Рішення № 85657838, 12.08.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.08.2019

Справа № 333/4046/17

Провадження № 2/334/468/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи: Комунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року позивачка звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом, який в подальшому уточнила, до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Комунарський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, ПН Дніпропетровського МНО Бондар І.М., Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якого зазначила, що постановою державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області від 16.09.2016 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса, вчиненим 30.05.2016 року (№ НОМЕР_1 ) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року у розмірі 701472,27 грн.

Листом № 8885-6-034 Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області, повідомив позивачку про те, що вищевказане виконавче провадження постановою від 25.04.2017 року було прийнято до свого провадження.

З вищевказаним виконавчим написом нотаріуса позивачка не згодна, оскільки розмір заборгованості за кредитним договором вона оскаржувала у Комунарському районному суді м. Запоріжжя, а також під час розгляду цивільної справи за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська (справа № 202/25801/13-ц).

Додатково у позові зазначено, що у зв`язку з перебуванням на виконанні виконавчого провадження (№ НВТ 441668), постановою від 14.06.2017 року було накладено арешт на все майно, що їй належить, а це є порушенням її конституційних прав на вільне володіння та розпорядження таким майном.

До того ж, приватним нотаріусом Бондар І.М. при вчиненні виконавчого напису від 30.05.2016 року № 4508, було порушено вимоги ч.1,2 ст.88 Закону України «Про нотаріат» та п.п.3.3. Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, оскільки спірний виконавчий напис було вчинено поза строками позовної давності, в межах якої мав право звернутись Банк. Вказане вбачається з розрахунку заборгованості, яку Банк надав приватному нотаріусу, а саме те, що ОСОБА_3 24.02.2010 року востаннє сплатила відсотки по кредитному договору у розмірі 1530,00 грн., комісію в розмірі 192,80 грн., та 20.04.2012 року погасила пеню у розмірі 1750,00 грн. Позивачка вважає, що на момент вчинення виконавчого напису, нотаріусом не було перевірено наявність її заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» та не була встановлена безспірність вимог Банка до неї як до позичальника.

Додатково ОСОБА_3 зазначила, що розрахунок невиконаних нею зобов`язань за кредитним договором ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року перед Банком (суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені) не може складати 703172,27 грн., оскільки нею частково погашалась заборгованість, а відтак вона є істотно меншою

З огляду на вказане, позивачка вважає, що виконавчий напис було вчинено в порушення вимог чинного законодавства «Про нотаріат», у зв`язку з чим просить виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4508, вчинений 30.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ГТУЮ Бондар І.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року у розмірі 701472,27 грн., а також витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 1700,00 грн. – визнати таким, що не підлягає виконанню.

У встановлений законодавцем строк представником відповідача було надано заперечення та відзив на позов, згідно якого вважають, що виконавчий напис було вчинено згідно вимог чинного законодавства, а тому підстави для відмови у його вчиненні відсутні, оскільки позивачкою, в обґрунтування своїх позовних вимог не було надано жодного боргового документу, передбаченого ч.3 ст.545 ЦК України. А оскільки ОСОБА_3 такого документу до суду не надала, то грошове зобов`язання за кредитним договором перед банком існує до сьогодні. Крім того, позивачка майже з самого початку укладення кредитного договору, починаючи з 16.01.2009 року мала постійну прострочену заборгованість та з 24.02.2010 року вносила кошти на погашення заборгованості один раз на декілька місяців, що й призвело до виникнення заборгованості.

З огляду на казане, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2017 матеріали вказаної справи передані до Ленінського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю та на підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.11.2017 року надійшли в провадження судді Добрєва М.В.

Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. надала заперечення на позовну заяву, просить в задоволенні позову відмовити з причин того, що ОСОБА_3 у позові лише вказує на те, що розмір заборгованості перед банком є спірним, але не обґрунтовує відсутності заборгованості та не підтверджує доказами наявності боргу у меншому розмірі, чим той, що зазначено у виконавчому написі. До того ж, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не повинен встановлювати права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність всіх необхідних документів.

Що стосується посилань позивачки на те, що виконавчий напис було вчинено таємно, без повідомлення її про таку дію, то таке ствердження також спростовується вимогою, яку було долучено представником Банку разом з заявою про вчинення виконавчого напису. Окрім копії відповідної вимоги, адресованої на ім`я позивачки, банком було долучено і фіскальний чек про сплату послуг поштового зв`язку та опис вкладень про направлення на адресу боржника відповідної вимоги.

В додаткових поясненнях приватний нотаріус зазначає, що по даному кредитному договору не передбачений строк його дії, тобто він укладений на невизначений строк, а тому у кредитора виникає право на примусове виконання обов`язків боржника, передбачених договором, в тому числі і право на примусове стягнення заборгованості, у будь-який час протягом дії договору, а тому доводи позову про вчинення виконавчого напису поза строками позовної давності не відповідають дійсності.

На підставі Розпорядження керівника Ленінського районного суду м. Запоріжжя №68 від 29.10.2018 року, вказана справа Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд судді Турбіній Т.Ф.

В судовому засіданні позивачка уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на заперечення та відзив, надані під час слухання справи.

Третя особа - приватний нотаріус Бондар І.М. в судове засідання не з`явилась, суду подала заяву про слухання справи без її участі.

Представник третьої особи – Комунарського відділу ДВС м. Запоріжжя в судове засідання не з`явився, суду подав клопотання про слухання справи без його участі.

Представник третьої особи – Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області в судове засідання не з`явився, суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. Не заперечує проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат», нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року.

