Рішення № 85676093, 15.11.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1820/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі-відповідач), в якому з урахуванням уточненої редакції позовної заяви просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області та зобов`язати відповідача у місячний термін надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.05.2019р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, однак листом від 25.06.2019р. його повідомлено про відмову у наданні такого дозволу у зв`язку із тим, що ним вже видано наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо цієї земельної ділянки іншій особі. Оскільки вказана земельна ділянка була вільна, а відповідачем не зазначено у листі коли і кому надано такий дозвіл, позивач 29.06.2019р. повторно звернувся до відповідача із заявою про надання вищевказаного дозволу. Однак, відповідач відповідно до листа від 29.07.2019р. відмовив позивачу з тих самих підстав.

Вказану відмову позивач вважає протиправним з огляду на те, що він, як учасник бойових дій, має першочергове право на безоплатну приватизацію. Крім того, позивач посилається на бездіяльність відповідача з огляду на те, що останнім не прийнято жодного рішення, натомість результати розгляду заяв позивача викладаються у листах, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.09.2019р. позов залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків. Ухвала суду виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 20.09.2019р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 15.11.2019р. залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що останній заперечує проти позову з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що Головним управлінням розглянуто заяву позивача та надано відповідь в якій позивачу відмовлено у задоволені вказаного клопотання. Підставою відмови стало те, що Головним управлінням в порядку статті 118, 116, 121 Земельного кодексу України було прийнято наказ «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою» від 17 квітня 2019 року за № 1384-СГ, та надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства наступним громадянам; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 України на земельну ділянку яка зображена на графічних матеріалах Позивача. Також, відповідачем проінформовано позивача, що з метою недопущення зайвої трати власних коштів на розробку проекту землеустрою, зазначено, що Головним управлінням визначено перелік земельних ділянок для забезпечення земельними ділянками військовослужбовців-учасників антитерористичних операцій.

Також, відповідач звернув увагу на те, що вищевказані громадяни, яким надано дозвіл на розробку проектів землеустрою, на земельну ділянку яку бажав отримати Позивач у власність, звернулись до Головного управління з заявами від 02 жовтня 2019 року стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, відповідач вважає відмову яка викладена в листі від 29 липня 2019 року за № 5018/0-1518/0/95 законною та прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

23 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання йому, як учаснику антитерористичної операції, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області. До вказаної заяви позивачем додано: графічний матеріал щодо можливого розміщення земельної ділянки, копія паспорта та РНОКПП заявника та документ, що підтверджує участі у антитерористичній операції.

Розглянувши вказану заяву Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом від 25.06.2019р. №4401/0-1312/0/95-19 повідомило позивача про відсутність можливості надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки у зв`язку із прийняттям наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства іншому громадянину України.

01 липня 2019р. позивач звернувся до відповідача з аналогічною заявою та додатками до неї.

Розглянувши заяву позивача від 01.07.2019р. відповідач листом від 29.07.2019р. №5018/0-1518/0/95-19 повідомив позивача про неможливість задовольнити його клопотання з огляду на прийняття наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства іншому громадянину України.

Не погоджуючись із відмовами та вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства визначений Земельним кодексом України.

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Учасникам бойових дій (до яких відносяться особи, визначені статтями 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») надаються відповідно до статті 12 (пункт 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

У відповідності із ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України, якою визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, кожен громадянин України має установлене Земельним кодексом України право на одноразове безоплатне одержання у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства та садівництва в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Для реалізації цього права громадянин подає до уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, яка повинна базуватись на вичерпному переліку підстав для такої відмови, який визначений ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.

Крім того, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Також слід урахувати наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абз.3 п.1, п.5 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015р. №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп.31 п.4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. №5 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2; установлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з додатками до цієї постанови утворено, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 р. №294-р установлено можливість забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. №15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» функцій і повноважень Державного агентства земельних ресурсів, що припиняється.

Згідно із п.п.7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. №442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, єдиним і виключним способом вирішення питань, віднесених до повноважень органів Держгеокадастру – є прийняття ними рішень у формі наказів організаційно-розпорядчого характеру.

З урахуванням наведеного та положень ст.118 Земельного кодексу України надання чи відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинні здійснюватись відповідачем шляхом прийняття відповідного наказу.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.08.2019р. у справі №140/1992/18 та від 29.08.2019р. у справі №420/5288/18.

Як установлено судом, позивач у встановленому законодавством порядку звернувся до відповідача із заявою з метою отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, додавши всі передбачені Земельним кодексом України документи, які необхідні для вирішення відповідачем спірного питання.

Однак замість прийняття передбаченого ст.118 Земельного кодексу України рішення у формі наказу, відповідач надіслав позивачу листи від 25.06.2019р. №4401/0-1312/0/95-19 та від 29.07.2019р. №5018/0-1518/0/95-19, в яких зазначив, не може задовольнити заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з огляду на прийняття наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність цієї ж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства іншому громадянину України.

Вказаний лист неможливо розцінити як рішення відповідача – наказ організаційно-розпорядчого характеру. Фактично цим листом лише проінформовано позивача про наявність перешкод для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити.

Враховуючи наведене і установлений ч.7 ст.118 Земельного кодексу України присічний строк в один місяць для прийняття рішення про надання або відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд приходить до висновку, що відповідач не вирішив по суті заяви позивача від 23.05.2019р. та від 01.07.2019р. чим допустив протиправну бездіяльність.

Вказаною бездіяльністю порушується гарантоване Земельним кодексом України право позивача на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації.

Визначаючись із способами захисту порушеного права позивача, суд виходить із меж власної компетенції, яка надає право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

У даному конкретному випадку повноваження щодо визначення дотримання позивачем умов для надання спірного дозволу належать відповідачеві, який це питання не досліджував і не з`ясовував.

Відтак суд при розгляді даного спору позбавлений можливості реалізувати повноваження відповідача та замість нього надати оцінку, чи відповідає місцерозташування обраної позивачем земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З урахуванням викладеного й того, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність при розгляді клопотань позивача, то на нього слід покласти обов`язок повторно розглянути ці клопотання і прийняти за наслідками розгляду одне з рішень у формі наказу, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.

Таким чином, з наданих до суду доказів, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своєї бездіяльності.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати по справі відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, поданих ОСОБА_1 23.05.2019р. та 01.07.2019р.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (73000, м. Херсон, вул. Університетська, 136а, код ЄДРПОУ 39766281) повторно розглянути заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, подані ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 23.05.2019р. та 01.07.2019р. та за наслідками розгляду прийняти одне з рішень у формі наказу, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 109020100