Рішення № 85655014, 05.11.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/28808/13-ц

Провадження № 2/202/1225/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 листопада 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до Акціонерного товариства “Акцент-Банк”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2013 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 247977,54 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12 листопада 2007 року. Відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користуванням кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни, в зв`язку з чим станом на 27 червня 2013 року виникла заборгованість за сумою кредиту у розмірі 467 445,36 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 3 736 290 грн. 76 коп. Вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що випливають зі вказаного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ “Акцент-Банк”, ОСОБА_2 договорів поруки. Просив суд солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 466 193,80 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 3 726 290 грн. 76 коп., за вище вказаним кредитним договором, стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ “Приват Банк” суму 10 000 грн. 00 коп., судові витрати по справі, крім того, стягнути зі ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу в сумі 3 200 грн. 00 коп.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2013 року головуючий суддя Зосименко С.Г. позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

09.01.2019 року від ОСОБА_2 надійшла заява про перегляд заочного рішення суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Слюсар Л.П.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2013 року скасовано і справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2019 року закрито підготовче судове засідання.

При новому розгляді справи представник позивача в судове засідання не з`явився. Відповідно до заяви просив суд розглядати справу без участі представника та задовольнити позовні вимоги. Надав відповідь на відзив та пояснення. В яких зазначив, що позивач звернувся з даним позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 27.06.2013 року – тобто заборгованість виникла за інший період часу. Щодо строку позовної давності зазначив, що згідно з умовами договору строк виконання зобов`язання спливає 12.11.2027 року, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 15.07.2013 року до спливу строку позовної давності. Вказав, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відповідно до заяви просив суд розглядати справу за відсутності представника відповідача та відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 16.04.2019 року подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов є необґрунтованим. Так він є поручителем за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року. Вказав, що позивач штучно збільшив суму заборгованості, яка існує. Так, позивач приховав від суду рішення Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №2-4090/2010 від 08.12.2010 року, яким задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року у розмірі 1921111,37 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 202970,41 дол. США, заборгованості по відсоткам в розмірі 2315,16 дол. США, заборгованості по простроченому кредиту в розмірі 2271,36 дол. США, заборгованості по комісії 284,21 дол. США, заборгованості по простроченій комісії 2353,68 дол. США, пені – 6407,49 дол. США, а всього 240066,90 дол. США. Вказане свідчить, що позивачем вже реалізовано вимогу про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором №NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року, у тому числі несплаченої суми кредиту та процентів за користування ним. Оскільки достроково стягнено заборгованість за кредитним договором то нарахування процентів за кредитним договором, штрафів та пені за кредитним договором №NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року повинно бути припинено. Також згідно з рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.03.2013 року по справі №1423/17047/2012 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року звернено стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 та машино-місця №91 та АДРЕСА_2 92, що АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_2 . Також зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки на час звернення позивача до суду минули строки позовної давності. Своєю вимогою №107 від 06.10.2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» змінив строк кредитування за кредитним договором № NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року. 23.03.2010 року ПАТ КБ « Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, отже з цієї дати перебіг строку позовної давності розпочався заново. Вказаний строк закінчився 23.02.2013 року. Просив суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки спливу строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача АТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з`явився. Надав через канцелярію відзив, в якому зазначив, що договір поруки № 167 укладений 20 жовтня 2010 року, фактично в той же день позивач знав, що його право порушено, тому, в силу ст.559 ч.4 ЦК України, даний договір поруки з 20 квітня 2010 року вважається припиненим, а позивач звернувся до суду значно пізніше. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог до АТ «Акцент-Банк». У випадку наявності підстав застосувати до позовних вимог відносно АТ «Акцент-Банк» наслідки ст.559 ч.4 ЦК України. Просив розглядати справу за відсутності представника АТ «Акцент-Банк».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», а його правонаступником, у свою чергу, АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір№ NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 247977,54 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків 10,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.11.2027 року.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_2 договору поруки №1 від 12 листопада 2007 року. Відповідно до договору поруки №1 від 12 листопада 2007 року ОСОБА_2 зобов`язався відповідати за виконання ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором№ NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року. Відповідно до п.2 Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов`язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 4 Договору). Згідно з п.12 Договору, сторони прийшли до згоди, що строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років.

