Рішення № 85664996, 04.11.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/839/17

2/465/1225/19

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2019 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсь до суду із вищезазначеним позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 4840, 43 грн., 3% річних – 59,40 грн., інфляційні – 506,15 грн., та судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно Закону України «Про теплопостачання» ЛКП «Львівтеплоенерго» є виробником та виконавцем послуг з надання енергії населенню.

Згідно довідки ЛКП «Магістральне» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований та проживають відповідачі та користуються послугами з централізованого опалення та послугами з централізованого постачання гарячої води.

Оскільки між позивачем та відповідачем встановлений факт договірних відносин з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, відповідачі такими послугами користуються, але оплату проводять не регулярно, станом на 01 травня 2016 року року, за спожиту теплову енергію за період з 01.07.2014 року до 01.03.2016 року у відповідачів перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» утворилася заборгованість сумі 4840, 43 грн., 3% річних – 59,40 грн., інфляційні – 506,15 грн., та судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно Закону України «Про теплопостачання» ЛКП «Львівтеплоенерго» є виробником та виконавцем послуг з надання енергії населенню. На основі вищевикладеного просить позовну заяву задоволити.

27.03.2017 р.від відповідачів надійшли заперечення, які мотивовані тим, що позивач вимагає стягнення заборгованості за нібито надані послуги з теплопостачання, однак останній невірно нараховує плату, оскільки половина квартир у будинку АДРЕСА_2 . мають індивідуальне опалення, але позивач не нараховує їм плату за місця загального користування, а розприділяє тільки на мешканців з централізованим опаленням, що призводить до нарахування зайвих коштів.

Крім того до лютого 2016 року між позивачем та відповідачем не було укладено договору на надання послуг з централізованого опалення та гарячого постачання. З умовами договору від 01.07.2014 р. Відповідачі не погоджувалися та не підписували такий, окільки він не відповідав чинному законодавству, про що повідомлялося ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Заборгованості за гаряче водопостачання станом на травень 2016 року у відповідачів відсутнє, що підтверджується квитанцією про оплату.

На підставі вищевикладеного, просять відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

05 березня 2018 року на адресу суду надійшли пояснення на відзив, які мотивовані тим, що житловий будинок по АДРЕСА_2 обладнано індивідуальним тепловим пунктом із вузлом теплової облікової енергії на опалення та гаряче водопостачання, який знаходиться на балансі ЛКП « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Тепловий лічильник проходив чергову державну меторологічну повірку у 2014 році , наступний термін у 2018 році. А тому не має сумнівів щодо його справності.

На адресу суду неодноразово надходили заяви від представника позивача, про збільшення позовних вимог, остання 01 березня 2018 року, яка мотивована тим, що відповідач надалі не оплачує послуги за теплопостачання. На підставі чого борг збільшився та у період з 01.07.2014 р. по 01.02.2018 р. року становить 13050, 54 грн. – основного боргу, 117,82 грн. – 3% річних, 486,69 грн. – інфляційні витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила такі задоволити.

В судовому засіданні відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог, надавши пояснення аналогічні за змістом до відзиву.

Дослідивши матеріали справи, заслухвши учасників по справі, та зясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Крім того, ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно довідки ЛКП «Магістральне» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Договір Приєднання про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідно до закону України «Про житлово-комунальні послуги» та договору приєднання ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01.07.2014 р. відповідає вимогам ст.634 ЦК України та є договором про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води і вважається укладеним між: Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого опалення постачання гарячої води у м. Львові для населення згідно норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Споживачем (власником/співвласником/балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і, в яких послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).

Згідно п.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому сторона

(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну (передати майно, виконати роботи, надати послуги, оплатити гроші тощо) або утриматися певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1.ст.530 ЦК України, якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чині відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошове зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахувань встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України та п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", Постанови КМУ від 21 липня 2005р. №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

У висновку Верховного суду України викладеним у постанові від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13, про те що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Судом встановлено, що договір між сторонами не укладався, однак цей факт не є підставою для відмови у позові, оскільки відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України, пунктів 1-5 частини третьої третьої ст. 20. пункту 3 частини другої ст. 21 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» обовязок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг покладено на обидві сторони – як виконавця так і споживача.

Оскільки житло відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку, отже такі зобов`язані нести витрати з утримання та обслуговування будинку разом з іншими власниками квартири та оплачувати послуги згідно встановлених тирифів.

Однак судом встановлено, що в листі ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 18.11.2016 р., зазначено про те, що внаслідок допущеної механічної помилки при розрахунку вартості умовно-постійної складової значно знижено плату за 1 кв/м. опалювальної площі умовно-постійної складової двоставкового тарифу на послуги з централізованого опалення, яка до 01.07.2016 р. по будинку АДРЕСА_2 становить АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 .

Згідно наданого розрахунку щодобового зростання споживання теплової енергії згідно інформації по ВОТЕ №0423 на одну квартиру по АДРЕСА_2 , при зменшенні кількості споживачів теплової енергії споживання теплоти у середньому по вищевказаному будинку збільшилося на 29,49% за опалювальний період, а повинно було зменшитися.

У зв`язку з вищевкладеним, суд приходить до переконання про подвійне нарахування спожитої теплоенергії у квартирах по АДРЕСА_2 .

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог впозивача.

На основі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 13.15,81,247, ЦПК України, 509,526,625 ЦК України, -

вирішив:

В задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Суддя Ванівський Ю.М.