Рішення № 85648444, 15.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2019Справа № 910/11610/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька обл., м. Маріуполь

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

про стягнення 176 091,53 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 176 091,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажу, а саме незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення за накладною № 50257328 від 14.06.2019, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 176 091,53 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

30.09.2019 представником відповідача подано до суду відзив на позов та заяву про поновлення строку для подання відзиву у справі № 910/11610/19.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

З метою недопущення порушення прав та законних інтересів учасників справи, дотримання принципу змагальності сторін, враховуючи наявність підстав для поновлення процесуального строку, а також те, що одночасно із поданням заяви подано письмовий відзив на позов, заява відповідача підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов вказує на те, що додані до позовної заяви комерційні акти складені з порушенням п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 (надалі - Правила) які, на його думку, є неналежними доказами по справі. Також товариство «Українська залізниця» зазначає, що у рахунку фактурі № 92640365 від 14.06.2019 містяться два розділи "вага фактична" та "вага наведена", при цьому, вартість вантажу визначена по наведеній вазі, тобто загалом вантажу отримано більше а ніж оплачено, а відтак на думку відповідача, позивачем не доведено факту завдання йому збитків.

У встановлений судом строк (надіслана засобами поштового зв`язку 04.10.2019) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та вказує на те, що подані ним комерційні акти на підтвердження заявлених вимог складені та підписані уповноваженими особами, що повністю відповідає п. 10 Правил.

Щодо різниці у рахунку № 92640365 від 14.06.2019 «ваги фактичної» та «ваги наведеної» позивач зазначає про те, що такий рахунок підтверджує лише вартість вантажу, прийнятого до перевезення, однак не є доказом на підтвердження понесення збитків. Натомість наявність збитків підтверджено комерційними актами та залізничною накладною. При цьому, як стверджує позивач, відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України у перевізному документі (накладній) та у комерційному акті вказується фактична вага вантажу.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», (найменування змінено на АТ «Укрзалізниця») (далі - відповідач, перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) (замовник) укладено договір № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - договір № 00039/ЦТЛ-2018), предметом якого відповідно до п. 1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. п. 2.1.1 п. 2.1 договору № 00039/ЦТЛ-2018 замовник зобов`язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС «Месплан».

В свою чергу, згідно з підп. 2.3.2 п. 2.3 договору № 00039/ЦТЛ-2018 виконавець зобов`язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору.

У розділі 4 договору № 00039/ЦТЛ-2018 сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги.

Згідно з п. 12.1 договору № 00039/ЦТЛ-2018 договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовника договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або в АС «Клієнт УЗ» або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору та діє з 19.02.2018 до 31.12.2018.

Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії , то цей договір до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

Закінчення дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (в подальшому змінено організаційно-правову форму з «публічного» на «приватне», далі - ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (в подальшому змінено організаційно-правову форму з «публічного» на «приватне», далі - покупець) укладено договір № 245/108/16 Сб (далі - договір № 245/108/16 Сб), за умовами якого постачальник зобов`язувався передати, а покупець - прийняти і оплатити коксову продукцію (ресурси), на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов договору № 245/108/16Сб відповідно до залізничної накладної № 50257328 від 14.06.2019 вантажовідправником - ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» відправлено позивачу залізничним транспортом вантаж - кокс доменний у наступних вагонах та кількості: № 53498291 - 43,090 тон, № 53541181 - 42,880 тон, № 61936530 - 43,850 тон, № 53187761 - 41,630 тон, № 53067179 - 41,600 тон, № 53514139 - 43,750 тон, № 56924996 - 45,800 тон, № 53510566 - 42,900 тон, № 60520905 - 41,450 тон, № 56322407 - 42,000 тон, № 56113368 - 39,750 тон, №61075214 - 41,600 тон, № 61190427 - 41,850 тон, № 62256029 - 40,650 тон, № 53170643 - 40,6540 тон, № 56127830 - 44,850 тон, № 56964984 - 40,290 тон, № 56364763 - 45,350 тон, № 53547436 - 41,900 тон, № 61015228 - 40,550 тон, № 56046667 - 38,850 тон, № 55022172 - 39,650 тон, № 61079612 - 40,650 тон, № 50060094 - 43,150 тон, № 61908950 - 39,500 тон, № 56035520 - 40,640 тон, № 60665171 - 38,300 тон, № 63523765 - 39,680 тон, № 56869472 - 38,000 тон, № 63857288 - 40,800 тон, № 62049127 - 41,500 тон, № 60028339 - 39,400 тон, № 56485584 - 43,100 тон, № 53568937 - 39,750 тон, № 53511630 - 41,300 тон, №55022149 - 41,350 тон, № 52539350 - 41,650 тон, № 52797453 - 44,900 тон, № 53563466 - 44,500 тон, № 62601349 - 43,040 тон, № 60727476 - 45,750 тон, № 53542163 - 40,000 тон, № 53524682 - 41,550 тон.

