Рішення № 85675879, 07.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 листопада 2019 р. № 520/2377/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Полях Н.А.,

за участю секретаря судового засідання – Мухатаєвої М.А.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Калініної О.Ю.,

представника відповідача – Шапошника С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати рішення №0000285606 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.01.2019 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення - відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 р., апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 520/2377/19 залишено без змін.

Однак постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 р. по справі № 520/2377/19, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначену справу 16.10.2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано у провадження судді Полях Н.А.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного від 21.10.2019 року адміністративну справі №520/2377/19 прийнято до розгляду у судовому засідання за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали обставини, викладені в позовній заяві та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є самозайнятою особою та перебуває на обліку в контролюючому органі.

Судом встановлено, що 30.01.2014 року позивач подав до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суму нарахованого єдиного внеску за звітний період 2013 рік.

Згідно даних таблиці 3 позивачем самостійно обчислено суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 5495,48 грн.

Також, 04.02.2014 року позивач подав до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суму нарахованого єдиного внеску за звітний період 2013 рік та згідно даних таблиці 3 позивачем самостійно обчислено суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 10530,10 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 35 від 30.04.2014 року позивачем сплачено ЄСВ за 2013 рік у розмірі 5495,50 грн. (а.с. 21).

У подальшому, рішенням контролюючого органу № 0000285606 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.01.2019 року застосовано штраф у розмірі 503,46 грн. - за період з 01.05.2014 року до 27.04.2015 року, 5009,41 грн. - штраф за період з 01.05.2015 року до 20.07.2018 року, та нараховано пеню в розмірі 5442,41 грн.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Кодаткового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Відповідно до абз. 2 ч. 28 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", розрахунок розподілу єдиного внеску за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування проводиться на підставі звітності про нарахування єдиного внеску за результатами попереднього року.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (п. п. 6, 16 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.06.2018 р. за № 962/32144, визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів).

На підставі п. п. 1, 2 Розділу V вказаного Порядку у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

Якщо страхувальником до закінчення строку подання Звіту подаються за поточний звітний період лише окремі таблиці Звіту із зазначенням типу форми "скасовуюча", "додаткова", цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

У разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми “скасовуюча” з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не має містити таблиць 1-4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв`язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається.

Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5, 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.

Суд звертає увагу на положення пункту 16 Розділу ІІ Порядку, згідно яких відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Судовим розглядом встановлено, що 30.01.2014 р. позивачем подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суму нарахованого єдиного внеску за звітний період 2013 рік, в якому ним самостійно обчислено суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 5 495,48 грн., а 04.02.2014 р. позивачем подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суму нарахованого єдиного внеску за звітний період 2013 рік, в якому ним самостійно обчислено суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 10 530,10 грн.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, тобто, у цьому випадку звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суму нарахованого єдиного внеску за звітний період 2013 рік від 04.02.2014 р.

Окрім того, суд взявши до увагу позицію Верховного Суду, викладену по справі №520/2377/19 та перевіривши і дослідивши таблицю 3 додатку 5 звіту щодо відповідності розміру чистого доходу даним, що зазначені в поданій ним декларації та дослідивши документи, підтверджуючі фактичний розмір доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, отриманого позивачем у 2013 році (а.с. 160 - 169) , дійшов наступних висновків.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо помилковості зазначених ним в звіті від 04.02.2014 р. та щодо його звернення до контролюючого органу із заявою про визнання недійсним та скасування Додатку 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" та таблиці 3 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно" від 04.02.2014 р.

Відповідно до платіжного доручення № 35 від 30.04.2014 р. позивачем сплачено ЄСВ за 2013 рік у розмірі 5 495,50 грн, а не в розмірі 10530,10 грн., тобто, позивачем було сплачено не всю суму нарахованого єдиного внеску за звітний період 2013 рік, яка вказана у звіті від 04.02.2014 р., у зв`язку із чим контролюючим органом винесено рішення № 0000285606 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.01.2019 р. за несплату або несвоєчасну ЄСВ до позивача застосовано штраф у розмірі 503,46 грн - за період з 01.05.2014 р. до 27.04.2015 р., 5 009,41 грн. - штраф за період з 01.05.2015 р. до 20.07.2018 р. та нараховано пеню в розмірі 5 442,41 грн.

Із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення № 000285606 про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.01.2019 р. прийнято контролюючим органом із дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову по адміністративній справі №520/2377/19.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295, пп. 15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено та підписано 15 листопада 2019 року.

Суддя Н.А. Полях