Ухвала суду № 85671563, 01.11.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18618/18

провадження № 2-о/753/86/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі: головуючий: суддя Трусова Т.О., присяжні: Дяков С.В., Заєць Є.Я.,

секретар судового засідання - Волок І.О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування,

представники заінтересованих осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

вимоги заяви - про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання та заяви заявника ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , заявник) звернулася до суду із заявою про обмеження цивільної дієздатності її племінника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - ОСОБА_3 , заінтересована особа), встановлення над ним піклування та призначення її піклувальником останнього.

Заява обґрунтована такими обставинами. Внаслідок тяжкої черепно-мозкової травми ОСОБА_3 встановлена 1 група інвалідності, він пересувається на інвалідному візку, отримує допомогу в Територіальному центрі соціального обслуговування Дарницького району і перебуває на обліку у лікаря-психіатра. Заявник є рідною тіткою ОСОБА_3 і його найближчою родичкою, оскільки його батько невідомий, а мати померла. Наявний у ОСОБА_3 психічний розлад, що проявляється у неадекватній поведінці, нав`язливих думках, параноїдальних висловлюваннях, суттєво впливає на його волю, пам`ять та інтелект і дає підстави для обмеження його цивільної дієздатності і встановлення над ним піклування.

Ухвалою від 02.10.2019 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 19.12.2018.

Впродовж судового розгляду ОСОБА_1 неодноразово подавала заяви про зміну вимог.

Так, 19.12.2018 суд прийняв заяву ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 повністю недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення її його опікуном. Заява мотивована тим, що у ОСОБА_3 спостерігається нав`язливо-тривожний стан.

У заяві, поданій 17.04.2019, ОСОБА_1 доповнила заяву вимогою про примусовий психіатричний огляд ОСОБА_3 , проте у прийнятті цієї вимоги до розгляду суд відмовив.

ОСОБА_3 в судових засіданнях послідовно заявляв, що не визнає вимог про

позбавлення його дієздатності, оскільки є психічно здоровим, не потребує будь-чиєї опіки, тим більше з боку тітки, та пояснював, що самостійно та з допомогою соціального працівника забезпечує умови своєї життєдіяльності, справляється з домашніми справами, отримує пенсію через Приват24, замовляє їжу через Інтернет і таким же чином сплачує комунальні послуги та спілкується з друзями і знайомими. Пояснив, що відмовився від спілкування з тіткою через підозру у її корисливих мотивах і у викраденні нею документів на належні йому квартири.

Як встановив суд, ОСОБА_3 є власником двох квартир, одну з яких здає в оренду, а в іншій мешкає сам. Окрім того, зі слів сімейного лікаря та самого ОСОБА_3 у нього є кошти в банківських установах, які надійшли як благодійна допомога на його лікування ще за життя матері.

Суд витребував з Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 медичну карту амбулаторного хворого, з якої вбачається, що 01.03.2018 у зв`язку з численними зверненнями родичів ( ОСОБА_1 ), сусідів та народного депутата лікар-психіатр оглянув ОСОБА_3 на дому в присутності сімейного лікаря.

У медичній карті наявний запис про психічний статус хворого на момент огляду: контактний; орієнтований вірно; мова дизартрична; мислення інертне, в`язке, паралогічне; висловлює маячні ідеї особливого характеру: переслідування, впливу; відмічає відчуття отрути в їжі та негативного впливу сонця на свій організм; некритичний; емоційно нестабільний; пам`ять та інтелект знижені.

За результатами огляду лікар-психіатр встановив діагноз: органічне ураження центральної нервової системи травматичного ґенезу; інтелектуально-мнестичне зниження; галюцинаторно-маячний синдром, та поставив ОСОБА_3 на консультативний облік.

Всі подальші записи до медичної карти внесені зі слів заявника, яка зверталась на прийом до лікаря-психіатра 05.06.2018. 20.08.2018, 29.08.2018, 31.10.2018 та 26.12.2018.

В судовому засіданні було допитано сімейного лікаря ОСОБА_6 , який дав такі показання. Він знає і лікує ОСОБА_3 впродовж 23 років. У свій час він працював разом з матір`ю ОСОБА_3 , яка була лікарем-неврологом, та йому відомі усі обставини перебігу його хвороби. Після тяжкої травми ОСОБА_3 отримав інвалідність внаслідок неврологічного захворювання, пересувається на інвалідному візку і останні два роки за своїм бажанням мешкає сам, при цьому повністю справляється з усіма побутовими проблемами, самостійно спілкується з комунальними службами, поводить себе адекватно, приймає рішення і несе за них відповідальність. У нього особисто ніколи не виникало підозри щодо наявності у ОСОБА_3 психічної хвороби, а лікаря-психіатра він запросив за неодноразовими, практично щоденними, наполяганнями тітки. Два роки назад він дійсно спостерігав у ОСОБА_3 прояви фобій і страхи, які на думку психіатра були, ймовірно, навіяні матір`ю, яка турбувалась про долю сина і переконувала його в необхідності бути обережним і не довіряти людям. За результатами огляду психіатр не зробив висновку про наявність у ОСОБА_3 психічної хвороби, але рекомендував прийом психіатричного препарату та повідомив, що за хворим необхідно поспостерігати. Спробувавши рекомендований психіатром препарат, ОСОБА_3 заявив, що він йому не подобається, і в подальшому від його прийому відмовився. Інші рекомендовані препарати - протисудомні та для метаболізму мозку, він приймає регулярно і акуратно.