Під час прибуття вагонів на станцію Маріуполь-Сортувальний залізницею проведено перевірку кількості та маси вантажу на підставі ст. 52 Статуту залізниць України та встановлено вагову нестачу вантажу, а саме у вагоні № 60727476 - 3550 кг, № 56322407 - 3000 кг, № 53541181 - 5700 кг, № 53498291 - 5500 кг, № 61075214 - 2850 кг, №56113368 - 4800 кг, про що складені відповідні комерційні акти № 485604/654 від 16.06.2019, № 485604/655 від 16.09.2019, № 485604/656 від 16.06.2019, № 485604/657 від 16.06.2019, № 485604/658 від 16.06.2019, № 485604/659 від 16.06.2019.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у незабезпеченні збереження вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 176 091,53 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи (накладною № 50257328 від 14.06.2019) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) на замовлення Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоодержувач) та здійснення його перевезення зі станції відправлення - Авдіївка Донецької залізниці до станції призначення - Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 37 Статуту визначено, що тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.12.2008 №1454, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Пунктом 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року встановлено, що у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №245/108/16Сб, відповідно до залізничної накладної № 50257328 від 14.06.2019 вантажовідправником - ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» відправлено позивачу залізничним транспортом вантаж - кокс доменний у наступних вагонах та кількості: № 53498291 - 43,090 тон, № 53541181 - 42,880 тон, № 61936530 - 43,850 тон, № 53187761 - 41,630 тон, № 53067179 - 41,600 тон, № 53514139 - 43,750 тон, № 56924996 - 45,800 тон, № 53510566 - 42,900 тон, № 60520905 - 41,450 тон, № 56322407 - 42,000 тон, № 56113368 - 39,750 тон, №61075214 - 41,600 тон, № 61190427 - 41,850 тон, № 62256029 - 40,650 тон, № 53170643 - 40,6540 тон, № 56127830 - 44,850 тон, № 56964984 - 40,290 тон, № 56364763 - 45,350 тон, № 53547436 - 41,900 тон, № 61015228 - 40,550 тон, № 56046667 - 38,850 тон, № 55022172 - 39,650 тон, № 61079612 - 40,650 тон, № 50060094 - 43,150 тон, № 61908950 - 39,500 тон, № 56035520 - 40,640 тон, № 60665171 - 38,300 тон, № 63523765 - 39,680 тон, № 56869472 - 38,000 тон, № 63857288 - 40,800 тон, № 62049127 - 41,500 тон, № 60028339 - 39,400 тон, № 56485584 - 43,100 тон, № 53568937 - 39,750 тон, № 53511630 - 41,300 тон, №55022149 - 41,350 тон, № 52539350 - 41,650 тон, № 52797453 - 44,900 тон, № 53563466 - 44,500 тон, № 62601349 - 43,040 тон, № 60727476 - 45,750 тон, № 53542163 - 40,000 тон, № 53524682 - 41,550 тон.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

У частині 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (надалі - Правила) .

