Ухвала суду № 85654731, 14.11.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8493/18

№ провадження 2/208/1849/19

УХВАЛА

Іменем України

14 листопада 2019 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді – Івченко Т.П.,

За участі секретаря судового засідання – Корнієнко К.Є.,

Позивача – Бєлоус І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільний позов ОСОБА_1 до Військової частини А4615 Міністерства оборони України «про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди»,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка ОСОБА_2 07.12.2018 року звернулася із позовом до Військової частини А4615 Міністерства оборони України «про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди», якою просила:

стягнути з Військової частини А4615 Міністерства оборони України на свою користь:

- невиплачену надбавку за вислугу років , як медичному працівнику за січень квітень – липень 2015 року в розмірі 1427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) гривень 74 копійки;

- середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені в розмірі 110 500 (сто десть тисяч п`ятсот ) гривень 00 копійок ;

- невиплачені інфляційну компенсацію на заробітну плату за березень – липень 2015 року в розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім ) гривень 42 копійок ;

- моральну шкоду в розмірі 22 513 (двадцять дві тисячі п`ятсот тринадцять ) гривень 05 копійок.

2.Заперечення відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав відзив на позов, згідно до якого позовні вимоги не визнав.

3.Процесуальні дії у справі.

07.12.2018 року – подано позовна заява, в порядку ЦПК України.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.12.2018 року відкрито провадження по справі.

4.Фактичні обставини встановлені судом.

17.12.2014 року ОСОБА_1 згідно до Наказу командира військової частини А4615 від 17.12.2014 року тимчасово прийнята на посаду військовослужбовця як медична сестра хірургічного відділення, ШПК – старшим солдатом, ВОС 879249А, строком на 1 рік з 17 грудня 2014 року зі складанням строкового трудового договору до приходу штатного військовослужбовця (а.с. 9).

Зазначеним наказом визначено посадовий оклад ОСОБА_1 згідно до 6-го тарифного розряд.

Кандидатура ОСОБА_1 , погоджена в Генеральному Штабі ЗСУ рішенням від 26.11.2014 року № 18118/3.

20.07.2015 року згідно до Наказу командира військової частини А4615 віж20.07.2015 року № 164, ОСОБА_1 , звільнена з посади медичної сестри хірургічного відділення за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

У 2018 році ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини А 4615, в якому просила:

-стягнути з Військової частини А4615 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 08015857) невиплачену надбавку за вислугу років, як медичному працівнику за січень квітень - липень 2015 року на свою користь в розмірі 1427,74 грн.;

- стягнути з Військової частини А4615 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 08015857) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні на свою користь в розмірі 85568 грн. 64 коп.;

- стягнути з Військової частини А4615 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 08015857) невиплачені інфляційну компенсацію на заробітну плату за березень - липень 2015 року на свою користь в розмірі 488,42 грн.;

- стягнути з Військової частини А4615 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 08015857) моральну шкоду на свою користь в розмірі 11896,56 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 18.06.2018 року у справі № 804/1468/18 постановлено ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4615 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, та роз`яснено позивачу, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Як підставу прийняття такого рішення, судом зазначено, що позивача було прийнято на роботу як цивільну особу та призначено на посаду військовослужбовця відповідно до керівних документів Міністерства оборони України, з допустимим заміщенням окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами, які були погоджені Генеральним штабом України, на підтвердження чого матеріали справи містять витяг із списку цивільних осіб на заміщення вакантних військових посад (на умовах строкового трудового договору).

07.12.2018 року ОСОБА_1 було подано цивільний позов до Військової частини А4615 Міністерства оборони України, з позовними вимогами:

стягнути з Військової частини А4615 Міністерства оборони України на її користь:

- невиплачену надбавку за вислугу років , як медичному працівнику за січень квітень – липень 2015 року в розмірі 1427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) гривень 74 копійки;

- середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені в розмірі 110 500 (сто десть тисяч п`ятсот ) гривень 00 копійок ;

- невиплачені інфляційну компенсацію на заробітну плату за березень – липень 2015 року в розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім ) гривень 42 копійок ;

- моральну шкоду в розмірі 22 513 (двадцять дві тисячі п`ятсот тринадцять ) гривень 05 копійок.

