Рішення № 85658743, 24.10.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7361/18

2/264/552/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., за участю секретаря судового засідання Дарменко В.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 .В., представника відповідача Новгородської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про зобов`язання внести виправлення до трудової книжки,-

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 28.01.1965 року працював у Приватному акціонерному товаристві «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі за текстом – ПрАТ «ММК ім.Ілліча»), у листопрокатному цеху 1700 на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду. В період з 28.01.1965 року по 01.06.1975 року та з 04.12.1995 року по 31.05.2004 року він працював на вказаній посаді. А 01.06.1975 року позивач був переведений на посаду оператора поста управління на гарячих ділянках. За період роботи на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду та після того, коли позивач був переведений на посаду оператора поста управління на гарячих ділянках, умови праці були однакові та не змінювались. З довідки, наданої Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області вбачається, що період роботи позивача на підприємстві ПАТ «ММК ім.Ілліча» на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду за період з 28.01.1965 року по 01.06.1975 року не зараховано до пільгового стажу по Списку №1, в той же час період роботи з 04.12.1995 року по 31.05.2004 року у листопрокатному цеху 1700 на посаді слюсаря-ремонтника металургійного обладнання, зараховано по Списку №1. 23.06.2006 року позивач був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

При цьому, згідно довідки, наданої відповідачем зазначено, що період з 03.07.2003 року по 10.08.2003 року, з 01.09.2003 року по 31.12.2003 року, та з 03.04.2003 року по 31.05.2004 року позивач працював на посаді слюсаря-ремонтника, зайнятого ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1. Позивач звертався до відповідача за роз`ясненням по пільговому стажу його роботи за період з 28.01.1965 року по 01.06.1975 року. Та 22.06.2018 року ним отримано лист, в якому вказувалось, що професія, яку обіймав позивач відносилась до пільгової пенсії за Списком №2. Також у відповіді значилось, що документи, які підтверджують умови праці позивача по Списку №1, а саме: групові наряди, штатний розклад, технологія виробництва в архіві відсутні, у зв`язку з чим, відповідачем відмовлено у внесенні змін в трудову книжку.

З вказаним позивач не погоджується, оскільки, згідно Постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року, первинно посада слюсаря-ремонтника була включена за Списком №1 виробництв, цехів, посад на роботах з шкідливими і важкими умовами праці. Також Постановою Кабінету Міністрів СРСР №591 від 09.08.1991 року посада слюсаря-ремонтника віднесена до Списку №1. Відсутність в архіві документів, які підтверджують умови праці позивача по Списку №1, є провиною відповідача, оскільки граничні строки тимчасового зберігання документів в архіві установи (75 років) ним не дотримано. Тому просить внести зміни до п.5,6,7 його трудової книжки, доповнивши назву його посади слюсар-ремонтник записом «зайнятого ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1».

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 В ОСОБА_4 , яка діє на підставі довіреності від 03.12.2018 року, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позові. Позивач також зазначив, що в період з 19.08.1968 року по 25.08.1992 року він працював разом з ОСОБА_5 на одній дільниці за однією і тою самою посадою слюсаря-ремонтника, проте відмовивши у внесенні даних у трудову книжку позивача, відповідач увесь стаж роботи ОСОБА_6 зарахував за Списком №1.

Представник відповідача Новгородська В.В., яка діє на підставі довіреності №31 від 02.01.2019 року, в судовому засіданні заперечувала проти позову. У відзиві на позовну заяву вказала, що дійсно ОСОБА_1 28.01.1965 року був прийнятий на металургійний комбінат імені Ілліча у листопрокатний цех 1700 слюсарем ремонтним 5 розряду, 01.12.1969 року був переведений там же слюсарем ремонтним 6 розряду, 15.11.1970 року переведений там же слюсарем ремонтним 7 розряду, 01.12.1974 року переведений там же слюсарем 5 розряду по ремонту металургійного обладнання, а 01.06.1975 року переведений там же оператором поста управління на гарячих ділянках робіт 5 розряду.

Відповідно до вимог п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсій за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальне політики України від 18.11.2005 №383 (далі в тексті Наказ №383) при визначенні прав на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на періоди роботи особи. У спірний період (з 28.01.1965 року по 01.06.1975 року) діяла Постанова Ради міністрів СССР №1173 від 22.08.1956 року Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах (далі в тексті - Постанова №1173). Розділ 3 (прокатне...оцинкувальне виробництва. Цехи термічні, рейкових скріплень, вирубування і зачищення гарячої металу) вказаної постанови взагалі у своєму переліку не містить посади слюсаря ремонтного. Посада слюсаря ремонтного була включена лише до розділу 3 Списку №2. При цьому, доводи позивача про «однакові і не змінні умови праці» при роботі в якості слюсаря-ремонтника і оператора поста управління на гарячих ділянках робіт є необґрунтованими і суперечать нормам Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій в частині характеристики виконуваних робіт (функціональних обов`язків), через наявність кардинальних відмінностей між цими вищевказаними професіями. Лише з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 року №10 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення до Списку №1 були включені, робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом обладнання в місцях його установки на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, де основні робітники, які ведуть технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, зокрема, слюсарі-ремонтники, електрогазозварники, електрозварники ручного зварювання, електромонтери з ремонту та обслуговування електроустаткування. З вказаних підставі у задоволені позову просить відмовити.

