Рішення № 85681844, 06.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2019Справа № 910/10366/19Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон 2015"

(вул. Артема, буд. 49, м. Київ, 04053)

До Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

(вул. Леонтовича, буд. 6, м. Київ, 01030)

Фізичної особи-підприємця Гладко Світлани Володимирівни

( АДРЕСА_1 , )

Фізичної особи-підприємця Зубець Юлії Володимирівни

( АДРЕСА_2 )

Про відшкодування матеріальної шкоди

За участю представників сторін згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

02.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон 2015" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач умисно вчинив неправомірні дії, які проявляються у самовільному підключенні автостоянки останнього до мереж магазину, належних позивачу, що призвело до споживання електричної енергії без використання засобів обліку та без згоди - позивача, чим заподіяно матеріальної шкоди останньому 2 449 673 грн. 08 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10366/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11.09.2019.

22.08.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову, вказуючи на те, що він є неналежним відповідачем у справі.

28.08.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

10.09.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення співвідповідачів.

11.09.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.10.2019.

18.09.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Фізичних осіб підприємців Гладко Світлану Володимирівну тв. ОСОБА_1 .

26.09.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

02.10.2019 ухвалою суду задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон 2015" про залучення до участі у справі співвідповідача, Фізичну особу-підприємця Гладко Світлану Володимирівну та Фізичну особу-підприємця Зубець Юлію Володимирівну.

21.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Гладко Світлани Володимирівни та Фізичної особи-підприємця Зубець Юлії Володимирівни надійшов відзив на позовну заяву.

21.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон 2015" надійшла заява про зменшення позовних вимог.

21.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон 2015" надійшла заява про повернення судового збору у розмірі 34 824 грн. 10 коп.

23.10.219 протокольною ухвалою суду прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.11.2019.

В судове засідання призначене на 06.11.2019, з`явились представники учасників судового процесу та надали пояснення по суті справи.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 06.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

18.12.2015 між КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" та ФОП Гладкою Світланою Володимирівною було укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-12/05 (надалі - Договір № ДНП-2015-12/05).

Договір № ДНП-2015-12/05 діяв з 18.12.2015 по 31.12.2018.

29.12.2018 між КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" та ФОП Зубець Юлією Володимирівною було укладено Договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2018-12/02 (надалі - Договір № ДНП-2018-12/02). Строк дії Договору з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, за вищевказаними Договорами ФОП Гладка С.В. та ФОП Зубець Ю.В. мають право на організацію та експлуатацію 63 місць для платного паркування транспортних засобів і 7 спеціальних місць для безоплатного паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Коласа Якуба 2.

Позивач зазначає, що йому стало відомо про самовільне підключення автостоянки до електромережі магазину із службової записки головного інженера Вінницького В.Б. від 15.04.2019.

Судом встановлено, що самовільне підключення автостоянки було зроблено до нижніх клем автоматичного вимикача теплової завіси магазину кабелем, що проходить по внутрішніх конструкціях магазину та в землі через проїжджу частину дворового заїзду до автостоянки.

Отже, з вищевказаного вбачається, що самовільне підключення третім особам до електромережі магазину неможливо здійснити без безпосереднього доступу до внутрішніх конструкцій приміщення магазину.

Як вбачається з матеріалів справи, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" розташований у нежитловому приміщенні, яке належить на праві власності ОСОБА_4 .

Між ФОП ОСОБА_4 та позивачем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 20/10/2015 від 20.10.2015 (надал і- Договір № 20/10/2015), за умовами якого Орендодавець передає ТОВ "ЛЕГІОН 2015" в строкове платне користування без права викупу нежитлове приміщення, загальною площею 267,9 кв.м.

Відповідно до п.2.2.3. Договору № 20/10/2015 Орендар (позивач) зобов`язується експлуатувати електроустановки в орендованому Приміщенні згідно "Правил безпеки при експлуатації електроустановок споживачів", "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів", "Правил улаштування електроустановок", "Правил користування електричною енергією", "Правил експлуатації електрозахисних засобів", "Правил проведення посвідчення електроустановок спожиівачів".

Відповідно до п.2.2.9 Договору № 20/10/2015 Орендар (позивач) зобов`язується відшкодовувати Орендодавцю витрати за користування Орендарем електроенергією (за показниками лічильників), комунальні платежі.

Відповідно до п.3.5.1 Договору № 20/10/2015 вартість комунальних послуг (водо-,газо-постачання. постачання електроенергії не входять до складу орендної плати та відшкодовуються Орендодавцю окремо. Плата за комунальні послуги, зокрема за електроенергію, газопостачання, холодну воду визначаються на підставі показників лічильників.

Відповідно до п.3.5.4. Договору № 20/10/2015 зняття показників лічильника за споживання електроенергії здійснюється разом представниками Орендодавця та Орендаря, про що Сторонами складається та підписується акт про зняття показників індивідуальних лічильників, в якому зазначаються показники станом на дату підписання акту.

З вищевказаних умов Договору № 20/10/2015 вбачається, що огляд електролічильників Орендодавця здійснювався на постійній основі представниками Орендодавця і Орендаря (позивача), що виключає необізнаність Орендаря та Орендодавця про наявність нібито самовільного підключення до електромережі магазину.

01.10.2018 між позивачем та ФОП ОСОБА_5 був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 01/10/2018 (надалі Договір № 01/10/2018) з ідентичними умовами, що і Договір № 20/10/2015. Строк дії Договору № 01/10/2018 до 01.09.2021.

За Актами приймання-передачі нежитлового приміщення від 20.10.2015 та 30.09.2018, Орендодавець та Орендар (позивач) претензій до стану об`єкту оренди не мали.

Позивач не зазначив, яким чином можливе самовільне підключення до електромереж без відома власників підприємства, без відома представників позивача.

Тому посилання позивача на самовільне підключення відповідачами до електромереж в середині приміщення магазину є безпідставним, не підтверджено належними доказами.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення перебуває в оренді у позивача з 20.10.2015 і до 15.04.2019, жодного самовільного підключення до електромереж позивачем виявлено не було.

Відповідно до Договору про постачання електричної енергії № 43305 від 08.02.2016 року, укладеного між ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" та ТОВ "ЛЕГІОН 2015" (позивач), надалі Договір № 43305, ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" є Постачальником електричної енергії, а ТОВ "ЛЕГІОН 2015" (позивач) є Споживачем електричної енергії.

Відповідно до розділу 1 Договору № 43305 Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача за об`єктами Споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (викупленої) електричної енергії.

Відповідно до п.2.3.7. Договору № 43305 - Споживач зобов`язується у разі, якщо до технологічних мереж основного споживача приєднані електроустановки інших суб`єктів господарювання, власників мереж, тощо, розрахунковий облік має бути організований основним споживачем таким чином, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків.

Відповідно до п.2.3.10. Договору № 43305 - Споживач зобов`язується забезпечувати безперешкодний доступ (за пред`явлення службового посвідчення) уповноважених представників Постачальника до електроустановок та засобів обліку для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості, виконання відключення, обмеження споживання та виконувати обгрунтовані письмові вимоги Постачальника щодо усунення виявлених порушень.

Відповідно до п.2.3.11. Договору № 43305 - Споживач зобов`язується оперативно повідомляти Постачальника про порушення схеми розрахункового обліку електричної енергії, несправності в роботі локального устаткування збору і обробки даних або автоматизованих систем обліку електричної енергії, що належить Споживачу за ознакою права власності, користування, повного господарського відання або встановлені на території Споживача та виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних мереж Споживача.

Відповідно до п.3.1.3. Договору № 43305 Постачальник має право складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) Споживача умовам Договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

З аналізу вищевказаних умов Договору № 43305 та матеріалів справи вбачається, що з початку дії цього Договору (08.02.2016) та до теперішнього часу умови Договору сторонами виконуються належним чином, електроенергія Споживачем споживається у договірних величинах споживання електричної енергії та потужності, і відповідно оплачується Постачальнику за показниками засобів обліку. Постачальником перевіряється електричне обладнання та засоби обліку Споживача (позивача). Споживач (позивач) протягом дії Договору № 43305 не повідомляв Постачальника про порушення схеми розрахункового обліку електричної енергії, про виявлення без облікового користування електричною енергією від технологічних мереж Споживача.

В свою чергу Постачальник електричної енергії протягом дії Договору № 43305 не зафіксував будь-яких порушень Споживачем (позивачем) ПКЕЕ, інших норм законодавства України, Акти про порушення не складав.

Доказів будь-яких претензій Постачальника електричної енергії до позивача, як то з питань сплати за спожиту електроенергію, з питань перевищення обсягів споживання електричної енергії, тощо, позивач не надав.

Позивач для визначення, розміру своїх збитків, звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теслапроектбуд". Зазначене товариство при здійсненні розрахунку обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, керувалося Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року за № 562 , надалі - Методика.

Суд зазначає, що ТОВ "Теслапроектбуд" для розрахунку застосувало вищевказану Методику без належних документів, а саме Акту про порушення споживачем ПКЕЕ, Протоколу засідання комісії Постачальника електроенергії, на якому розглянутий Акт про порушення.

Відповідно до п. 1.2. Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) (далі - енергопостачальник) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об`єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку. У разі своєчасного (до виявлення порушення представниками енергопостачальника) письмового повідомлення споживачем енергопостачальника про виявлені ним пошкодження приладів (систем) обліку, пошкодження або зрив пломб та за відсутності явних ознак втручання в роботу приладів (систем) обліку Методика не застосовується.

Відповідно до 2.1. Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕ.

Відповідно до п. 4.1. Методики - Факт виявлених представниками енергопостачальника електричної енергії за регульованим тарифом (далі - енергопостачальник) порушень споживачем вимог ПКЕЕ оформлюється актом про порушення. Акт про порушення складається у присутності споживача представниками енергопостачальника, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред`явлення ними службових посвідчень на місці виявлення порушень.

Акт про порушення оформляється згідно з формою, наведеною в додатку 3. Відповідно до 3.2. Методики - Вартість необлікованої електричної енергії розраховується на підставі акта про порушення, який складається відповідно до передбаченої ПКЕЕН процедури.

Акт про порушення споживачем ПКЕЕ розглядається комісією Постачальника електричної енергії, про що складається Протокол засідання комісії.

З аналізу положень Методики, яку застосував позивач, суд прихлдить до висновку:

- повноваження та право щодо виявлення порушень та складання Акту про порушення споживачем вимог ПКЕЕ належать Постачальнику електричної енергії, а не Споживачу (позивачу);

- в разі виявлення порушення Споживачем вимог ПКЕЕ, тільки Постачальник електричної енергії може застосовувати Методику для нарахування штрафу за використання не облікованої енергії і тільки на підставі належного за формою Акту про порушення, складеного представниками Постачальника та Протоколу засідання комісії;

- нарахування матеріальної шкоди, заподіяної позивачу відповідно до розрахунку ТОВ "ТЕСЛАПРОЕКТБУД" є неправомірним та нікчемним, оскільки визначення обсягів та вартості не облікованої електричної енергії проводиться виключно Постачальником електричної енергії.

Таким чином суд вважає, що Позивач не надав суду належних допустимих доказів, що внаслідок протиправної умисної або необережної поведінки відповідачів, він зазнав реальних збитків. Позивач не надав належних доказів порушення його цивільного права та доказів того, що йому заподіяно матеріальну шкоду (реальні збитки), не надав доказів у чому виражається матеріальна шкода.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України - учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу - до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України - збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання має бути реальним та доведеним позивачем.

За змістом ст. 1166 Цивільного Кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та збитками, завданими такою поведінкою, вини особи, яка заподіяла шкоду у вигляді умислу або необережності.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон 2015" до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", Фізичної особи-підприємця Гладко Світлани Володимирівни , Фізичної особи-підприємця Зубець Юлії Володимирівни про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон 2015" до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", Фізичної особи-підприємця Гладко Світлани Володимирівни та Фізичної особи-підприємця Зубець Юлії Володимирівни про відшкодування матеріальної шкоди відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 18.11.2019.

Суддя М.О. Лиськов