5. Норми права застосовані судом.

Ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно до п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII військовий обов`язок включає в себе прийняття у добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Згідно до п. 3 ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Ч. 11 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII, Жінки, які мають фах, споріднений з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров`я, віком та сімейним станом, беруться на військовий облік військовозобов`язаних.

Відповідно ч. 12 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII - жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом).

Ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII, визначає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

П. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Ч. 1 ст. 4 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII, збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII, військове звання старший солдат, віднесено до військового звання рядового складу.

Ст. 6 «Військові посади», визначено що окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами в порядку, встановленому Міністерством оборони України, або резервістами в порядку, встановленому Генеральним штабом Збройних Сил України.

Згідно до п. 249 у переліку військових посад Збройних Сил України, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами (на умовах строкового трудового договору), затверджених, Наказом Міністерства оборони України № 292 від 29.05.2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.06.2017 року, включає в себе посаду медична сестра.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (надалі - Положення).

6. Мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Згідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у Постанові від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16, встановлено:

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Частиною третьою статті 6 КАС передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Проте Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цього правового висновку з огляду на таке.

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Chapman v. the United Kingdom», заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15, оскільки указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Водночас слід зазначити, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС у редакції Закону № 2147-VIII, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

На підтвердження викладеного висновку слід зауважити, що 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, 3 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, та вказала, що спори пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.03.2018 у справі №815/1767/17, від 18.04.2019 у справі №806/889/17, від 19.04.2018 у справі №803/1210/16, від 18.12.2018 у справі №820/4619/16, від 23.01.2019 року по справі № 817/1171/16, від 25.04.2019 у справі №804/5864/17 та від 16.05.2019 у справі №805/790/16-а, та застосовуючи для вирішення спірних правовідносин адміністративний порядок.

Так, ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до аб. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

П. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 20 КАС України, зазначена категорія спору віднесена до підсудності Окружних адміністративних судів.

З огляду на зазначене, встановив що ОСОБА_1 проходила військову службу в період з 15.12.2014 року по 16.12.2014 року в період стажування, та в період з 17.12.204 року по 21.07.2015 року, включно в якості старшого солдата на посаді військовослужбовця медичної сестри хірургічного відділення ШПК, а тому підстав для проведення розгляду заявлених вимоги в порядку ЦПК України, які стосуються питань виплат при звільненні особі, яка була прийнята та проходила військову службу, з присвоєнням звання старший солдат, мала 6-тий посадовий оклад згідно до тарифного розряду, підтримувала бойову готовність, судом не встановлено.

Судом враховується, що суб`єктний склад учасників спору, якими є Військова частина та особа військовослужбовець, з військовим званням, що займана посада ОСОБА_1 на спірний період, є військовослужбовець, та віднесена до публічної служби (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України)

П. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

7. Судові витрати.

Згідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи що позивачем ОСОБА_1 при зверненні із позовом було сплачено судовий збір на суму 704,80 гривень, зазначена сума згідно до ст. 141 ЦПК України, та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 2 ст. 255 ЦПК України, сплачена сума судового збору підлягає поверненню на користь позивача.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі ст.ст. 255, 256, 260 ЦПК України, -

постановив:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4615 Міністерства оборони України «про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди», в порядку п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, - закрити.

Повернути ОСОБА_1 , з державного бюджету у порядку, встановленому законом, – 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок сплачений судовий збір згідно до квитанції № 0.0.1204715618 від 06.12.2018 року.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право на звернення із позовом в порядку адміністративного судочинства до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду – подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Сторони:

позивач – ОСОБА_1 : місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Військова частина А4615 Міністерства оборони України: юридична адреса : місто Дніпро, вулиця Старокозацька, будинок 63, ЄДРПОУ 08015857.

Суддя Івченко Т. П.