У відповіді на відзив на позовну заяву представником позивача ОСОБА_7 18.02.2019 року зазначено, що згідно Постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року, первинно посада «слюсаря - ремонтника» була включена за Списком №1 виробництв, цехів, посад на роботах з шкідливими і важкими умовами праці. Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року за №383, при призначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами і проведення атестації робочих місць за умови праці після 21.08.1992 року. Відповідач у листі від 22.06.2018 року посилається на те, що групові наряди, штатний розклад, технологія виробництва в архіві відсутні. Відсутність в архіві вказаних документів, є провиною відповідача, оскільки граничні строки тимчасового зберігання документів в архіві установи (75 років) ним не дотримано. Вважає, що відповідач безпідставно відмовив у внесенні виправлень відомостей про роботу позивача у його трудовій книжці.

Відповідно до заперечень, поданих представником відповідача Новгородською ОСОБА_8 на відповідь на відзив, зазначено, що відповідно до вимог п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі в тексті Наказ №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. У спірний період (з 28.01.1965 року по 01.06.1975 року) діяла Постанова Ради міністрів СССР №1173 від 22.08.1956 року Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах (далі в тексті - Постанова №1173). Розділ 3 (прокатне...цинкувальне виробництва. Цехи термічні, рейкових скріплень, вирубування і зачищення гарячого металу) вказаної постанови взагалі у своєму переліку не містить посади слюсаря ремонтного(за Списком № 1). Зважаючи на те, що у період з 28.01.1965 року по 01.06.1975 року професія слюсар ремонтний не входила до робіт Списку №1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (у цей період входила до переліку професій по Списку №2 за Постановою №1173 від 22.08.1956 року) вимога про внесення змін до трудової книжки є безпідставною. При цьому ОСОБА_1 з 01.06.1975 року по 12.07.1994 року працював на посаді оператора посту управління стану гарячого прокату ЛПЦ 1700. А також, у період з липня 1973 року по червень 1974 року знаходився у закордонному відрядженні, що є важливим фактом по справі. Доводи в позовній заяві про «однакові і не змінні умови праці» при роботі в якості слюсаря-ремонтника і оператора поста управління на гарячих ділянках робіт є необґрунтованими і суперечать нормам Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій в частині характеристики виконуваних робіт (функціональних обов`язків), через наявність кардинальних відмінностей між цими вищевказаними професіями і роботами, що виконувались у закордонному відрядженні.

Суд заслухавши сторони по справі, свідків, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених у законі. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 213 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

За змістом положень норм чинного трудового законодавства обов`язок ведення кадрової документації покладено саме на роботодавця і саме він у розумінні ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України може надати такі документи в якості доказів у справі.

Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 28.01.1965 року був прийнятий на Металургійний комбінат імені Ілліча у листопрокатний цех 1700 слюсарем рем. 5 розряду (номер запису 5), 01.12.1969 року був переведений там же слюсарем ремонтним 6 розряду (номер запису 6), 15.11.1970 року переведений там же слюсарем ремонтним 7 розряду (номер запису 7), 01.12.1974 року переведений там же слюсарем 5 розряду по ремонту металургійного обладнання (номер запису 8), а 01.06.1975 року переведений там же оператором поста управління на гарячих ділянках робіт 5 розряду (номер запису 9, перевід 1773 від 01.06.1975 року).

З листа ПрАТ «ММК ім.Ілліча» №18/119 від 15.03.2018 року, вбачається, що ОСОБА_1 працював на вказаному підприємстві в період з 28.01.1965 року по 31.05.1975 року за професією «слюсаря-ремонтника», «слюсаря-ремонтного» та «слюсаря по ремонту металургійного обладнання». Відповідно до п.3 Наказу №383 від 18.11.2005 року, праця на посаді «слюсаря-ремонтника» не передбачена у Списку №1 та дає право виходу на пенсію за Списком №2. При цьому, документи, підтверджуючі факт праці ОСОБА_1 в період з 28.01.1965 року по 31.05.1975 року на посаді «слюсаря-ремонтника на гарячих ділянках робіт» не збережені.

Листом ПрАТ «ММК ім.Ілліча» №18/268 від 22.06.2018 року, ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсій за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальне політики України від 18.11.2005 №383, на момент його роботи в ЛПЦ-1700 з 28.01.1965 року по 31.05.1975 року на посаді слюсаря-ремонтника, діяла Постанова Ради міністрів СССР №1173 від 22.08.1956 року, згідно якої професія «слюсаря-ремонтника» відсутня у переліку професій та не користується пільговим пенсійним забезпеченням по Списку №1. Документи первинного обліку: групові наряди, штатний розклад, технологія виробництва, в архіві відсутні. Атестація робочих місць за умовами праці на комбінаті вперше була проведена у 1994 році та затверджена наказом №137 від 10.05.1994 року. Дія вказаного наказу на період роботи ОСОБА_1 (з 28.01.1965 року по 31.05.1975 року на посаді слюсаря-ремонтника) не розповсюджується. Згідно Постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року, первинно посада слюсаря-ремонтника була включена за Списком №1 виробництв, цехів, посад на роботах з шкідливими і важкими умовами праці з 26.01.1991 року.

