Ухвала суду № 85675875, 12.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

12.11.2019 Справа № 520/10957/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І., позивача – ОСОБА_1 ,

представника Головного військово-медичного управління Збройних Сил України - Новикова О.А.,

представника Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова – Нікіпелової Є.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні у м. Харкові клопотання позивача про заміну неналежного відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Військово-лікарської комісії Північного регіону про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військово-лікарської комісії Північного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Військово-лікарської комісії Північного регіону, що зазначено у його вих. від 05.05.2018 № 329 щодо начебто відсутності компетенції і підстав для розгляду заяви позивача від 24.04.2018 про перегляд постанови госпітальної військово-лікарської комісії (далі - ГВЛК) від 14.02.2013 № 315 про ступень придатності позивача до військової служби (далі - Заява-1) у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення);

- визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії Північного регіону, що зазначені у його вих. від 05.05.2018 № 329 щодо повернення Заяви-1 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення без її розгляду Немишлянському районному військовому комісаріату м. Харкова та зобов`язати Військово-лікарську комісію Північного регіону утриматися від вчинення дій щодо повернення даної заяви без її розгляду;

- встановити наявність компетенції (повноважень) Військово-лікарської комісії Північного регіону щодо розгляду нею Заяви-1 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення;

- поновити право позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступень його придатності до військової служби, що встановлено у термін 5 років після звільнення до остаточного вирішення цього питання у порядку п. 3.13 розділу II даного Положення;

- визнати протиправною бездіяльність Військово-лікарської комісії Північного регіону щодо усунення нею від розгляду Заяви-1 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення та зобов`язати Військово-лікарську комісію Північного регіону розглянути Заяву-1;

- визнати протиправною бездіяльність Військово-лікарської комісії Північного регіону щодо усунення нею від розгляду Заяви-1 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення та зобов`язати Військово-лікарську комісію Північного регіону задовольнити Заяву-1;

- стягнути з Військово-лікарської комісії Північного регіону кошти в сумі 2 144 448 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його дискримінацією по відношенню до позивача, яка виявилась у його протиправних рішеннях, діях та бездіяльності;

- стягнути з Військово-лікарської комісії Північного регіону кошти в сумі 536 112 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, що зазначено у його вих. від 31.07.2018 № 3423 щодо начебто неможливості вирішення ним без порушення чинного законодавства України питань по суті заяв позивача від 24.07.2018 (далі - Заява-2) та від 26.07.2018 (далі - Заява-3) стосовно перегляду постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступень придатності позивача до військової служби у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення, вжиття заходів щодо поновлення порушених прав позивача Військово-лікарською комісією Північного регіону, яка перебуває у прямому підпорядкуванні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України;

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо нездійснення нею своїх повноважень згідно Положення щодо проведення медичного огляду позивача, здійснення керування Військово-лікарською комісією Північного регіону стосовно забезпечення прав та законних інтересів позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступень його придатності до військової служби у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення;

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо неповернення позивачу копії медичної картки стаціонарного хворого (далі - МКСХ) № 4577. яка була надана позивачем до Заяви- 2 на вимогу посадової особи Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України повернути позивачу копію МКСХ № 4577, що є власністю позивача;

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 31.07.2018 щодо забезпечення його порушеного права на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступень придатності позивача до військової служби у порядку, визначеному п.3.13 розділу II Положення та заключення контракту на військову службу (далі - Заява-4) та зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України розглянути Заяву-4;

- поновити право позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступень його придатності до військової служби, що встановлено у термін 5 років після звільнення до остаточного вирішення цього питання у порядку п. 3.13 розділу II даного Положення;

- стягнути з Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України кошти в сумі 2 144 448 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його дискримінацією по відношенню до позивача, яка виявилась у його протиправних рішеннях, діях та бездіяльності;

- стягнути з Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України кошти в сумі 536 112 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю;

- визнати протиправною бездіяльність Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, що зазначена у його вих. Від 21.05.2018 № 3/1008 щодо невиконання ним законних дій по забезпеченню прав та законних інтересів позивача щодо перегляду постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступень придатності позивача до військової служби у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення та зобов`язати Немишлянський районний військовий комісаріат м. Харкова невідкладно направити Військово-лікарській комісії Північного регіону для розгляду Заяву-1;

- поновити право позивача на перегляд постанови ГВЛК від 14.02.2013 № 315 про ступень його придатності до військової служби, що встановлено у термін 5 років після звільнення у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення до остаточного вирішення цього питання;

- стягнути з Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова кошти в сумі 2 144 448 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його дискримінацією по відношенню до позивача, яка виявилась у протиправних рішеннях, діях та бездіяльності Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова;

- стягнути з Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова кошти в сумі 536 112 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю;

- визнати протиправною бездіяльність Головного військово-медичного управління Збройних Сил України щодо відмови ним у реєстрації телефонного звернення позивача від 26.06.2018 та зобов`язати Головне військово-медичного управління Збройних Сил України його зареєструвати це звернення та надати на нього відповідь;

- стягнути з Головного військово-медичного управління Збройних Сил України кошти в сумі 536 112 грн на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю.