Крім того, вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ "А-Банк" (правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк») договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ «Акцент-банк» зобов`язався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов`язань за кредитним договором № NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року, розмір відповідальності 10 000 грн. 00 коп. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років.

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк`на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Як вказує у своїй позовній заяві позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору №NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року, заборгованість станом на 27.06.2013 року склала 467 445,36 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становить 3 736 290 грн. 76 коп., де 205 239,08 дол. США – заборгованість за кредитом; 97 800,74 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 14 416,29 дол. США – заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 149 989,25 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обов`язком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування-збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Щодо заяви представника відповідача про застосування стоків позовної давності до позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігу позовної давності пов`язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13, та постанові Верховного суду України по справі 6-31 цс15.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір був укладений 12.11.2007 року, строк дії договору до 12.11.2027 року.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.12.2010 року по цивільній справі №2-4090/2010 за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним заборгованість за кредитним договором договором №NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року у розмірі 1921111,37 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 202970,41 дол. США, заборгованості по відсоткам в розмірі 2315,16 дол. США, заборгованості по простроченому кредиту в розмірі 2271,36 дол. США, заборгованості по комісії 284,21 дол. США, заборгованості по простроченій комісії 2353,68 дол. США, пені – 6407,49 дол. США, а всього 240066,90 дол. США.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2011 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 грудня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року у розмірі 240066,90 доларів США, що еквівалентно 1909011 грн. 99 коп. та судові витрати по справі 1820 грн.

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

При розгляді справи встановлено, що 12 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попереднім письмовим погодженням ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено договір відступлення права вимоги. За умовами цього договору ОСОБА_1 відступив ОСОБА_2 у повному обсязі право вимоги до ПриватБанку, що випливають з договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 12 листопада 2007 року, у тому числі право отримання у власність об`єкту інвестування. Згідно з письмовим погодженням банку за вказаним договором відступлення прав вимоги, обов`язки боржника перейшли до нового боржника, який і зобов`язаний нести відповідальність. В порушення умов договору, ОСОБА_2 не виконує свої зобов`язання по погашенню кредиту в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 17 лютого 2010 року в розмірі 240066,99 доларів США.

Відповідно до ч. ч.4,5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2013 року по цивільній справі №1423/17047/2012 за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення, позовні вимоги задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №NKKCGM00000054 від 12 листопада 2007 року в розмірі 346975,73 доларів США, звернено стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 машино-місце №91,92, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Рішенням судової палати в цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2013 року рішення Центрального районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2013 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення суду вказавши, що початкова ціна нерухомого майна встановлюється на рівні, не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Виходячи із вищевикладеного суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки позовна давність переривалася у зв`язку з пред`явленням ПАТ КБ «ПриватБанк» позову до боржників та достроковим стягненням заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні встановлено, що заборгованість за тілом кредиту та штрафні санкції вже повністю стягнено з ОСОБА_2 рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2011 року по справі № 2-4090/2010.

Щодо стягнення заборгованості станом на 27.06.2013 року в розмірі 467445,36 дол. США, суд виходить з наступного.

Суд критично відноситься до твердження представника позивача, що сума боргу в розмірі 467445,36 дол. США є дійсною та не включає заборгованість, що була стягнення у судовому порядку у 2010 році, оскільки як вбачається із матеріалі справи, заборгованість за тілом кредиту складає 205239,08 дол. США.

Крім того суд звертає увагу, що заборгованість складається із заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом та пені, які нараховані після дострокового стягнення тіла кредиту за межами строку позовної давності.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), від 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16).

Суд критично відноситься до наданого позивачем розрахунку заборгованості, звертає увагу на те, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 625, 1048 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77,78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до правил статті 78 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 81,82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов`язків по доказуванню між сторонами.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, та вимушений в позові відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: ст. ст. 256, 257, 264, 525, 530, 554,553, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4,13,77-82,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) до Акціонерного товариства “Акцент-Банк” (49074 м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, ЄДРПОУ 14360080), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 14 листопада 2019 року.

Суддя Л.П. Слюсар