Відповідно до розпорядження №4194 від 21.12.2018 року та протоколу №1 від 11.02.2019 року, експертною комісією по оцінці документів ЛПЦ-1700, в ході звірки наявності запитуваних документів, підтверджуючих право на пільгове пенсійне забезпечення (групові наряди 1965-1975 р.р.) у архіві ЛПЦ-1700 не виявлені.

Відповідно до особових рахунків за 1965-1969 р.р., ОСОБА_1 з 28.01.1965 року працював за посадою слюсаря ремонт. 5 розряду, отримував 2 групу оплати, з 01.12.1969 року за тією ж посадою 6 розряду, отримував ІІ групу оплати.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , пояснив, що з 1968 року працював у ЛПЦ-1700 ПрАТ «ММК ім.Ілліча», разом з ОСОБА_1 , який вже працював там за переводом. У 1992 році звільнився з комбінату, весь трудовий стаж його зараховано по Списку №1, при цьому зазначив, що постійно працював на посаді слюсаря-ремонтника. ОСОБА_1 же за час роботи був переведений з посади слюсаря на посаду оператора.

Свідок ОСОБА_9 , пояснив, ОСОБА_1 з 1965 року працював на комбінаті ім.Ілліча, на стані 1700, на посаді слюсаря. У 1973 році він виїжджав у відрядження за кордон, умови праці були таких самі, тобто за Списком №1.

Аналогічні пояснення у судовому засіданні надав свідок ОСОБА_10 , при цьому зазначив, що з ОСОБА_1 працював разом з 1965 року по 1975 рік., який працював на посаді водопровідника, обслуговував весь стан-1700, ділянка якого вважається гарячою.

Перебування ОСОБА_1 у період з липня 1973 року по червень 1974 року у закордонному відрядженні (Болгарії) не заперечується і самим позивачем.

Відповідно до вимог п.3 «Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсій за віком на пільгових умовах», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальне політики України від 18.11.2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Змістом ст.100 Закону №1788-ХІІ визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього закону на роботах, передбачених списками згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно дол. вимог, встановлених раніше діючим законодавством.

Отже, у спірний період, а саме з 28.01.1965 року по 01.06.1975 року, діяла Постанова Ради Міністрів СССР №1173 від 22.08.1956 року «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах».

Список №1 Розділ 3 (Прокатное, колесопрокатное, бандажепрокатное, вилопрокатное, жестекатальное, лудильное, оцинковальное производства. Цехи термические, рельсовых скреплений, вырубки и зачистки горячего металла) вказаної постанови у своєму переліку не містить посади слюсаря ремонтного.

Разом з тим, посада слюсаря ремонтного включена до Розділу 3 Списку №2 вказаної постанови.

Судом встановлено, що позивач в період з 28.01.1965 року по 31.05.1975 року за професією «слюсаря-ремонтника», «слюсаря-ремонтного» та «слюсаря по ремонту металургійного обладнання». Зазначена професія «слюсаря-ремонтного» відноситься до Списку №2.

При цьому, суд зазначає що у вказаний період проведення обов`язкової атестації робочого місця законодавством не вимагалось.

Вже Постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 року №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» до Списку №1 були включені, робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом обладнання в місцях його установки на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, де основні робітники, які ведуть технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, зокрема, слюсарі-ремонтники, електрогазозварники, електрозварники ручного зварювання, електромонтери з ремонту та обслуговування електроустаткування.

Таким чином, відповідачем виконані вимоги діючого на той час законодавства.

Про те що позивач працював у період, щодо якого виник спір, на роботах передбачених Списком №2 вказують записи в його трудовій книжці. Як вже зазначав суд, документи, підтверджуючі факт праці ОСОБА_1 в період з 28.01.1965 року по 31.05.1975 року на посаді «слюсаря-ремонтника на гарячих ділянках робіт» не збережені. Будь яких клопотань щодо витребування та підтвердження вказаних обставин державними архівними відомостями суду не заявлялось.

При цьому, доводи позивача про однакові і не змінні умови праці при роботі в якості слюсаря-ремонтника і оператора поста управління на гарячих ділянках робіт, суд не оцінює, оскільки будь-яких відомостей про вищевказані умови суду сторонами не надавалось, при цьому позивачем не заперечувався факт його знаходження у закордонному відрядженні (Болгарії) у період з липня 1973 року по червень 1974 року.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем всі встановлені діючим законодавством вимоги виконано, та приходить до висновку про відсутність підстав для внесення змін до записів до трудової книжки позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 43, 78, 81, 89, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про зобов`язання внести виправлення до трудової книжки - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01.11.2019 року.

Суддя: Т. В. Пустовойт