Позивачем 12.11.2019 (вх.№01-26/72100/19) подано клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому позивач просить суд:

- залучити до матеріалів справи №520/10957/18 дане клопотання та дослідити його у підготовчому судовому засіданні у межах доводів та вимог даного клопотання, а також у межах доводів та вимог позовної заяви від 30.11.18; - - визнати довіреність відповідача-3 від 08.07.19 №Ю/30, що видана на ім`я ОСОБА_2 як представника відповідача-3 недійсною;

- визнати довіреність відповідача-4 від 31.05.19 №5Ю/8/3943, що видана на ім`я ОСОБА_3 як представника відповідача-4 недійсною;

- дослідити у підготовчому судовому засіданні у межах доводів та вимог даного клопотання, а також у межах доводів та вимог позовної заяви від 30.11.18 матеріали судової справи №520/10957/18;

- для виконання завдань підготовчого провадження по справі, а також з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті та ефективного судового захисту моїх прав від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, якими є відповідачі 1-4 - замінити неналежних відповідачів в справі №520/10957/18: Військова-лікарська комісія Північного регіону (відповідач-1), Центральна військово-лікарської комісія Міністерства оборони України (відповідач-2), Немишлянський районний військовий комісаріат м. Харкова (відповідач-3), Головне військово-медичне управління Збройних Сил України (відповідач-4), які не є юридичними особами, не зареєстровані у ЄДР, тобто не мають адміністративної процесуальної правоздатності та дієздатності, на належного: Міністерство оборони України, що зареєстровано у ЄДР: повна назва юридичної особи: Міністерство оборони України; ідентифікаційний код юридичної особи: 00034022; місцезнаходження юридичної особи: 03168, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6. На підставі приписів ст. 25 КАС України дану заміну провести без зміни підсудності адміністративної справи;

- у разі відмови у заміні в справі №520/10957/18 відповідачів 1-4 на відповідача: «Міністерство оборони України», вирішити питання про залучення Міністерства оборони України у якості співвідповідача, а також вирішити питання заміни відповідача-1: «Військова-лікарська комісія Північного регіону» на « 12 регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України».;

- вирішити питання участі у справі представника (представників) належного відповідача;

- з урахуванням конкретних обставин справи, в порядку процесуального примусу ухвалити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з Військово-лікарської комісії Північного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Головного військово-медичного управління Збройних Сил України або з їх представників Новікова (як представника Військово-лікарської комісії Північного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Головного військово-медичного управління Збройних Сил України) та Нікіпелової (як представника Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова) штраф у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб через тривале зловживання даними установами та їх представниками процесуальними правами, вчинення дій та допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

У судовому засіданні позивач вказане клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Представники відповідачів, що прибули у судове засідання, проти задоволення клопотання заперечували. Представник відповідача Головного військово-медичного управління Збройних Сил України проти залучення Міністерства оборони України як відповідача не заперечував.

Заслухавши у підготовчому засіданні думку позивача та представників відповідачів, що прибули у судове засідання, дослідивши межах доводів та вимог даного клопотання, а також у межах доводів та вимог позовної заяви матеріали справи, суд зазначає таке.

Щодо вимог про заміну відповідачів на належного, а також залучення Міністерства оборони України як співвідповідача, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Судом встановлено, що позовні вимоги позивача звернуті до Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Військово-лікарської комісії Північного регіону.

В обґрунтування клопотання про заміну вищевказаних відповідачів на Міністерство оборони України позивач зазначає, що ці відповідачі не є органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), а є лише відокремленими підрозділами однієї й той же юридичної особи: «Міністерство оборони України», що зареєстрована відповідно до законодавства. Тобто, відповідачі не мають самостійної адміністративної процесуальної правоздатності та дієздатності, що визначені приписами ст. 43 КАС України і не можуть бути учасниками судового процесу. Дані обставини підтверджуються відсутністю інформації щодо реєстрації відповідачів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Так, відповідно до розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Згідно з п.1 Положення про військові комісаріати військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території. Військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві, інших містах, районах, районах у містах.

Відповідно до спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗС України сформовано єдиний орган управління медичним забезпеченням — Головне військово-медичне управління. Головне військово-медичне управління є органом військового управління, який призначений для організації медичного забезпечення Збройних Сил України, управління медичною службою Збройних Сил, участі у забезпеченні реалізації державної політики в галузі охорони здоров`я військовослужбовців, членів їх сімей, ветеранів війни та інших категорій громадян, визначених законодавством України. Головне військово-медичне управління підпорядковується Міністру оборони України. З питань планування, застосування, управління силами і засобами медичної служби Збройних Сил та їх підготовки Головне управління підпорядковується начальнику Генерального штабу — Головнокомандувачу Збройних Сил України.