Відповідно до п. 2, 9 Правил, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Як встановлено судом вище, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладною № 50257328 від 14.06.2019 виявлено його часткову втрату (20,290 тон) у вагонах № 60727476, № 56322407, № 53541181, № 53498291, № 61075214, №56113368, на підтвердження чого перевізником складено комерційні акти № 485604/654, № 485604/655, № 485604/656, № 485604/657, № 485604/658, № 485604/659 від 16.06.2019.

Зі змісту вказаних комерційних актів вбачається, що на станції Волноваха Донецької залізниці проведено переважування вантажу у вагонах № 60727476, № 56322407, № 53541181, № 53498291, № 61075217, № 56113368, які прибули 15.06.2019. За документами значиться вантаж кокс доменний (вологий), насипом, поверхня вантажу маркована вапном по центру вагонів повздовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагону, а саме:

- у розділі Ґ Комерційного акту № 485604/654 від 16.06.2019 зазначено, що на основі акту о/ф № 11329 від 16.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону № 60727476 по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж кокс доменний (вологий), насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100т), брутто - не вказано, тара - 23 400 кг, нетто - 45 750 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 65 600 кг, тара - 23 400 кг, нетто - 42 200 кг, що менше документу на 3 550 кг;

- у розділі Ґ Комерційного акту № 485604/655 від 16.06.2019 зазначено, що на основі акту о/ф № 11327 від 15.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону № 56322407 по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж кокс доменний (вологий), насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100т), брутто - не вказано, тара - 22 200 кг, нетто - 42 000 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 61 200 кг, тара - 22 200 кг, нетто - 39 000 кг, що менше документу на 3000 кг;

- у розділі Ґ Комерційного акту № 485604/656 від 16.06.2019 зазначено, що на основі акту о/ф № 11323 від 16.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону № 53541181 по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж кокс доменний (вологий), насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100т), брутто - не вказано, тара - 21 920 кг, нетто - 42 880 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 59 100 кг, тара - 21 920 кг, нетто - 37 180 кг, що менше документу на 5 700 кг;

- у розділі Ґ Комерційного акту № 485604/657 від 16.06.2019 зазначено, що на основі акту о/ф № 11324 від 15.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону № 53498291 по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж кокс доменний (вологий), насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100т), брутто - не вказано, тара - 22 860 кг, нетто - 43 090 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 60 450 кг, тара - 22 860 кг, нетто - 37 590 кг, що менше документу на 5 500 кг;

- у розділі Ґ Комерційного акту № 485604/658 від 16.06.2019 зазначено, що на основі акту о/ф № 11325 від 15.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону № 61075214 по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж кокс доменний (вологий), насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100т), брутто - не вказано, тара - 23 400 кг, нетто - 41 600 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 62 150 кг, тара - 23 400 кг, нетто - 38 750 кг, що менше документу на 2 850 кг;

- у розділі Ґ Комерційного акту № 485604/659 від 16.06.2019 зазначено, що на основі акту о/ф № 11326 від 15.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону № 60727476 по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж кокс доменний (вологий), насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100т), брутто - не вказано, тара - 22 600 кг, нетто - 39 750 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 57 550 кг, тара - 22 600 кг, нетто - 34 950 кг, що менше документу на 4 800 кг.

- у розділі Д Комерційного акту № 485604/654 від 16.06.2019 зазначено, що завантаження вагону вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагонів повздовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагону. За рухом поїзду, з правої сторони , над 2-7 люками маються поглиблення розміром 9000 мм х 2000 мм в глибину вагону, маркування порушено, що відповідає акту о/ф №11329 від 15.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці. В технічному відношенні вагон справний. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась;

- у розділі Д Комерційного акту № 485604/655 від 16.06.2019 зазначено, що завантаження вагону вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагонів повздовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагону. За рухом поїзду, з правої сторони , над 1-6 люками маються поглиблення розміром 9000 мм х 2500 мм х 600 мм в глибину вагону, маркування порушено, що відповідає акту о/ф №11327 від 15.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці. В технічному відношенні вагон справний. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась;

- у розділі Д Комерційного акту № 485604/656 від 16.06.2019 зазначено, що завантаження вагону вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагонів повздовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагону. За рухом поїзду, з правої сторони , над 3-7 люками маються поглиблення розміром 7500 мм х 2000 мм х 600 мм в глибину вагону, маркування порушено, що відповідає акту о/ф № 11323 від 15.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась;

- у розділі Д Комерційного акту № 485604/657 від 16.06.2019 зазначено, що завантаження вагону вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагонів повздовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагону. За рухом поїзду, з правої сторони , над 1-7 люками маються поглиблення розміром 11000 мм х 2000 мм х 600 мм в глибину вагону, маркування порушено, що відповідає акту о/ф №11324 від 15.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась;

- у розділі Д Комерційного акту № 485604/658 від 16.06.2019 зазначено, що завантаження вагону вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагонів повздовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагону. За рухом поїзду, з правої сторони , над 3-7 люками маються поглиблення розміром 7500 мм х 2000 мм х 600 мм в глибину вагону, маркування порушено, що відповідає акту о/ф №11325 від 15.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась;

- у розділі Д Комерційного акту № 485604/659 від 16.06.2019 зазначено, що завантаження вагону вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагонів повздовжньою смугою шириною 400-600 мм вздовж вагону. За рухом поїзду, з правої сторони , над 1-7 люками маються поглиблення розміром 11000 мм х 2800 мм х 600 мм в глибину вагону, маркування порушено, що відповідає акту о/ф №11326 від 15.06.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до п. 2.7 роз`яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.02 № 04-5/601, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до наявного у матеріалах справи рахунку-фактури № 92640365 від 14.09.2019 до договору № 245/108/16Сб, виставленого ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», вартість товару становить 56 055 369,92 грн. На підтвердження оплати товару за договором у матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії платіжного доручення № 4500060622 від 08.07.2019 та реєстру оплачуваних рахунків до платіжного доручення №4500060622 від 08.07.2019.

При цьому позивачем надано до матеріалів справи сертифікати якості на партію № 21675 від 14.06.2019, № 21677 від 15.06.2019, № 27288 від 14.06.2019, які містять підтвердження кінцевої маси вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для коксу, який зазначений у накладній як вологий, становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Для вантажів, які перевозяться без тари і упаковки, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто.

Відповідно до пункту 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Отже суд зазначає, що в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та ст. 114, 115 Статуту вказані документи є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу.

Так, за змістом рахунку-фактури № 92640365 від 14.09.2019 та сертифікату якості № 21677 вартість 1 тони коксу доменного становить - 8 884,54 грн, сертифікату якості № 21675 - 8945,02 грн, сертифікату якості № 27288 - 8391,87 грн з ПДВ.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем був кокс доменний, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2% від маси вантажу.

Отже природна втрата вантажу становить: у вагоні № 60727476 - 0,915 т (45,75 т х 2% = 0,915 т); у вагоні №56322407 - 0,840 т (42,0 т х 2% = 0,84 т); у вагоні

№ 53541181 - 0,8576 т (42,88 т х 2% = 0,8576 т); у вагоні №53498281 - 0,8618 т (43,09 т х 2% = 0,8618 т); у вагоні №61075214 - 0,832 т (41,6 т х 2% = ,0832 т); у вагоні №56113368 - 0,795 т (39,75 т х 2% = 0,795 т).

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову господарським судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 176 091, грн, з яких:

- 23 366,34 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати вантажу у вагоні №60727476 (3550 кг - 915,0 кг = 2635,0 кг (2,63 т); 2,63 т х 8884,54грн. = 23 366,34 грн);

- 19 321,24 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати вантажу у вагоні №60727476 (3000 кг - 840,0 кг = 2160,0 кг (2,16 т); 2,16 т х 8 945,02 грн. = 19 321,24 грн);

- 40 616,65 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати вантажу у вагоні №53541181 (42880 кг - 857,6 кг = 4842,4 кг (4,84 т); 4,84 т х 8 391,87 грн. = 40 616,65 грн);

- 38 938,28 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати вантажу у вагоні №53498291 (5500 кг - 861,8 кг = 4638,2 кг (4,64 т); 4,64 т х 8 391,87 грн. = 38 938,28 грн);

- 18 068,94 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати вантажу у вагоні №61075214 (2850 кг - 832,0 кг = 2018,0 кг (2,02 т); 2,02 т х 8 945,02 грн. = 18 068,94 грн);

- 35 780,08 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати вантажу у вагоні №56113368 (4800 кг - 795,0 кг = 4005,0 кг (4,00 т); 4,00 т х 8 945,02 грн. = 35 780,08 грн).

З приводу заперечень відповідача щодо відсутності у матеріалах справи податкової накладної в якості доказу вартості втраченого вантажу господарський суд зазначає, що положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу. Відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів.

Щодо доводів відповідача в частині порушення п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, при складенні комерційних актів та, відповідно, їх неналежності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 названих Правил комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судом встановлено, що всі комерційні акти підписані зам ДС Людніковим П.І. , аг. ком. Рослік І.В. , аг. ком. Афоніною І.С ., пр-сд з-да Мелешко О.В. , при цьому у всіх актах зазначено, що завідуючого вантажним двором нема за штатом.

При розгляді цієї справи, суд виходить з того, що за змістом п. 2, 8, 9, 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються та відповідно підписуються посадовими особами та працівниками станції залізниці.

Судом також враховано, що у п. 20, 22 постанови від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17 Верховний Суд вказав на те, що відсутність обов`язкового підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) є порушенням вимог пункту 10 Правил складання актів, так як підписання комерційного акта іншими працівниками залізниці замість зазначеної посадової особи не допускається.

Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.

Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що призначення відповідальної особи на посади, чиї підписи вимагаються на актах відповідно до згаданих Правил, є виключно внутрішнім питанням Акціонерного товариства «Українська залізниця», що також не може бути формальною підставою для уникнення відповідальності у випадку, коли особа несе збитки через дію/бездіяльність залізниці.

Заперечення відповідача стосовно різниці між фактичною та наведеною вагою в рахунку вантажовідправника, що на думку відповідача, має наслідком відсутність завданих збитків позивачеві, суд відхиляє, оскільки графа рахунку «вага наведена» визначається попередньо за документами (умовами договору, специфікації, заявкою на відвантаження та ін.), а вже після того, коли вантаж фактично завантажений у вагони, та зважений при прийнятті до перевезення, вантажовідправником вноситься інформація до графи «вага фактична», яка повністю співпадає з вагою, вказаною в сертифікаті якості на відвантажену партію (окремо по кожному завантаженому вагону та на партію в цілому), тому, при розрахунку суми збитку (втраченого вантажу), позивач обґрунтовано використовував дані про вагу, взяту саме з графи «вага фактична».

Окрім того, рахунок-фактура є лише документом, який підтверджує вартість вантажу, прийнятого до перевезення, однак, не є документом, який підтверджує факт понесення збитків.

Наявність збитку (недостачі вантажу) позивачем підтверджено належними доказами - оригіналами комерційних актів, залізничною накладною та сертифікатами якості, якими підтверджено, як фактичну вагу вантажу, який відповідач прийняв до перевезення, так і вагу втраченого вантажу.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 176 091,53 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 641,37 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 176 091,53 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 00191129) суму збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 176 091 (сто сімдесят шість тисяч дев`яносто одна) грн 53 коп. та судовий збір в розмірі 2 641 (дві тисячі шістсот сорок одна) грн 37 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.11.2019.

Суддя В. В. Князьков