У квітні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості станом на 21.03.2012 року у розмірі 288265,66 грн., яка виникла у зв`язку з порушенням умов кредитного договору № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року (справа № 202/25801/13-ц, провадження № 2/202/83/2015). Під час розгляду вказаної справи ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про невідповідність дій банку щодо підвищення процентної ставки умовам кредитного договору та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2015 року, яке набрало законної сили 02.02.2015 року, в задоволенні позовних вимог Банку було відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 також були залишені без задоволення, оскільки остання вже зверталась з аналогічним позовом до суду та рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19.09.2013 року, позовні вимоги позивачки про визнання дій Банку щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року неправомірними, визнання недійсним п.2.3.1 кредитного договору та зобов`язання банку здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором за ставкою 15 % річних, що діяла на момент укладання договору, були залишені без задоволення.

Положеннями ч.4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2016 року на адресу ОСОБА_2 , зазначеної у кредитному договорі, було направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка виникла по кредитному договору № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року у розмірі 701972,27 грн., що підтверджується матеріалами наданими приватним нотаріусом на виконання ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2017 року.

Вказана вимога залишилась без виконання зі сторони ОСОБА_2 , що в судовому засіданні не заперечувалось позивачкою та представником відповідача.

06.02.2016 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до приватного нотаріуса міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни з заявою та долученими до неї пакетом документів про вчинення виконавчого напису щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яка утворилась за період з 18.12.2007 року по 09.02.2016 року та склала 701472,27 грн.

На підставі вказаного, 30.05.2016 року приватним нотаріусом було видано виконавчий напис №4508 про стягнення з ОСОБА_1 на користь до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 701472,27 грн., яка виникла у зв`язку з порушенням умов кредитного договору № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року. Крім того, вказаним виконавчим написом з позивачки стягнуто витрати на вчинення виконавчого напису у розмірі 1700,00 грн.

Стягнення здійснюється за період з 18.12.2007 року по 09.02.2016 року. Виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з дня його вчинення.

16.09.2016 року постановою державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження (ВП № 52263643) по виконавчому напису № НВТ 441668 від 30.05.2016 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у сумі 703172,27 грн., яка була направлена сторонам виконавчого провадження за Вих. № 27540/10 та надано строк до 23.09.2016 року для самостійного виконання.

16.09.2016 року постановою державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було накладено арешт на майно боржниці та оголошено заборону на його відчуження, яка була направлена сторонам виконавчого провадження за Вих. № 27541/10.

Згідно відповіді АІС «Автомобіль» за ОСОБА_4 зареєстрований транспортний засіб Автобус БАЗ, модель 22154 СПГ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно заяви представника ПАТ КБ «ПриватБанк» від 28.09.2016 року, адресованої Комунарському ВДВС м. Запоріжжя, вказаний транспортний засіб було вилучено у боржниці на підставі акту прийому-передачі від 27.03.2013 року. У з`яві просив провести опис, оцінку та реалізацію засіб Автобуса БАЗ, модель 22154 СПГ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Постановою від 18.11.2016 року державний виконавець доручив Вознесенівсьому ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області провести опис транспортного засобу, у зв`язку з чим, 24.01.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно якої на зазначений автобус модель 22154 СПГ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 було накладено арешт.

Для участі у виконавчому провадженні 06.02.2017 року постановою державного виконавця було призначено експерта.

14.03.2017 року начальником відділу Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було винесено подання про вирішення питання щодо передачі виконавчого документу № НВТ 441668 від 30.05.2016 року до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області, на підставі чого 16.03.2017 року заступником начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби було винесено постанову про передачу вказаний матеріалів.

На підставі вищевказаного, 24.04.2017 року державним виконавцем Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було винесено постанову про по передачу виконавчого провадження та за Вих.№ 16409 направлено до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області.

25.04.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області було винесено постанову про прийняття виконавчого провадження та 14.06.2017 року направлено заявку до ЗФ ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна, а саме: Автобус БАЗ, модель 22154 СПГ, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На підставі ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2017 року (справа №333/4046/17) 28.07.2017 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій та зупинено стягнення за виконавчим провадженням ВП № 52263643 до набрання рішенням по справі законної сили.

Посилання позивачки на те, що виконавчий напис №4508 від 30.05.2016 року було вчинено з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Так, відповідно до п.п. 1.1-1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

На підтвердження факту безспірності заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» повинен був надати нотаріусу виписку по рахунку та первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, кредитний договір та інші документи, які підтверджують факти сплати або неналежної оплати боржником кредитної заборгованості.

Заперечення позивачки щодо розміру суми заборгованості, на яку було винесено виконавчий напис нотаріуса у розмірі 703172,27 грн., є повністю обґрунтованими та доведеними, оскільки на час вчинення виконавчого напису в суді спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором вже існував, а це в свою чергу спростовує висновок про безспірність заборгованості боржника.

Посилання представника відповідача на те, що з 2010 року по час звернення до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису ОСОБА_3 не сплачувала наявну за кредитним договором № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року заборгованість не відповідає дійсності, оскільки це спростовується поясненнями позивачки та розрахунком заборгованості, наданої самим Банком. Так, згідно цього розрахунку ОСОБА_3 24.04.2012 року сплатила пеню у сумі 1750,00 грн.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Главою 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (далі - Глава Порядку) передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно 1.1 Глави Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.5 п. 3 гл. 16 розд. ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, а при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у цьому переліку.

За змістом указаних норм права на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Зокрема, документом, що підтверджує цей факт, є отримання боржником вимоги стягувача щодо усунення порушень зобов`язання з підписом боржника про його отримання, що свідчить про ознайомлення боржника з поданою вимогою. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 травня 2015 року (справа № 6-158цс15).

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року № 6-887цс17 зроблено висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З огляду на викладене, виконавчий напис було вчинено без дотримання вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки відбулося задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» без врахування вищезазначених обставин, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 704,80 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №4508 від 30.05.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровького міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованості за кредитним договором № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.