОБА_6 22.07.2016 року неврологом 6 міської лікарні повторними оглядами лікаря-невролога в динаміці і оглядом нейрохірурга не підтверджено і відповідно до п.4.6 «Приавил…» не повинен враховуватись про оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (а.с. 93-94);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 07.06.2018 року за участю потерпілої ОСОБА_1 і стенограмою та додатком у вигляді DVD-диска з відеозаписом проведеної слідчої дії, (а.с. 95-117);

-висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 272/к від 17.07.2018 року, встановлено наступне:

1)при проведенні експертизи № 2722 були у ОСОБА_6 встановлені наступні тілесні

ушкодження: закритий перелом середньої третини діафіза ліктьової кістки, без зміщення кісткових фрагментів та синець на правому плечі;

2)згідно матеріалів допиту потерпілої від 14.07.2016 року, матеріалів додаткового допиту

потерпілої від 07.06.2018 року, протоколу проведення слідчого експерименту (стенограма) від 07.06.2018 року, ОСОБА_2 наніс удар по голові потерпілій, потім коли вона закрилася лівою рукою, наніс їй біля 5-6 ударів по лівій руці, ребром соєї долоні, та своєю ліктьовою кісткою;

3)між даними про механізм утворення тілесного ушкодження, а саме переломом середньої

третини діафиза ліктьової кістки у ОСОБА_6 , за результатом судово-медичної експертизи та допитів потерпілої, наявний збіг травмуючого предмета, а саме предпліччя ОСОБА_2 , що діє як тупий твердий предмет, та локалізацією нанесеного травматичного впливу. Вказане дозволяє зробити висновок про можливість утворення тілесного ушкодження у потерпілої ОСОБА_6 при обставинах та умовах на які вказує потерпіла під час допитів 14.07.2016 року та 07.06.2018 року, а також під час слідчого експерименту за її участю від 07.06.2018 року;

4)механізм виникнення синця на правому плечі в протоколі допиту, матеріалу додаткового

допиту потерпілої від 07.06.2018 року, протоколу проведення слідчого експерименту (стенограма) від 07.06.2018 року у ОСОБА_6 не відображено (а.с. 120-121).

Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_7 , пояснила суду,

що нею проводилась судово-медична експертиза по вказаному кримінальному провадженні та складено відповідний Висновок. Тілесні ушкодження у ОСОБА_1 могли бути спричинені при обставинах, як на те вказує потерпіла. При падінні таке ушкодження могло виникнути лише при взаємодії з обмеженою поверхнею. Перелом не оскольчатий, його утворення спричинив 1 удар. Враховуючи наявність іще і синця, то кількість травматичних впливів було два. Від захвату руки, як на те вказує обвинувачений ОСОБА_2 , перелом утворитися не міг.

Таким чином, за встановлених судом обставин, враховуючи спосіб, характер та локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що умислом обвинуваченого ОСОБА_2 охоплювалась можливість спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, в наслідок його протиправних дій.

На думку суду, обвинувачений ОСОБА_2 , вказуючи що не вчиняв дій від яких у потерпілої утворилися тілесні ушкодження, намагається уникнути кримінальної відповідальності за фактично вчинені дії, оскільки усвідомлює, що за цей злочин передбачено покарання, і ці покази обвинуваченого спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченого, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують утворення тілесних ушкоджень у потерпілої саме від його дій. Його версія спростовується показами свідків, допитаними в судовому засіданні, показами потерпілої ОСОБА_1 , письмовими доказами дослідженими в судовому засіданні.

При цьому суд, оцінюючи у своїй сукупності наявні у матеріалах провадження докази, також враховує поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 як до, так і під час вчинення ним кримінального правопорушення, а саме те, що він раніше неодноразово спричиняв потерпілій тілесні ушкодження, що підтверджується наданими суду матеріалами (а.с.139-159), та характеризується як конфліктна особа, що зловживає алкогольними напоями.

