Ухвала суду № 85685334, 18.11.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9241/19

Провадження № 2/522/6048/19

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про відвід судді

18 листопада 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Вадуцкої В. І.,

розглянувши у підготовчому засіданні заяву відповідача про відвід головуючої судді Домусчі Л.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси з 19.06.2019 року перебуває позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

До суду 14 листопада 2019 року від відповідачки надійшла заява про відвід головуючої судді Домусчі Л.В., яку вмотивувала тим, що ухвалою суду від 16.09.2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання її представника про зупинення провадження у справі. Посилалась на те, що під головуванням судді Домусчі Л.В. 23 лютого 2017 року у справі №522/26127/15-ц було постановлено ухвалу, згідно якої зупинено провадження у справі, на думку заявника, з аналогічних підстав, заявлених у клопотанні її представника від 12.09.2019 року. Вважає, що такі дії судді свідчать про наявність подвійних стандартів, а тому вважає, що остання підлягає відводу.

Дану заяву просив розглядати у судовому засіданні 18.11.2019 року за його відсутності та відсутності його представника.

У підготовчому засіданні 18.11.2019 року був присутній позивач та заперечував проти заяви відповідачки, вважає, що головуючою були прийняті процесуальні дії у відповідності до процесуального законодавства. Інші учасники процесу не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до ч.8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяву відповідачки про відвід, вважає, що вона не обґрунтована та немає об`єктивного підґрунтя.

Згідно ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне:

- суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне;

- слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).

Крім того, законодавець передбачив і запобігання зловживанням учасниками процесу права на заяву відводу. Пунктом четвертим статті 36 ЦПК встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можу бути підставою для відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду (п.5 ст.39 ЦПК).

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Як вбачається із наданих матеріалів, відповідачка вважає, що суддя Домусчі Л.В. є упередженим та пов`язує заявлений відвід із процесуальними діями головуючого у справі, яким не задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вбачає, що обставини, на які вказує відповідачка, є її особистою суб`єктивною думкою, і не відносяться до обставин, які дають підстави для висновку про неупередженість судді, та не відносяться до тих, з якими законодавець пов`язує відвід судді.

При цьому, посилання відповідача на ухвалу від 23.02.2017 року, винесену суддею Домусчі Л.В. у рамках іншої цивільної справи №522/26127/15-ц, суд вважає необґрунтованими із тих підстав, що остання була прийнята за інших обставин та окрім того за положеннями діючого на той час процесуального законодавства, який у свою чергу втратив чинність 15.12.2017 року.

Не вбачаючи об`єктивного критерію, а саме: наявності будь-якого правомірного сумніву в безсторонності суду при вирішенні процесуальних питань, суд вважає, що непогодження позивача з процесуальною дією суду - не може бути підставою для відводу суддів - ч.4 ст. 36 ЦПК України.

Щодо доводів заяви про відвід, який стосується суб`єктивного критерію безсторонності суддів, а саме: особистої зацікавленості і упередженості судді в розгляді даної справи, то припущення відносно безсторонності та можливої упередженості в даній справі, є безпідставним.

Отже, оскільки прийняття суддею відповідних процесуальних документів та вчинення інших процесуальних дій під час розгляду цивільної справи, не є підставою для відводу судді та оціночно визначатись як сумніви у її об`єктивності та упередженості при розгляді цивільної справи, а можуть бути вирішенні у визначеному процесуальним законодавством порядку шляхом оскарження винесених судом процесуальних документів, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючого судді.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі.

У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наявні правові підстави для зупинення провадження по даній справі та передачі заяви до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..

Окрім того, суд звертає увагу, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Cуд вважає, що використання стороною відповідача клопотань (про зупинення провадження, про відкладення слухання справи, про відвід), направлених на відкладання розгляду справи суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.

Такі дії відповідачки усупереч статті 44 ЦПК про неприпустимість зловживання процесуальними правами, направлені на затягування судового процесу, перешкоджають здійсненню правосуддя та дотриманню розумних строків розгляду справи.

Враховуючи викладене суд вважає такі дії виявом неповаги до суду й інших учасників процесу та констатує, що подання такої заяви є зловживанням його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Керуючись: ст. ст. 10-13, 36, 39, 40, 43, 49, 89, 247, 258-260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючого судді.

Зупинити провадження за розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, протягом двох днів для вирішення питання відповідно до ст. 40 ЦПК України.

Заяву передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..

Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд 1-ї інстанції.

Повний текст ухвали суду складено та підписано суддею 18.11.2019 року.

Суддя: Л.В. Домусчі