Рішення № 85649313, 15.11.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2841/17

Провадження № 2/591/45/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2019 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., з участю секретаря судового засідання Терещенко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу № 591/2841/17, провадження № 2/591/45/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В

06.06.2017 року до суду звернулося ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 з вказаним позовом про стягнення заборгованості у порядку регресу в сумі 73 853 грн. 86 коп. та судових витрат.

Позивач послався на те, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» і ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 107992 від 17.08.2016 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

03.10.2016 року в м. Суми сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_3 , а також автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля CHEVROLET Lacetti, держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ «ПЗУ УКРАЇНА» автомобіль.

Згідно з постановою Зарічного районного суду м. Суми від 19.10.2016 року особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до настання ДТП, є водій ОСОБА_1 .

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно звіту № 3277/17 від 11.10.2016 року (відповідно до ремонтної калькуляції, яка міститься в додатках до звіту) вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого транспортного засобу становить 101 890 грн. 27 коп.

Відповідно до пункту 2.1.23 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 107992 від 17.08.2016 року страхова премія – це плата за страхування, тобто грошова сума, яку Страхувальник зобов`язаний сплатити Страховику згідно умов Договору. У пункті 10.5.5 даного договору вказано, що за АВТОКАСКО розмір страхового відшкодування розраховується за мінусом страхової премії, яку Страхувальнику необхідно сплатити згідно з умовами Договору страхування.

Згідно умов договору страхування ПрАТ «ПЗУ УКРАЇНА» прийняло рішення про визнання ДТП страховим випадком та нарахувало до виплати суму страхового відшкодування в розмірі 73 853 грн. 86 коп.

При цьому позивач відповідно до п. 10.5.5 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 107992 від 17.08.2016 року, зарахував частину страхового відшкодування в розмірі 8 435 грн. 58 коп. в рахунок погашення недоотриманої страхової премії шляхом проведення акту взаємозаліку.

Іншу частину суми страхового відшкодування ПрАТ «СК «ПЗУ УКРАЇНА» сплатило на розрахунковий рахунок Страхувальника шляхом безготівкового перерахування суми в розмірі 65 418 грн. 28 коп. (73 853 грн. 86 коп. – 8 435 грн. 58 коп. = 65 418 грн. 28 коп.).

Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «ПЗУ УКРАЇНА» у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника про настання страхового випадку від 03.10.2016 року, страхового акту № UA2016100300059/L01/04 від 25.01.2017 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 468 від 25.01.2017 року.

Крім того, як вбачається з витягу ЄЦБД МТСБУ, на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була забезпечена полісом.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування», до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Отже, після виплати страхового відшкодування у ПрАТ «СК «ПЗУ УКРАЇНА» виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в розмірі 73 853 грн. 86 коп. Просив стягнути вказану суму та судові витрати з відповідача.

Ухвалою судді Прокудіної Н.Г. від 15.06.2017 року було відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 29.08.2017 року.

Судове засідання 29.08.2017 року було відкладено у зв`язку із перебуванням головуючого на лікарняному на 17.10.2017 року.

29.08.2017 року до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву від відповідача. Просив відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Судове засідання 17.10.2017 року було відкладено на 06.12.2017 року у зв`язку з повторним викликом учасників справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 06.11.2017 року справу було передано в провадження судді Грищенко О.В.

Судове засідання 06.12.2017 року було відкладено на 07.02.2018 року у зв`язку з повторним викликом учасників справи та визнанням явки представника позивача у судове засідання обов`язковою.

Ухвалою суду від 07.02.2018 року на підставі ст. 187 ч. 11 ЦПК України позовну заяву було залишено без руху, надано строк позивачу на усунення недоліків.

26.02.2018 року до суду надійшла позовна заява в новій редакції, недоліки, зазначені в ухвалі суду, були усунуті.

Ухвалою суду від 28.02.2017 року продовжено розгляд справи, призначено судове засідання на 08.05.2018 року.

Судове засідання 08.05.2018 року було відкладено, у зв`язку з зайнятістю головуючого у розгляді іншої справи на 15.06.2018 року.

В судовому засіданні 15.06.2018 року визнано явку представника позивача обов`язковою, у зв`язку з чим розгляд справи відкладений на 28.08.2018 року.

Судове засідання 28.08.2018 року було відкладено на 11.10.2018 року у зв`язку з перебуванням головуючого на лікарняному.

11.10.2018 року судове засідання відкладено на 01.11.2018 року у зв`язку з неявкою учасників справи.

Судові засідання, призначені на 01.11.2018 року та 17.12.2018 року, були відкладені у зв`язку з перебуванням головуючого на лікарняному.

Судове засідання 11.02.2019 року було відкладено за клопотанням представника позивача про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції на 03.04.2019 року.

03.04.2019 року засідання відкладено на перебуванням головуючого на лікарняному.

