Рішення № 85661681, 04.11.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2614/19

провадження №: 2/398/1576/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"04" листопада 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі судді Орловського В.В., з участю секретаря Канчуковської Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Олександрія цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати ща нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 6 червня 2008 року мати позивача - ОСОБА_2 , уклала з ОСОБА_3 у простій письмовій формі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Рішенням постійного діючого третейського суду при Асоціації “Українських виробників обладнання для станцій технічного обслуговування автомобілів від 10.06.2008 року № 59/10/06-2008 визнано дійсним договір купівлі-продажу вказаної вище квартири. Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2008 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі виконавчого листа на вказане вище рішення третейського суду з тих підстав, що в такій категорії справ виконавчі листи не видаються. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина. Заповіт ОСОБА_2 не складала. Єдиним спадкоємцем за законом є позивач. У встановленому законом порядку ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. На частину спадкового майна, а саме ⅔ житлового будинку АДРЕСА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину. Постановою нотаріуса від 02.07.2019 року № 131/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Відмова нотаріуса мотивована тим, що рішення третейського суду не є правовстановлюючим документом на квартиру. З огляду на те, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на зазначену вище квартиру, вона звернулась до суду з даним позовом.

Позивач у судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити. Незважаючи на роз`яснення суду, вона пояснила, що не буде подавати клопотання про залучення як відповідача або співвідповідача по справі продавця за зазначенивище договором ОСОБА_4

Представник відповідача Олександрійської міської ради у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 4 листопада 2019 року подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити без їх представника. Також зазначив, що з заявою ознайомлені, інших заяв, клопотань, відводів не мають, проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечують.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши надані доказі, встановив такі обставини.

6 червня 2008 року мати позивача, ОСОБА_2 , уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , з ОСОБА_4 . Даний договір був укладений у простій письмовій формі та підписаний сторонами.

Суду також позивачем надано копію рішення постійно діючого третейського суду від 10.06.2008 року, яким вказаний вище договір купівлі-продажу був визнаний дійсним.

Відповідно до ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2008 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі виконавчого листа згідно рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації “Українських виробників обладнання для станції технічного обслуговування автомобілів” по справі № 59/10/06-2008 про визнання договору дійсним та визнання права власності на майно.

Відповідно до архівної довідки № 654 від 27.07.2018 року право власності на квартиру по АДРЕСА_3 за архівними даними КП “ОМБТІ” належало Орджиковській С.Р. на підставі вказаного вище рішення третейського суду.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна речові права на квартиру АДРЕСА_1 , відсутні.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю зазначена ОСОБА_6 , батьком - ОСОБА_7 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 29 жовтня 2001 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був розірваний. Прізвище після розірвання шлюбу дружини - ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 12 червня 2014 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_9 . Прізвище дружини після шлюбу ОСОБА_10 .

Відповідно до довідки КП “Житлогосп” № 84 від 12 травня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_11 проживала за адресою АДРЕСА_3 . Ніхто у вказаній вище квартирі зареєстрований не був.

Назва вулиці АДРЕСА_4 змінено на вулицю АДРЕСА_5 згідно розпорядження № р-28-з від 19 лютого 2016 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_11 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 липня 2019 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, ⅔ частки якого успадковуються, загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 24,1 кв.м., до нього примикають господарсько-побутові будівлі: колодязь літ. “Ж”, огорожа літ. № 1.

2 липня 2019 року приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кібальнік О.Ф. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації “Українських виробників обладнання для станції технічного обслуговування автомобілів” від 10.06.2008 року по справі №59/10/06-2008 про визнання дійсним договору купівлі продажу та визнання права власності на квартиру не є правовстановлюючим документом.

Суд також дослідив матеріали спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 Відомостей про інших спадкоємців, які прийняти спадщину судом після перевірки матеріалів спадкової справи та інших матеріалів справи не встановлено.

До спірних правовідносин застосовуються такі норми права.

Відповідно до п. 7 ст. 6 Закону України “Про третейські суди” (у редакція, що була чинною на час винесення зазначеного вище рішення третейського суду від 10.06.2008) третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону, підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 203, 208, 209, 210 ЦК України передбачено, що правочини щодо яких законом встановлена письмова форма, а також у випадках, встановлених законом, підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є такими, що відповідають вимогам закону, у разі дотримання цих вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України (у редакції, що була чинною на момент укладення зазначеного вище договору купівлі-продажу від 06.06.2008) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до узагальнення Верховного Суду України “Практика застосування судами Закону України “ Про третейські суди” від 11.02.2009 р. п. 7 ст. 6 згідно з п. 7 ст. 6 третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України. Таким чином, якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Таким чином, виключно державними судами розглядаються справи щодо щодо визнання правочину дійсним або недійсним відповідно до положень ЦК.

Також у зазначеному узагальненні вказано про те, що аналіз рішень третейських судів свідчить, що ці суди часто фактично не вирішують спори, а в обхід передбачених законом процедур задовольняють певні суб`єктивні інтереси нерідко з порушеннями при цьому прав третіх осіб та держави. Найбільш типовими справами, які розглядають третейські суди, є, зокрема справи про визнання дійсності договорів про відчуження нерухомого майна, при розгляді яких за допомогою третейського суду особи у кращому випадку уникають укладення таких договорів у встановленій законом нотаріальній формі, якою передбачено сплату відповідних платежів та державну реєстрацію, а в гіршому - фактично укладаються договори, які не можуть бути нотаріально посвідчені у зв`язку з тим, що вони суперечать закону.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року № 282/20595 рішення третейських судів не визначено як документи, що подаються нотаріусу для підтвердження права власності на нерухоме майно.

Враховуючи встановлені судом обставини і зазначені норми права суд дійшов таких висновків.

Ухвалений спадкодавцем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення договір купівлі-продажу квартири відповідно до ч.1 ст 220 ЦК України є нікчемним у зв`язку з недотриманням сторонами недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору (ст.657 ЦК України).

Також, враховуючи зазначені вище норми права, суд дійшов висновку про те, що спори з приводу визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири на час укладення спадкодавцем зазначеного договору не були підвідомчі третейським судам. Тому суд вважає надану позивачем на підтвердження дійсності договору купівлі-продажу квартири копію рішення третейського суду недопустимим доказом.

Ні позивач, ні спадкодавець не зверталися до суду з вимогами про визнання зазначеного договору купівлі-продажу дійсним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 відмовилася подавати клопотання про залучення відповідачем або співвідповідачем продавця за вказаним договором ОСОБА_4 та наполягала на тому, що реєстрація права власності БТІ на підставі зазначеного рішення третейського суду є достатнім доказом наявності у спадкодавця права власності на квартиру. Із зазначених вище підстав суд відхиляє ці доводи позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись, ст.ст. 203,208,209,210, 215, 220, 657 ЦК України, ст. 6 Закону України “Про третейські суди”, ст. 258, ст. 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_6 , до Олександрійської міської ради, код ЄДРПОУ 33423535, про визнання права власності на спадкове майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2019 року.

Суддя В.В. Орловський