Рішення № 85664594, 16.11.2019, Київський районний суд м. Одеси

____________________

справа № 520/5102/19

провадження № 2/520/2851/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2019 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Літвінової І.А.

секретар суду – Молодов В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 520/5102/19 за позовом ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса з позовної заяви: АДРЕСА_2 ) до Прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ: 03528552; адреса: м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), третя особа: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Прокуратури Одеської області, третя особа ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ та просить стягнути безспірно, солідарно з рахунків відповідача Прокуратури Одеської області на свою користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.10.2015 позивачем отримано витяг з наказу від 08.09.2015 року №130 о/с УМВС України на Одеській залізниці, відповідно якого позивача звільнено з ОВС за п. 64 «г». В подальшому позивачу стало відомо, що документи щодо його звільнення сфальсифіковані, а саме: 10.08.2017 року за заявою позивача отримано подання до звільнення ЛВ на ст. Одеса-Головна УМВС України на Одеській залізниці. В подальшому позивач звернувся до МВС України з заявою, та 14.08.2017 року отримав лист № 22/4-424зі з додатком наказ від 22.06.2015 № 741 та переліком змін у штатах МВС відповідно якому скорочено всі посади ЛВ на ст. Одеса-Головна, водночас уведено до СВ Приморського РВ 7 посад слідчих. Після чого позивач 31.08.2017 року звернувся до Прокуратури Одеської області з заявою про скоєне кримінальне правопорушення, яку зареєстровано 31.08.2017 року за вихідним № 6134, в якій позивачем зазначено про виявлено завідомо неправдиві відомості, а саме: в графі «Коли і де проведена бесіда про звільнення, відношення особи начальницького складу до звільнення» зазначено «08.09.2015 року т.в.о. начальника лінійного відділу на станції Одеса-Головна Управління МВС України на Одеській залізниці підполковником міліції ОСОБА_2 , зі звільненням згоден». Крім іншого позивач у вказаній заяві зазначає, що ніколи і нікому не надавав згоди на звільнення та бесід щодо звільнення з ним не проводились. Позивач вказує, що на дату звільнення його вік складав 42 роки та 11 місяців, вислуга років склала 20 років 8 місяців. В родині позивач був єдиним працюючим членом сім`ї, маючи трьох утриманців. В результаті звільнення позивач опинився без роботи, а його родина залишилася без засобів існування. Позивач зазначає, що на підставі п.п. 1-3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, він мав право на переважне залишення на роботі, оскільки в родині на його утриманні знаходяться три особи, які не мають самостійного заробітку також безперервний стаж роботи в ОВС склав 20 років 8 місяців. 10.09.2017 року позивач отримав лист від 04.09.2017 №15-р-17 із якого вбачається, що Прокуратура Одеської області вивчала заяву позивача та додані до неї документи та не встановила фактів, що свідчать про вчинення кримінального правопорушень. 13.09.2017 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Пислар В.П. (справа № 522/16437/17) задоволено скаргу на бездіяльність слідчого прокуратури Одеської області та зобов`язано уповноважених осіб Прокуратури Одеської області розглянути його заяву відповідно до вимог ст. 214 КПК України. 19.11.2017 року позивач отримав постанову слідчого Прокуратури про відмову у визнанні потерпілим від 08.11.2017. 13.12.2017 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Кушніренко Ю.С. (522/22040/17) скаргу на постанову слідчого задоволено частково. 12.01.2018 року позивачем до Прокуратури Одеської області подано клопотання про виконання слідчих дій. Ухвалою 25.01.2018 року слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Івановим В.В. (522/1022/18) зобов`язано відповідальних осіб Прокуратури Одеської області розглянути клопотання позивача. 30.01.2018 року позивач отримав лист від 19.01.2018 року та додаток постанову про часткову відмову у задоволенні клопотання. За домовленості зі слідчим Крисань А.Ю. було призначено допит позивача у якості потерпілого, але в подальшому шляхом телефонної розмови слідчий повідомив, що справу передано іншому слідчому Лобода Р.Г., від якого в подальшому отримав повістку, прибивши по повістці слідчий Лобода Р.Г. повідомив що справу передано другому слідчому. До тепер, слідчим прокуратури Одеської області у відповідному кримінальному провадженні не проведено жодної процесуальної дії. Позивач вказує, що досудове розслідування триває 19 місяців, що не розуміється з поняттям законодавця «розумні строки досудового розслідуванні», визначені ст. 28 КПК України. Ігнорування слідчим проведення досудового розслідування, затягування розгляду та не проведення процесуальних дій, щодо захисту порушених прав завдало позивачу шкоди в розмірі 100000 грн. Розмір шкоди позивач вирахував з урахуванням ступеня бездіяльності слідчого Прокуратури Одеської області, тривалості порушення життєвих умов, глибини душевних страждань, нервових стресів від незахищеності прав.

Ухвалою судді від 05.04.2019 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у цивільній справі № 520/5102/19.

Розгляд справи призначено провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – протягом п`яти днів з дня вручення ухвали; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотань про проведення судового засідання.

У встановлені судом строки від відповідача Прокуратури Одеської області надійшло клопотання в порядку ст. 182 ЦПК України.

Ухвалою суду від 16.05.2019 року клопотання відповідача Прокуратури Одеської області про продовження строку на подання відзиву на позов – задоволено. Відкладено розгляд по суті цивільної справи № 520/5102/19. Продовжено строк вчинення процесуальних дій учасниками цивільної справи № 520/5102/19 та встановлено відповідачу продовжений процесуальний строк на подання відзиву.

29.05.2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача Прокуратури Одеської області, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача не визнає. Та повідомляє, що у проваджені слідчого в ОВС слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області Довгальова І.В. перебувають матеріали досудового розслідування № 42017160000001399 від 11.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Також зазначає, що відповідно до вимог ст. 303 КПК України, у разі сумнівів заявника у бездіяльності слідчого та прокурора, при проведенні досудового розслідування, Закон чітко визначає його процесуальне право на звернення до слідчого судді з відповідною заявою, в якій викладаються аргументи та пропозиції щодо виконання (чи не виконання) слідчих (процесуальних) дій. За таких обставин, дії та бездіяльність слідчого (прокурора) оскаржуються у порядку та у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Крім того позивач ОСОБА_1 чи його адвокат не мають перешкод у прибутті до слідчого, у провадженні якого перебуває вказане провадження, для реалізації своїх прав, передбачених ст.ст. 55-56 КПК України. Також відповідач Прокуратура Одеської області повідомила, що 10.04.2018 року Приморським районним судом м. Одеси прийнято рішення (справа № 522/239/18, головуючий суддя Домусчі Л.В.), що залишено без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 16.08.2018, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю органів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017160000001399. Тобто наявне судове рішення, яке набрало законної сили про той самий предмет, з тих самих підстав, між тими самими сторонами. Звертаючись до Київського районного суду м. Одеси позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив, та стверджував, що ним інший позов з тим самим предметом та з тих самих же підстав не подано, не відповідає дійсності, оскільки позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з позовом про той самий предмет, з тих самих підстав т а тими самими сторонами.

При ознайомленні з відомостями Єдиного реєстру судових рішень судом встановлено, що 10.04.2018 року по справі № 522/239/18 постановлено рішення Приморським районним судом м. Одеси, головуюча суддя Домусчі Л.В. з описової частини, якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 в січні 2018 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України в особі ГУДКСУ в Одеській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю органів досудового розслідування, та просив стягнути в безспірному порядку на свою користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Звертаючись з позовом до Приморського районного суду м. Одеси позивач зазначав, що у результаті неправомірних дій посадових осіб прокуратури Одеської області позивач йому завдано моральна шкода, при цьому обґрунтуванням позову позивач зазначав порушення його права у зв`язку з незаконним звільненням, втратою роботи чим завдало родині душевних та психологічних страждань.

При зверненні до Київського районного суду м. Одеси позивач ОСОБА_1 зазначив, що моральна шкода складає 100000,00 грн та ґрунтується на зневірі в правоохоронній системі, неможливості в законний спосіб захистити права від злочину, що йому завдало моральної шкоди, яка виражається у стражданнях, моральних хвилюваннях та нервових стресах, які позивач переносить у зв`язку із не захищеністю та не поновленням прав від скоєного кримінального правопорушення, невчасним внесенням даних до ЄРДР щодо вчинення стосовно нього кримінального правопорушення, не здійсненням процесуального керівництва та незабезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також у зв`язку з тривалою участю в судових засіданнях, на що втрачено свій особистий час, призначений для відпочинку, роботи та вихованню доньки, що значно порушує життєво важливі зв`язки та також завдає душевних страждань та нервових стресів.

Однак позивач ОСОБА_1 не надає жодних доказів, які підтвердили його посилання на те, що він душевно страждав, тільки формулює загальні підстави, що входять в поняття моральної шкоди.

Відповідно до положень закону, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Положеннями ст. 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Також правову позицію у подібній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діє від свого імені і від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , до Головного управління національної поліції в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади висловив Верховний Суд в постанові від 21.02.2019 року (справа № 520/1665/18; провадження № 61-46894св18).

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди ними органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що фактично підставою звернення до суду з дійсним позовом є бездіяльність посадових осіб Прокуратури Одеської області, та при вирішені спору щодо стягнення моральної шкоди в даному випадку слід керуватись положенням ч. 2 ст. 1176 ЦК України, яка наголошує на те, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Як вже зазначалось, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що посилання позивача щодо не здійснення останніми жодних слідчих-процесуальних дій на протязі 19 місяців, є необґрунтованими, безпідставними та голослівними, оскільки позивачем на підтвердження вказаних обставин не надано до суду жодних доказів, як і доказів, того, що позивач зверталась з відповідними запитами до відповідачів щодо отримання інформації про відповідне кримінальне провадження.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси в березні 2019 року, а додані до позву докази датовані січнем 2018 року. Який дійсний рух справи після січня 2018 року позивач не довів.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач.

Судом встановлено, що позивачем з січня 2018 року по березень 2019 року, тобто на протязі одного року двох місяців, не здійснювалось особисте отримання інформації, а саме позивач не звертався з відповідними запитами до відповідача, щодо отримання інформації про відповідне кримінальне провадження, яке фактично було ініційовано за його зверненням та, як стверджує позивач, воно має для нього важливе значення, оскільки порушені його права і інтереси.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає безпідставними посилання позивача, що відповідачем на протязі 19 місяців рішення по справі не прийнято, його права від скоєного кримінального правопорушення не захищені та не поновлені, а відтак йому завдано моральну шкоду, оскільки, як вбачається, відповідачем на підставі ухвали слідчого судді було зареєстровано заяву позивача до ЄРДР та в подальшому проводилось досудове розслідування, однак в матеріалах справи позивач не додав доказу на якій стадії, яке прийнято рішення на час звернення до суду.

Крім того, суд зазначає, що Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч.1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України ).

У відповідності до ч.1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Частиною першою статті 214 КПК України визначене наступне: слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

На досудовому провадженні, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлена певна процедура подання заяви про скоєння злочину в рамках якої встановлена можливість оскарження бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне пав порушення до ЄРДР.

Позивач скористався вище визначеною процедурою та оскаржив бездіяльність посадових осіб Прокуратури Одеської області, та у відповідності до КПК України поновив своє право на звернення із заявою про скоєння злочину та внесення даних відомостей до ЄРДР, що згідно вимог ч. 2 ст. 214 КПК України відповідає початку досудового розслідування.

Лише незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Саме до вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30 січня 2019 року по справі №199/1478/17.

Таким чином, судом не встановлено дій з боку відповідача, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

На підставі вищевикладеного, надаючи оцінку кожному доказу окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 56 Конституції України,ст.ст.4-13,76-89,258-273 України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса з позовної заяви: АДРЕСА_2 ) до Прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ: 03528552; адреса: м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), третя особа: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Днем складення повного рішення є 16 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Літвінова І. А.