Судове засідання 29.05.2019 року у зв`язку з неявкою учасників справи на 03.07.2019 року.

У судовому засіданні 03.07.2019 року представник відповідача заявив клопотання про визнання обов`язковою участі в судовому засіданні представника позивача. У зв`язку з цим розгляд справи було відкладено, задоволено також клопотання представника позивача про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції.

Судове засідання 06.09.2019 року було відкладено у зв`язку з неявкою представника позивача на 13.11.2019 року, ухвалено проводити його в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 13.11.2019 року, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що має сумніви в справжності підпису страхувальника ОСОБА_2 в договорі добровільного страхування від 17.08.2016 року, вважає, що цей договір є нікчемним, оскільки його підписала інша особа – ОСОБА_3 . Крім того, вважає, що позивач невірно обрахував суму страхового відшкодування, а отже, і суму, що підлягає стягненню з відповідача, яка, на його думку, є завищеною. Пояснив, що ставить під сумнів факт перерахування коштів в сумі 65 418,28 грн. ОСОБА_2 , оскільки платіжне доручення, додане до справи позивачем (а.с.51 т.1), не може бути належним доказом такого перерахування. Звернув увагу суду також на те, що заява про настання страхового випадку не заповнена, тобто не містить необхідних реквізитів, а отже, не може братися до уваги. Просив в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст. 1191 цього Кодексу встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зі змісту статті 27 Закону України «Про страхування» вбачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Судом встановлено, і це підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» і ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 107992 від 17.08.2016 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля TOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а.с.122 т.1).

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що договір добровільного страхування підписаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, оскільки ці доводи є припущенням, та не ґрунтуються на доказах.

03.10.2016 року в м. Суми сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_3 , та автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля CHEVROLET Lacetti, держаний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 (а.с.134-136 т.1).

Згідно з постановою Зарічного районного суду м. Суми від 19.10.2016 року особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до настання ДТП, є водій ОСОБА_1 (а.с.25 т. 1).

Згідно звіту № 3277/17 від 11.10.2016 року, зокрема, відповідно до ремонтної калькуляції, яка міститься в додатках до звіту, вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого транспортного засобу становить 101 890 грн. 27 коп. (а.с.31-48, 49-50 т.1)

Відповідно до пункту 2.1.23 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 107992 від 17.08.2016 року страхова премія – це плата за страхування, тобто грошова сума, яку Страхувальник зобов`язаний сплатити Страховику згідно умов Договору. У пункті 10.5.5 даного договору вказано, що за АВТОКАСКО розмір страхового відшкодування розраховується за мінусом страхової премії, яку Страхувальнику необхідно сплатити згідно з умовами Договору страхування.

Згідно умов договору страхування ПрАТ «ПЗУ УКРАЇНА» прийняло рішення про визнання ДТП страховим випадком та нарахувало до виплати суму страхового відшкодування в розмірі 73 853 грн. 86 коп.

При цьому Позивач відповідно до п. 10.5.5 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 107992 від 17.08.2016 року, зарахував частину страхового відшкодування в розмірі 8 435 грн. 58 коп. в рахунок погашення недоотриманої страхової премії шляхом проведення акту взаємозаліку.

Іншу частину суми страхового відшкодування ПрАТ «СК «ПЗУ УКРАЇНА» сплатило на розрахунковий рахунок Страхувальника шляхом безготівкового перерахування суми в розмірі 65 418 грн. 28 коп. (73 853 грн. 86 коп. – 8 435 грн. 58 коп. = 65 418 грн. 28 коп.).

Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «ПЗУ УКРАЇНА» у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника про настання страхового випадку від 03.10.2016 року, страхового акту № UA2016100300059/L01/04 від 25.01.2017 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 468 від 25.01.2017 року (а.с.156 т.1). Таким чином, доводи відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Вартість матеріального збитку, завданого позивачу, склала 73 853 грн. 86 коп. що підтверджується наведеними вище доказами, та не викликає сумнівів на думку суду.

Як вбачається із звіту про результати огляду місця ДТП, цей звіт є заявою про настання страхового випадку, про що зазначено в самому звіті від 03.10.2016 року (а.с.138-139 т.1). Таким чином, суд встановив, що доводи представника відповідача щодо відсутності заяви є необґрунтованими та спростовуються цим доказом.

Суд вважає, що доводи відповідача про необґрунтованість позовних вимог не підтверджуються доказами, зібраними у справі та проаналізованими в судовому засіданні, а тому ці доводи судом відхиляються.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок повернення виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу 73 853 грн. 86 коп., а також стягнути судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору, - 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 200, 258, 264, 265, 273 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження м. Київ вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312) до ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження м. Київ вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312) в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 73 853 гривні 86 коп. та судові витрати в сумі 1600 гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складено 15.11.2019 року.

Суддя О.В.Грищенко