Рішення № 85687162, 15.11.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/10886/18

Провадж.2/202/525/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 листопада 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі :судді- Бєльченко Л.А.

при секретарі - Розсоха І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Молчанова Сергія Олександровича, Дніпропетровська обласна філія комунального підприємства «Центр державної реєстрації», третя особа - Акціонерне товариство «УкрСоцбанк» про визнання протиправним, скасування рішення про державну реєстрацію та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначив, що 16.04.2004 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., він придбав квартиру АДРЕСА_1 . 06.04.2007 року між ним і АТ «Укрсоцбанк» укладений кредитний договір, на підставі котрого Банк надав йому для особистих цілей кредитні кошти у розмірі 67600 доларів США. В забезпечення виконання кредитного договору між ним і Банком 06.07.2007 року був укладений іпотечний договір. У березні 2018 року йому представником Банку було повідомлено, що у нього, позивача, відсутнє право власності на квартиру. Перевіривши дану інформацію, він з`ясував, що на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.10.2017 року, індексний номер 37868981, Державним реєстратором Молчановим С.О. проведено державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк», номер запису про право власності 23113932. Підставою для винесення Державним реєстратором Молчановим С.О. рішення про реєстрацію права власності на квартиру за Банком є іпотечний договір. Дане рішення Державного реєстратора позивач вважає протиправним, просив його скасувати і зобов`язати Державного реєстратора Молчанова С.О. поновити запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ним, позивачем.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Державний реєстратор Молчанов С.О. всупереч вимогам ст.. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.11-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, не повідомив його, ОСОБА_1 , про подання заяви Банком про вчинення реєстраційних дій, чим порушив норми чинного законодавства. Крім того, Банком в порушення вимог ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» йому, позивачеві, не була направлена вимога про виконання порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також відповідачем не враховано, що 07.06.2014 року набув чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до положень якого не може бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави, якщо таке майно використовується як місце постійного проживання позивальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме майно; загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартир і 250 кв. метрів для житлового будинку. Квартира, яка є предметом іпотеки, має загальну площу 57,1 кв.м., є єдиним місцем проживання його, позивача. Тому на правовідносини, що виникли між ним і Банком розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, ознайомившись з реєстраційною справою, він виявив повідомлення Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, яке 31.05.2017 року нібито було направлено йому. Проте дане повідомлення він не отримував і не підписував, підпис на повідомленні йому не належить; на повідомленні міститься адреса поштового відправлення: АДРЕСА_1 , в той час як він проживає і зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 . Тому просив його вимоги задовольнити.

В судовому засіданні позивач і його представник підтримали позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, на адресу суду повернувся поштовий конверт з позначкою «за закінченням строку зберігання». Двічі відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі суду (а.с.88,94).

Представник третьої особи, АТ «УкрСоцбанк» , адвокат Грицай В.О. заперечував проти задоволення позову, указуючи, що відповідно до пункту 11-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 повідомлення власника об`єкта нерухомого майна здійснюється державним реєстратором у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про електронну адресу власника як адреси для зворотного зв`язку шляхом надсилання на таку електронну адресу інформації в електронній формі про тип заяви, її реєстраційний номер, дату та час подання, прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові заявника з накладенням власного цифрового підпису. Проте позивачем не надано доказів на підтвердження наявності в Державному реєстрі прав відомостей про його електронну адресу, як зворотного зв`язку. Посилання позивача на те, що йому не було направлено повідомлення, не відповідає дійсності, оскільки АТ «УкрСоцбанк» письмово зверталось до позивача з повідомленням, доказом якого є повідомлення від 30.05.2017 року № 17.05/1, опис та поштовий чек від 15.09.2017 року. Представник третьої особи також зазначив, що Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин, оскільки у даному випадку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено не у примусовому порядку, а на підставі застереження в іпотечному договорі, де ОСОБА_1 надав свою згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням останнього. Крім того, представник АТ «УкрСоцбанк» зазначив, що Державний реєстратор не є належним відповідачем у справі, тому просив відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.04.2007 року між позивачем та АТ «УкрСоцбанк» був укладений договір споживчого кредиту № 07.1/99-7 та іпотечний договір № 2931, згідно якого в забезпечення виконання основного зобов`язання позивач передав іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 57,1 кв.м., котра належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 16.06.2004 року (а.с. 7, 174-180).

Судом встановлено, що 31.10.2017 року Державним реєстратором Молчановим С.О, Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 102165529 з внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «УкрСоцбанк» (а.с. 156,157).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року в редакції на час виникнення спірних реєстраційних дій.

Згідно з частиною 1 статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації відповідно до частини 4 статті 15 цього Закону підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно частини 1 та 3 статті 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 5.6.2 Іпотечного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Як встановлено судом, договір іпотеки № 2931 від 06.04.2007 року містить положення про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

З наведеного убачається, що у Державного реєстратора були правові підстави для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «УкрСоцбанк». Разом з тим, з копій матеріалів реєстраційної справи убачається, що повідомлення АТ «УкрСоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням направлено ОСОБА_1 на адресу : АДРЕСА_1 , в той час як місцем реєстрації і проживання позивача є АДРЕСА_1 (а.с.170), проте Державний реєстратор на це увагу не звернув. Зазначене є підтвердженням доводів позивача, що повідомлення від АТ «УкрСоцбанк» він не отримував.

Водночас, суд вважає, що Державний реєстратор не є тією особою, яка має відповідати за позовними вимогами ОСОБА_1 Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має бути особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 823/2042/16 від 04.09.2018 року.

Таким чином, ОСОБА_1 пред`явлений позов не до тієї особи, яка має відповідати за даними позовними вимогами.

За таких підстав суд відмовляє позивачеві у задоволені позову.

Судові витрати у вигляді судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4,5,10,12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Молчанова Сергія Олександровича, Дніпропетровська обласна філія комунального підприємства «Центр державної реєстрації», третя особа - Акціонерне товариство «УкрСоцбанк» про визнання протиправним, скасування рішення про державну реєстрацію та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя- Бєльченко Л.А.