ОСОБА_6 заявив, що на даний час у ОСОБА_3 жодних ознак психічної хвороби немає, він повністю адекватний і підстави для позбавлення його дієздатності відсутні.

Допитаний в суді соціальний працівник Територіального центру соціального обслуговування інвалідів Дарницького району ОСОБА_7 , який супроводжував ОСОБА_3 на усі судові засідання, пояснив, що протягом року надає останньому соціальну допомогу, відвідуючи його три рази на тиждень. Незважаючи на фізичні обмеження, ОСОБА_3 дає собі раду: миється однією рукою, готує їсти, самостійно сплачує комунальні послуги. Він же допомагає ОСОБА_3 в тому, що він не може зробити сам - миє голову, прибирає у квартирі, купляє ліки. Також вони спілкуються через Інтернет, обмінюються музикою. ОСОБА_3 страждає метеозалежністю, але проявів психічної неадекватності у нього він не спостерігав.

На прохання заявника були допитані друзі та знайомі її та її покійної сестри ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

За міркуванням вищевказаних свідків відмова ОСОБА_3 від піклування з боку тітки безпідставна, нічим не обґрунтована і беззаперечно свідчить про його психічний розлад, оскільки

тітка весь час допомагала йому і його покійній матері, а зараз турбується, щоб він внаслідок якихось маніпуляцій не втратив квартири. До того ж після смерті матері ОСОБА_3 дуже змінився, став замкнутим, відмовляється від спілкування зі знайомими, з якими раніше підтримував стосунки.

28.10.2019 заявник через канцелярію суду вчергове подала заяву про зміну предмету вимог, у якій просила обмежити цивільну дієздатність ОСОБА_3 , встановити над ним піклування та призначити її його піклувальником, а також низку клопотань, а саме: про виклик та допит в якості свідка лікаря-психіатра ОСОБА_12 ; про приєднання до справи електронних доказів - записаних на диктофон її розмови з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 ; про призначення судової психіатричної експертизи.

Заслухавши думку учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд не встановив підстав для прийняття чергової заяви ОСОБА_1 про зміну предмету заявлених вимог з огляду на таке.

За приписом ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Ч. 3 ст. 49 ЦПК України встановлено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову до закінчення підготовчого засідання, а якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Оскільки дана справа є справою окремого провадження і проведення підготовчого засідання у таких справах не передбачено, суд із застосуванням аналогії процесуального закону доходить до висновку, що заявник має право змінити предмет вимог не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Незважаючи на те, що після початку першого судового засідання у справі суд прийняв попередню заяву ОСОБА_1 про зміну предмету вимог, поновивши строк її подання, в даному випадку жодних підстав для поновлення пропущеного строку не встановлено.

Окрім того суд враховує, що навіть у тому випадку, коли в межах розгляду вимог про позбавлення особи дієздатності буде встановлено, що наявний у такої особи психічний розлад не позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але істотно на них впливає, суд не позбавлений права прийняти рішення про часткове задоволення вимог заявника шляхом визнання особи обмежено дієздатною.

Також суд дійшов висновку про необґрунтованість інших клопотань заявника з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, лікар-психіатр лише один раз оглядав ОСОБА_3 , а усі подальші записи в його медичну картку внесені зі слів самої ОСОБА_1 , а відтак ОСОБА_12 не зможе повідомити суду інших обставин, окрім тих, які внесені до медичної картки хворого.

Що стосується записаних заявником на диктофон її розмов з ОСОБА_3 та лікарями ОСОБА_6 і ОСОБА_12 , то ці записи є очевидно недопустимими доказами, оскільки зроблені у незаконний спосіб, без згоди на це відповідних осіб, що є грубим порушенням ст. 32 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Водночас суд на підставі оцінки сукупності досліджених доказів та цілком розумної і адекватної поведінки ОСОБА_3 в судовому засіданні дійшов до переконання про відсутність достатніх даних про його психічний розлад.

В суді ОСОБА_3 заявив, що вважає себе психічно-здоровою людиною, а тому не бажає проходити психіатричну експертизу.

Відтак, зважаючи на вищенаведене, та виходячи із пріоритету прав і свобод людини та громадянина і встановленої законом презумпції психічного здоров`я (ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу»), суд доходить до висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_3 судово-психіатричної експертизи.

Наполягання ОСОБА_1 на проведенні такої експертизи нічим не обґрунтовані, оскільки в даному випадку її бажання піддати ОСОБА_3 психіатричному обстеженню його бажанню не відповідає, а відтак призначення такої експертизи порушить його права.

Керуючись ст. 293, 294, 298, 299, 222, 258, 259, 260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті заяви ОСОБА_1 про зміну предмету заявлених вимог.

Відмовити у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про виклик лікаря-психіатра ОСОБА_12 та про приєднання електронних доказів.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-психіатричної експертизи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:

Присяжні: