Рішення № 85664591, 16.11.2019, Київський районний суд м. Одеси

____________________

справа № 520/95/19

провадження № 2/520/2250/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2019 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Літвінової І.А.,

секретар суду – помічник судді Палій А.Г. (за дорученням головуючого на підставі ч. 3 ст. 66 ЦПК України),

за відсутності учасників справи,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 520/95/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Прокуратури Одеської області, третя особа - ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Прокуратури Одеської області, третя особа - ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ та просять стягнути безспірно, солідарно з рахунків відповідачів, Головного управління Національної поліції в Одеській області та Прокуратури Одеської області на користь кожного відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

За позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відкрито провадження у цивільній справі № 520/95/19. Розгляд справи призначено провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Цією ж ухвалою учасникам справи визначено строк вчинення процесуальних, продовжений в наступному ухвалами суду від 05.03.2019, 08.04.2019, 17.05.2019.

При підготовчих діях відповідачі надали відзиви, третя особа – пояснення.

Відповіді на відзиви від позивачів до суду не надходили.

Ухвалою суду справу призначено до розгляду по суті за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи суд встановив, що 18.01.2016 року ОСОБА_1 , як представником ОСОБА_2 до Приморського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області було подано заяву про скоєння у відношенні останньої та членів її родини кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 366 КК України. Заяву зареєстровано 20.01.2016 року за вх. № 1791, ЖЕО № 1791.

В заяві про кримінальне правопорушення наведені факти, обґрунтування, а також додані копії документів, як докази скоєного кримінального правопорушення.

Заяву у встановлений законом строк не було внесено до ЄРДР, що стало приводом для звернення ОСОБА_1 до Приморського районного суду міста Одеси зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Приморського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси по справі № 522/4267/16-к, провадження № 1-кс/522/4528/16 від 16.03.2016 року скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Приморського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області задоволено та зобов`язано посадових осіб Приморського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області внести до ЄРДР відповідні відомості, викладені в заяві ОСОБА_2 від 18.01.2016 року, та розпочати досудове розслідування.

Як стверджують позивачі, після реєстрації їх заяви на виконання судового рішення, жодних слідчо-процесуальних дій за їх участі та участі членів їх родини не проводилося та за 36 місяців рішення по справі не прийнято. Права ОСОБА_1 та членів його родини від скоєного кримінального правопорушення не захищені та не поновлені, особи, що скоїли кримінальне правопорушення до відповідальності не притягнуті, шкоду завдану скоєним злочином не відшкодовано, що ніяк не узгоджується з закріпленими у статті 2 КПК України положеннями, згідно з якими завданням кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Також позивачі зазначають, що Прокуратурою Одеської області за цей період не здійснено прокурорського нагляду за додержанням законів, у відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про прокуратуру». Не виконання відповідачами вимог чинного законодавства, спричинило позивачам значної шкоди, яку останні оцінюють у 100000 (сто тисяч) гривень, та просять стягнути з відповідачів на користь кожного з позивача.

Як встановлено у частині першій статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, суд зазначає, що стаття 1167 ЦК України, передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. В свою чергу, причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивачі повинні довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Положеннями статті 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтю 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Правову позицію у подібній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє від свого імені і від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до Головного управління національної поліції в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади висловив Верховний Суд в постанові від 21.02.2019 року (справа № 520/1665/18; провадження № 61-46894св18).

Крім того, за правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди ними органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

З матеріалів цивільної справи № 520/95/19 вбачається, що фактичною підставою звернення позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси з дійсним позовом є бездіяльність посадових осіб Приморського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області, та при вирішені спору щодо стягнення моральної шкоди в даному випадку слід керуватись положенням ч. 2 ст. 1176 ЦК України, яка наголошує на тому, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках передбачених законом.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Як вже зазначалось, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилаються позивачі.

Крім того, суд зазначає, що Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України ( ч.1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України ).

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Частиною першою статті 214 КПК України визначене наступне: слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

На досудовому провадженні, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлена певна процедура подання заяви про скоєння злочину, в рамках якої встановлена можливість оскарження бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Позивачі скористалися вище визначеною процедурою та оскаржили бездіяльність посадових осіб Приморського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області, та у відповідності до КПК України поновили своє право на звернення із заявою про скоєння злочину та внесення даних відомостей до ЄРДР, що згідно вимог ч.2 ст. 214 КПК України відповідає початку досудового розслідування.

Саме до вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30 січня 2019 року по справі №199/1478/17.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, позивачами не зазначено і не надано жодних доказів, в чому полягає спричинена позивачам шкода з боку відповідача Прокуратури Одеської області, з урахуванням того, що слідчим відділом Приморського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування обставин, вказаних у заяві ОСОБА_2 від 18.01.2016 (20.01.2016).

Таким чином, судом не встановлено дій з боку відповідачів, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування їм моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

На підставі вищевикладеного, після дослідження та оцінки доказів у справі в їх сукупності, а також надаючи оцінку кожному доказу окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Прокуратури Одеської області, третя особа: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 56 Конституції України,ст.ст.4-13,76-89,258-273 України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса з позовної заяви: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код за ЄДРПОУ 40108740, адреса зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_3 ), Прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ: 03528552; адреса: м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), третя особа: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Днем складення повного рішення є 16 листопада 2019 року.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Літвінова І. А.