Тобто, у межах спірних правовідносин, що є предметом розгляду даної справи, вищевказані суб`єкти виконують владну управлінську функцію, хоча й не є юридичними особами публічного права, а тому є належними відповідачами у справі.

Суд також зазначає, що відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві, окрім іншого, зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Дослідивши зміст позовних вимог, суд встановив, що позовні вимоги у справі звернуті до Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Військово-лікарської комісії Північного регіону, позовні вимоги, що були б звернуті до Міністерства оборони України, відсутні, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання позивача в частині залучення Міністерства оборони України як відповідача.

Відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що не заперечувалось позивачем та представниками відповідачів, які прибули у судове засідання, що Військово-лікарську комісію Північного регіону переформовано у 12 регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України на підставі спільної директиви Міністерства оборони України та штабу Збройних Сил України "Про проведення організаційних заходів у Збройних Вилах України в 2019 році" від 31.01.2019.

Враховуючи наведене та зважаючи на фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність встановлених законом підстав для заміни позивача у порядку процесуального правонаступництва з Військово-лікарської комісії Північного регіону, на правонаступника - 12 регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України та задоволення клопотання позивача в цій частині.

Щодо вимог клопотання визнати довіреність відповідача-3 від 08.07.19 №Ю/30, що видана на ім`я ОСОБА_2 як представника відповідача-3 недійсною та визнати довіреність відповідача-4 від 31.05.19 №5Ю/8/3943, що видана на ім`я ОСОБА_3 як представника відповідача-4 недійсною, суд зазначає таке.

Згідно з ч.3 ст.55 КАС України юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Суд зазначає, що видача довіреності є одностороннім правочином, позаяк сама довіреність - це лише письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Визнання недійсною довіреності у порядку адміністративного судочинства чинним законодавством не передбачене, а тому суд не може вважатися судом, встановленим законом, для розгляду таких вимог позивача, що має наслідком відмову у задоволенні клопотання позивача в цій частині.

Щодо вимог позивача в порядку процесуального примусу ухвалити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з Військово-лікарської комісії Північного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Головного військово-медичного управління Збройних Сил України або з їх представників Новікова (як представника Військово-лікарської комісії Північного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Головного військово-медичного управління Збройних Сил України) та Нікіпелової (як представника Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова) штраф у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб через тривале зловживання даними установами та їх представниками процесуальними правами, вчинення дій та допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.

Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Стаття 149 КАС Уркаїни визначає, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; 4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків; 2) неодноразового зловживання процесуальними правами; 3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.

У випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Суд зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачам строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду відзиву на позовну заяву у порядку, визначеному ст.162 КАС України, заяви про визнання позову повністю або частково. Роз`яснено учасникам справи, що копія відзиву, відповіді на відзив та заперечень разом з доданими до них документами повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) таких документів до суду, при надісланні (наданні) відзиву, відповіді на відзив та заперечень до суду до них додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) копії відзиву, відповіді на відзив та заперечень і доданих до них доказів іншим учасникам справи.

Представниками відповідачів Нікіпєловою Є.М. та Новіковим О ОСОБА_4 А. у встановлений судом строк надано до суду відзиви на адміністративний позов з доказами їх надіслання іншим учасникам справи, тобто, дотримано вимог процесуального закону та ухвали від 21.10.2019.

Аргументи позивача щодо того, що під час апеляційних проваджень по справі в період з травня по вересень 2019 року представник відповідача-3 Нікіпелова Є.М. та представник відповідача-4 ОСОБА_3 , будучи обізнаними про неналежність відповідачів 1-4 у даній справі через їх адміністративну процесуальну неправоздатність та недієздатність, про недійсність довіреностей на представництво інтересів відповідача-3 та відповідача-4: від 08.07.19 №Ю/30, виданої на ім`я ОСОБА_5 М. як представника відповідача-3; від 31.05.19 №5Ю/8/3943, виданої на ім`я ОСОБА_3 як представника відповідача-4, не повідомили про це суду, а також, на думку позивача, навмисно створили підстави для формального незадоволення позову з причини пред`явлення його до неналежних відповідачів або для унеможливлення виконання судового рішення, яке б могло бути винесено на користь позивача, чим створили реальні перешкоджання судочинству, спростовуються вищевикладеними висновками суду щодо належних відповідачів у справі.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 173 КАС України завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Враховуючи, що питання щодо складу учасників судового процесу вирішується на стадії підготовчого провадження, під час якого позивачем заявлено вказане клопотання, суд вважає вищенаведені доводи позивача необґрунтованими.

З урахуванням того, що фактів зловживання процесуальними правами представниками відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом не виявлено, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до вказаних осіб заходів процесуального примусу та відмову у задоволенні вказаної частини клопотання.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 9, 48, 52, 144, 149, 180, 183, 229, 243, 247, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача про заміну неналежного відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Військово-лікарської комісії Північного регіону про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Замінити відповідача, Військово-лікарську комісію Північного регіону, на його правонаступника - 12 регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України.

У задоволенні іншої частини клопотання – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 15 листопада 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов