Ухвала суду № 85680501, 08.11.2019, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/47/19

Провадження № 2/626/13/2019

У Х В А Л А

04.11.2019 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

представника позивача прокурора Смірнова А.О.,

представника відповідача - адвоката Надолі Є.В.,

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача - адвоката Надолі Є.В. про залишення позовної заяви Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безспідставно збережених коштів без розгляду, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безспідставно збережених коштів.

Представник відповідача адвокат Надоля Є.В. в судовому засіданні заявив клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.1, 2 ч.1 ст.257 ЦПК України. На обґрунтування клопотання він зазначив, що у Керівника Первомайської місцевої прокуратури не було законодавчо визначених підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Красноградської місцевої ради. У позовній заяві прокурор зазначає про факт протиправного без сплати орендної плати використання земельної ділянки АДРЕСА_1 , що порушує інтереси держави, як власника в особі органу місцевого самоврядування Красноградської міської ради. Водночас Красноградська міська рада, яке є власником спірної земельної ділянки, з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права не звернулась. Крім того, відповідач розцінює участь прокурора на стороні позивача як порушення принципу рівності сторін у цивільному процесі, а прийняття такого позову до розгляду порушенням з боку суду вимог ст.ст. 56 та 175 ЦПК України. Звернення до суду прокурором в якості представника органу місцевого самоврядування можливе лише у разі, якщо такий орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. В позовній заяві відсутні посилання прокурора на обставини, які вказували б на здійснений неналежним чином або не здійснення міською радою захисту своїх прав та на обставини які перешкоджають позивачу об`єктивно захищати свої права самостійно, а прокурору втручатися у процес захисту прав. В позовній заяві прокурор вказує, що на виконання п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заходи досудового врегулювання між сторонами не вживались. Красноградська міська рада Харківської області є органом місцевого самоврядування, має статус юридичної особи, відповідний обсяг цивільної дієздатності та може самостійно бути учасником цивільного процесу та захищати свої порушені права. Чинним законодавством України прямо передбачені необхідні умови для здійснення прокурором представництва інтересів держави, у відповідності до приписів ст.23 Закону України "Про прокуратуру", є виконання прокурором обов`язку попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Тобто, наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попереднього звернення прокурора до відповідного суб`єкта владних повноважень є обов`язковою умовою, за якої можливий судовий розгляд позову прокурора, і виключно у разі її дотримання прокурор набуває відповідних процесуальних повноважень (процесуальної дієздатності). Але серед додатків, зазначених в позові Керівника Первомайської місцевої прокуратури Говорухи В. відсутнє повідомлення про представництво прокуратурою інтересів позивача у суді до подання прокурором позову в даній справі. При цьому повідомлення від 03.01.2018 р. №0326/21 на ім`я ОСОБА_1 , адресовані АДРЕСА_2 . В той же час, в позові зазначена адреса відповідача АДРЕСА_3 (де він дійсно зареєстрований),а тому такі докази не можуть бути прийняті як підтвердження належного повідомлення відповідача. Таким чином, прокурором не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва при зверненні і позовом у даній справі.

Прокурор Смірнов А.О. просив відмовити в задоволенні клопотання, вказавши, що відповідно до п. 3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Положення Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді і таким законом є Закон України «Про прокуратуру». Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Отже на прокурора покладено прямий обов`язок вжиття заходів представницького характеру за наявності «порушення» або навіть «загрози порушення інтересів держави», які можуть і не бути підставою для порушення кримінального провадження, або притягнення осіб до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, але в силу Закону є підставою для вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення до суду з позовною заявою. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, наявність «інтересів держави» повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом, а надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно, що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Таким чином, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи. Підставою для звернення прокурора з даною позовною заявою стало «нездійснення захисту» Красноградської міською радою майнових прав та інтересів територіальної громади міста, тобто її пасивна поведінка.

Представник третьої особи ОСОБА_2 підтримав позицію прокурора та пояснив, що оскільки в бюджеті міської ради були відсутні кошти на звернення з відповідним позовом до суду, то 06.11.2018 року вони звернулись з відповідним листом до керівника Первомайської місцевої прокуратури «Про вжиття заходів представницького характеру», в якому просили прокурора на підставі ст.23 ЗУ Про прокуратуру вирішити питання про вжиття заходів представницького характеру, щодо стягнення безпідставно збережених коштів з ОСОБА_1 на користь Красноградської міської ради.

Розглянувши клопотання, вислухавши представників сторін, третьої особи, суд вважає наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно пунктів 1,2 частини 1 статті 257 ЦПК України, на які посилається відповідач, позовна заява залишається без розгляду у випадках, коли позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі, право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Разом з тим, з наведених вище положень законодавства вбачається, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 квітня 2019 року, справа № 924/349/18.

Відповідно до ст.ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За приписами статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

В силу частин 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є обєктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і законами України.

Відповідно до положень Конституції України право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів. Кожне порушення закону під час використання земельної ділянки є порушенням інтересів держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Враховуючи наведене вище, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2018 року, справа № 4/166"Б".

Як вбачається з матеріалів справи 09.01.2019 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів. Предметом позову є стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів, які відповідач не сплачував за володіння і користування земельною ділянкою під належною йому нежитловою будівлею, не укладаючи договір оренди, що призвело до виникнення кондиційного зобов`язання та недоотримання цих коштів територіальною громадою в особі міської ради.

В обґрунтування підстав для звернення до суду в інтересах міської ради прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 користується спірною земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримує бюджет міської ради, що порушує інтереси територіальної громади в частині можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання доходу, який може бути використаний для задоволення потреб територіальної громади. Вказав, що заходи щодо стягнення з відповідача коштів за фактичне користування земельною ділянкою позивачем не вживались, що свідчить про нездійснення міською радою захисту порушених інтересів територіальної громади.

06.11.2018 року Красноградський міський голова Максим В звернувся до керівника Первомайської місцевої прокуратури Говорухи В.В. з листом №03-26/3564 про вжиття заходів представницького характеру, у якому вказав, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , та ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки за вказаною адресою, використовуючи її без належного оформлення правовстановлюючих документів, чим порушує вимоги закону та не виконує рішення міської ради, яким зобов`язано її приступити до використання земельної ділянки після укладення договору оренди та його державної реєстрації, не сплачує орендну плату, внаслідок чого міський бюджет зазнає втрат у вигляді недоотриманих платежів за використання землі. Оскільки недоотримання коштів у вигляді орендної плати за землю підриває фінансову незалежність територіальної громади м. Краснограда міський голова просив вирішити питання про вжиття Первомайською місцевою прокуратурою заходів представницького характеру відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо стягнення безпідставно збережених коштів на користь Красноградської міської ради. Вказав, що позови до ОСОБА_1 про стягнення відповідних коштів з підстав використання вищевказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів міською радою не подавались.

Отже, як вбачається з матеріалів справи Красноградською міською радою самостійно заходи щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у судовому порядку не вживалися, що потенційно призводить до неповного надходження плати за землю, яка перебуває в комунальній власності, що в свою чергу має наслідком невиконання прибуткової частини місцевого бюджету.

Таким чином, підставами для звернення прокурора із вказаним позовом в інтересах держави стало порушення інтересів держави в особі територіальної громади у сфері використання земель, бездіяльність Красноградської міської ради, як органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій у даних правовідносинах щодо вжиття заходів до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Як вбачається із позовної заяви, звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 56 ЦПК України належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави в особі територіальної громади та зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду згідно якого прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, суперечить обставинам справи, оскільки Красноградський міський голова у своєму листі до прокуратури просив вирішити питання про вжиття Первомайською місцевою прокуратурою заходів представницького характеру відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо стягнення безпідставно збережених коштів на користь Красноградської міської ради. За таких умов підстав вважати, що міська рада виявляє бажання та здійснює дії на захист інтересів територіальної громади не вбачається.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом, суд вважає, що прокурор мав право звернутися до суду з даним позовом. Крім того "інтереси держави" є оціночним поняттям, і прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 911/620/17, від 13 листопада 2018 року у справі № 910/2989/18, від 10 січня 2019 року у справі №904/3953/17.

Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду щодо того, що самого лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття заяви до розгляду недостатньо, та прокурор має надати відповідні докази цього, суд також вважає безпідставним, адже у разі виникнення у суду обґрунтованих сумнівів щодо наявності у прокурора повноважень або ж підстав для представництва інтересів держави в особі міської ради в суді, могли бути застосовані приписи статті 185 ЦПК України щодо залишення позовної заяви без руху, із наданням прокуророві строку для подання відповідного обґрунтування підстав та повноважень на звернення з даним позовом до суду та надання відповідних доказів щодо цього.

За таких обставин, суд вважає, що позов поданий керівником Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів правомірно і відсутні підстави для залишення позову без розгляду на підставіп.1,2 ч.1 ст.257 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12,259, 260 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Надолі Є.В. про залишення позовної заяви Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безспідставно збережених коштів без розгляду - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в Харківський апеляційний суд через Красноградський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 08 листопада 2019 року.

Суддя