Показання потерпілої ОСОБА_1 , і підтверджені нею при проведення слідчого експерименту, та допитаних в судовому засіданні свідків і судово-медичного експерта у цьому провадженні, є послідовними та незмінними, повністю узгоджуються з іншими доказами, показаннями інших свідків, протоколами слідчих дій, висновками експертиз, тому суд вважає їх правдивими, що відображають повно та об`єктивно обставини вчинення злочину.

Суд не погоджується з твердженням сторони захисту в тій частині, що в різних документах вказано різні місця вчинення правопорушення.

Показання допитаних в судовому засіданні обвинуваченого та потерпілої є тотожними і у тому, що стосується місця, дати та часу скоєння правопорушення, за тією різницею, що обвинувачений вважає, що він не вчиняв неправомірних дій щодо потерпілої. Це в своїх показах в суді підтвердив і сам обвинувачений.

Хоча жоден свідок фактично і не був очевидцем вказаної події, але покази допитаних в судовому засіданні свідків фактично узгоджуються з показами потерпілої.

При цьому, суд враховує і ту обставину, що в окремих процесуальних документах прізвище однієї і тієї ж потерпілої зазначається як ОСОБА_6 , так і як ОСОБА_1 , що обумовлюється перебуванням її раніше в шлюбі з обвинуваченим ОСОБА_2 та наступним розірванням цього шлюбу.

Оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_2 у сукупності з іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, суд вважає, що його твердження про те, що він не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілій, не знайшли свого об`єктивного підтвердження. В своїх показах під час допиту в суді він зазначав, що в той день знаходився в стані алкогольного сп`яніння та всіх подробиць тих подій погано пам`ятає.

Наносячи удари потерпілій, він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачав їх суспільно небезпечні наслідки.

Своїми діями ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження і між його діями та наслідками у вигляді тілесних ушкоджень у потерпілої є прямий причинний зв`язок. Суд критично ставиться до твердження обвинуваченого про те, що він не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілій, а лише хватав її за руки. Ця дія не могла спричинити наявні у потерпілої тілесні ушкодження і його покази в цій частині повністю спростовуються висновками додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 272/к від 17.07.2018 року (а.с. 120-121).

Відповідно до положень п.п.4, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», вирішуючи питання про те, з яким (прямим чи непрямим) умислом діяв винуватий, тобто для з`ясування змісту і спрямованості умислу, необхідно зважати на сукупність всіх обставин учиненого діяння і враховувати не тільки поведінку винуватого до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, кількість, характер і локалізацію поранень (поранення життєво важливих органів), заподіяних потерпілому, причин припинення злочинних дій, а й спосіб учинення злочину, засоби і знаряддя злочину.

Оцінивши досліджені в ході судового розгляду докази, дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При визначенні ОСОБА_2 покарання, суд керується вимогами ст.65 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", та враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесено до категорії середньої тяжкості, обставини справи, особу обвинуваченого, який не визнав провину, не працевлаштований, негативно характеризується за місцем реєстрації (а.с.160), не одружений, публічно не вибачився, раніше судимий, перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем реєстрації, його сімейне і матеріальне становище, а також поведінку після скоєного злочину.

Крім того, суд враховує думку потерпілої ОСОБА_1 , яка наполягала на призначенні суворої міри покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним злочину, який віднесено до злочинів середньої тяжкості, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу обвинуваченого, що він не визнав свою вину, є особою раніше судимою, має постійне місце проживання, перебуває на спеціальних обліках.

Тому, суд приходить до висновку, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання і призначає йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції частини 1 статі 122 КК України.

При цьому суд приходить до висновку про необхідність звільнення обвинуваченого від відбуття покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 під час проведення досудового розслідування і в суді не обиралася.

Речових доказів по справі не має.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Арешт на майно не накладався, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому за цією статтею покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає 3 (три) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міра запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 на час постановлення вироку відсутня.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення, особам, які не були присутні при проголошенні вироку, його копія не пізніше наступного дня буде направлена поштою.

Суддя

Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя В.О. Макаров