Рішення № 85670880, 31.10.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19803/16-ц

Провадження №: 2/752/353/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання частково недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

у листопаді 2016 року позивач звернулась до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним кредитного договору.

Заявою від 14.03.2017 року позивач змінила підставу позову, та просила суд визнати частково недійсним кредитний договір № 08-038/347к від 07.09.2005 року (а.с. 52-54).

Свої вимоги обґрунтовувала порушенням відповідачем умов укладеного договору та зміну в односторонньому порядку відсоткової ставки в бік її збільшення, чим порушив положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Просила суд визнати недійсним одностороннє збільшення з 13.11.2008 року відсоткової ставки за договором кредиту № 08-038/347к від 07.09.2005 року.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко О.Л. від 30.11.2016 року у справі відкрито провадження (а.с. 21).

На підставі розпорядження № 2251 від 07.09.2018 про призначення повторного автоматичного розподілу справ у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (а.с. 19).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2018 року матеріали справи передано судді Хоменко В.С. (а.с. 143).

Ухвалою судді від 14.11.2018 року справу прийнято до провадження суддею Хоменко В.С. з проведенням розгляду в порядку загального позовного провадження у цивільній справі (а.с. 144-145).

Ухвалою суду від 03.04.2019 року підготовче провадження у справі закрито (а.с. 171).

Представник позивача в судовому засідання уточнений позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, виходячи з обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, будучи в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. З наявних в матеріалах справи письмових заперечень на позов вбачається, що позов не визнає з підстав його безпідставності та недоведеності (а.с. 33-36).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Останні встановлені ст. ст. 1048-1052, 1054 ЦК України.

Відповідно до положень вказаних статей істотними умовами виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до КМФ АКБ «Укрсоцбанк» із заявою від 29.08.2005 року про отримання споживчого кредиту на купівлю квартири в сумі 98 000,00 доларів США на строк 120 місяців із забезпеченням останнього квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 38).

07.09.2005 року між сторонами у справі укладено договір кредиту № 08-038/347к, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 85 000,00 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день укладення цього договору становить 429 250,00 грн. зі сплатою 12,50% річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредиту підлягає щорічному перегляду згідно з умовами п. 26.6 цього договору, та порядком погашення суми основної заборгованості до 15 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в п.п. 1.1.1. п. 1 ст. 1 договору, з кінцевим терміном повернення основної суми заборгованості по кредиту до 06.09.2015 року (а.с. 7-10).

Кредит надається на наступні цілі: придбання нерухомого майна - яким є трикімнатна квартира загальною площею 82,50 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п. 1.2. договору).

В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення зобов`язань за цим договором, сторони укладають іпотечний договір та договір поруки (п. 1.3. договору).

Надання кредиту на цілі, визначені п. 1.2. договору, проводиться шляхом видачі позичальнику готівкових грошей. Моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових грошей в сумі кредиту (п. п. 2.1., 2.2. договору).

Згідно підп. 3.1.1. п. 3 договору кредитор зобов`язаний протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договорів, визначених п. 1.3. цього договору, і за умови виконання позичальником своїх обов`язків, передбачених в п. п. 3.3.1., 3.3.16 цього договору, відкрити позичальнику у МВ КМФ АКБ «Укрсоцбанк» позичковий рахунок № НОМЕР_1 і видати позичальникові готівкові кошти.

Відповідно до п. 2.6. договору у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також рішень Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету кредитора, кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів, визначеного в п. 1.1. цього договору. Про намір змінити розмір процентів кредитор зобов`язаний повідомити позичальника не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.

Усі додатки, зміни та/або доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином сторонами з обов`язковим посиланням на цей договір (п. 7.1. договору).

Звертаючись до суду, позивач вказувала на те, що банком її не було повідомлено про зміну розміру процентної ставки, жодних повідомлень вона не отримувала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Договір між сторонами було укладено 07.09.2005 року та у п. 2.6. зазначеного договору сторони погодили право банку ініціювати зміну розміру процентної ставки у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також рішень Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету кредитора та процедуру зміни розміру процентної ставки: повідомлення не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати початку їх застосування, а також надання відповідної додаткової угоди.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 28 постанови від 30.03.2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв`язку з прийняттям Закону України від 12.12.2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10.01.2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (не укладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Судом встановлено, що 18.03.2009 року, 28.09.2009 року, 12.11.2010 року та 26.07.2013 року між сторонами були укладені додаткові угоди №№ 1-4 відповідно про внесення змін до кредитного договору (а.с. 117-132).

Додатковою угодою № 1 від 18.03.2009 року сторонами було змінено графік погашення основного боргу, у зв`язку із чим були внесені відповідні зміни до п. 1.1. договору.

Додатковою угодою № 2 від 28.09.2009 року сторони дійшли згоди змінити графік погашення основного боргу, який станом на 28.09.2009 року становить 50 413,64 доларів США, починаючи з 29.10.2008 року зі сплатою 14,00% річних, у зв`язку із чим внести зміни до тексту договору.

Додатковою угодою № 3 від 12.11.2010 року сторони дійшли згоди встановити нову процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 14,98% річних.

Ураховуючи те, що сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст. ст. 207, 626, 627, 628, 638, 640 ЦК України та уклали додаткові угоди до кредитного договору, що є його невід`ємною частиною, у яких передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Отже, судом встановлено, що відповідачем виконано вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», включено в спірний кредитний договір обов`язкові положення, передбачені вказаним нормативним актом.

Обґрунтування, на які посилаються позивач щодо підстав визнання недійними в частині, не знайшли своїх підтверджень в ході розгляду справи, належними та обґрунтованими доказами не підтверджені.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

До того ж, згідно п. 14 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст. ст. 215, 1048- 1052, 1054- 1055), ст. ст. 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (ст. 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою ст. 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст. ст. 536, 638, 1056-1 ЦК).

Пунктом 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Вказаних обставин в ході розгляду справи не встановлено, в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України наявність останніх не доведена.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банк) визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Судом встановлено та з матеріалів справи не вбачається зворотного, що згідно умов кредитного договору банк надав, а позивач отримав кредитні кошти (а.с. 37).

Згідно ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, судом встановлено, та не заперечно стороною позивача, що з останньою здійснювалось погашення кредиту у визначному сторонами порядку та розмірі.

Судом встановлено, що позивач при укладенні договору розуміла, що при отриманні кредиту у розмірі тіла кредиту 85 000,00 доларів США, по закінченню дії договору необхідно буде сплатити по тілу кредиту 85 000,00 доларів США, а також проценти за користуванням кредитом у розмірі встановленим Договором та згідно Графіку платежів. Вказане останньою в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростовано.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист пав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Судом встановлено, що спірний договір кредиту та додаткові угоди до нього підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення як договору, так і додаткових угод до нього, не заявляла додаткових вимог щодо їх умов та в подальшому виконувала їх умови; відповідач надав позивачці інформацію, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.

Тому, на думку суду, відповідачем не було проведено односторонньої зміни процентної ставки, а тому твердження позивача з даного приводу є такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 48, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання частково недійсним кредитного договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14.11.2019 року.

Суддя В.С. Хоменко