Рішення № 85680464, 13.11.2019, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1569/19

Провадження № 2/626/706/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

13.11.2019 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краснограді, у відсутності сторін, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 23537,35 грн. та судового збору у розмірі 1921,00 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі Генеральна угода) б/н від 14.09.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9918,04 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами з 1 по 25 число кожного місяця.

ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті httр://privatbank.ua/rules складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом в заяві.

ОСОБА_1 зобов`язувався сплачувати кредитні кошти, але взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 09.06.2019 року утворилася заборгованість у розмірі 23537,35 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 6100,72 грн.;

- заборгованість за нарахованими відсотками 3926,52 грн.;

- заборгованість за пенею та комісією 12075,15 грн.;

- штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди 1434,96 грн.

30.07.2019 року Красноградським районним судом Харківської області було ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» були задоволені частково, з ОСОБА_1 стягнута заборгованість по кредиту у розмірі 22102,39 грн. і судові витрати у розмірі 1803,81 грн.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 04.10.2019 року заочне рішення було скасоване і справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача за довіреністю адвокат Билим О.М. в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просив відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч 2 ст.247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Перевіривши письмові докази у справі, суд вважає позов АТ КБ "ПриватБанк" таким, що підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 14.09.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав з ОСОБА_1 Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі Генеральна угода). Відповідно до п.2.1 Генеральної угоди банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 9918,08 грн. на строк 12 місяців до 30.09.2013 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку, в обмін на зобов`язання повернення кредиту і сплати процентів в розмірі 0,833% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Позичальник повинен погашати заборгованість по кредиту щомісячними платежами в сумі 872,58 грн. в період часу з 1 по 25 число кожного місяця.

Сторони також погодили, що у разі порушення позичальником строку погашення заборгованості, вказаного у Генеральній угоді більш, ніж на 31 день за зобов`язаннями, строк яких не настав, строк повернення кредиту рахується на 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою і позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 1439,75 грн.(п.2.2).

Пунктом 2.8 Генеральної угоди передбачено, що за порушення позичальником зобов`язань по погашенню кредита він сплачує Банку пеню у розмірі, встановленому в Умовах і правилах за кожен день прострочки. У пункті 1.4.3 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та строків повернення кредиту, внаслідок чого позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,15 % від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення.

Пунками 2.3, 2.5 Генеральної угоди передбачено, що для надання послуг Банк видає позичальнику платіжну картку згідно з п. 2.1 Угоди. Позичальник зобов`язується повернути суму кредита, процентів, винагороди згідно з Генеральною угодою й Умовами та Правилами.

Відповідач погодився з тим, що ця Генеральна угода Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком кредитний договір (а.с.9-10).

До кредитного договору банк додав Витяг з Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 (а.с.11-34).

ОСОБА_1 умови угоди не виконує, згідно з наданим банком розрахунком, його заборгованість за вищевказаним кредитним договором станом на 09.06.2019 року становить 23537,35 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту 6100,72 грн.; заборгованості за відсотками 3926,52 грн., нарахованої пені та комісії 12075,15 грн.; а також штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди (а.с.7-8).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Так, відповідно до пункті 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил продукту кредитних карт від 14.09.2012 року, укладеної між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , а саме у пунктах 1.4.3, 2.8 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та строків повернення кредиту, внаслідок чого позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,15 % від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочення. Крім того, встановлено, що позичальник сплачує банку штраф у розмірі 1438,75 грн.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф, встановлений пунктом 2.2 кредитного договору, і пеня, передбачена пунктом 1.4.3 вказаного договору, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Отже вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди в розмірі 1439,75 грн., що зазначений у розрахунку як складова заборгованості, не ґрунтується на законі, а тому задоволенню не підлягає.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином ОСОБА_1 , уклавши цю Генеральну угоду, підтвердив наявність заборгованості за кредитними договорами від 12.09.2008 року і від 19.08.2008 року, та з метою зменшення її розміру підписав цю угоду з ПАТ КБ «ПриватБанк». Генеральна угода була підписана сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення цього договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов та у подальшому частково виконував умови цієї угоди, сторони погодили розмір сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу, оскільки умовами Генеральної угоди було передбачено погашення наявності заборгованості, шляхом внесення позичальником щомісячних платежів у розмірі 872,58 грн у період з 14 вересня 2012 року до 30 вересня 2013 року.

За таких обставин позивач має право вимагати стягнення заборгованості по кредиту, відсотках і пені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що проценти за кредитом нараховуються протягом строку кредитування; якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми, передбачені статтею 625 ЦК України; перебіг позовної давності починається по кожному окремому платежу з моменту прострочення його оплати; неустойка нараховується з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу, якщо такий платіж не було здійснено (аналогічно розраховується й позовна давність зі сплати неустойки по кожному платежу, але у межах спеціального строку давності - 1 рік); сплив позовної давності зі сплати основної суми заборгованості (тіла, процентів) є підставою для застосування строку давності і до додаткових вимог (штраф, пеня).

Представник відповідача просив про застосування до вимог позивача строків позовної давності.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

Оскільки, Генеральна угода встановлює окремі зобов`язання ОСОБА_1 (щомісячно сплачувати по 872,58 грн.), які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Вказана правова позиція була висловлена в постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження 14-10 цс18).

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 25 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (12 місяців), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Враховуючи, що останній платіж по кредиту здійснений 28.08.2016 року в сумі 1560,00 грн., перебіг строку позовної давності щодо стягнення суми кредиту починається з 26.09.2016 року -з моменту його прострочення. Позивач звернувся до суду 08.07.2019 року, тобто в межах строку позовної давності.

Виходячи із розрахунку заборгованості, який не був спростований відповідачем та його представником, сума заборгованості за кредитом, що підлягає стягненню з відповідача становить 6100,72 грн.

Відповідно до ст.1048 ч.1 та ст.1054 ч.1 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Погоджений сторонами Генеральної угоди строк кредитування до 30.09.2013 року, до цього ж строку повинен бути здійснений останній платіж, тобто до цього часу Банк мав право нараховувати проценти та пеню за кредитом. Сплата процентів після строку кредитування сторонами угоди не погоджувалась.

Отже після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ст. 1050 ч. 2 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18).

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ст. 625 ч. 2 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в сумі 6100,72 грн., заборгованість за відсотками станом на 30.09.2013 року в розмірі 454,18 грн., а в частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу відмовити.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 6554,90* 100 % / 23537,35 = 27,85%; 1921*27,85% / 100 % = 535,00 грн. Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 535,00 грн.

Керуючись ст.ст.4-5,12,76-83, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського б.1Д, ) заборгованість за кредитним договором б/н від 14.09.2012 року в сумі 6554 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 90 коп. та судові витрати у розмірі 535 (п`ятсот тридцять п`ять) грн., а всього 7089 (сім тисяч вісімдесят дев`ять) грн. 90 коп. на р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд через Красноградський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя