Рішення № 85641101, 14.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4333/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа на стороні відповідача - Головне управління ДКСУ в Одеській області, про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа на стороні відповідача - Головне управління ДКСУ в Одеській області, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати подання до Головного управління ДКСУ в Одеській області щодо повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в сумі 2821,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 02.05.2019 р. вона, покупець - ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу 1/2 частку квартири у гр. ОСОБА_4 (продавець) за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Горецькою В.М. (зареєстровано в реєстрі за №377). При укладанні договору купівлі-продажу позивач була вимушена сплатити збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості, що склав суму 2821,48 грн.

Позивач вказала, що отримавши правничу допомогу (договір від 16.05.2019 року), вона дізналася, що не повинна була сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За дорученням позивача, її представник - адвокат Мхітарян Олександр Сергійович підготував заяву щодо повернення помилково сплачених коштів та 20.05.2019 р. звернувся з цією заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

03.06.2019 року від Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов лист/рішення від 24.05.2019 р. №8939/01, відповідно до якого позивачу було відмовлено у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості у сумі - 2 821,49 грн.

Позивач зазначила, що на цей час в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, ведення якого розпочато з 1 січня 2013 року, а також Реєстр прав власності на нерухоме майно, ведення якого розпочато згідно з наказом Мін`юсту від 07 лютого 2002 року №7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", не містять всієї інформації щодо наявності у власності об`єктів нерухомого майна, що знаходиться на території України.

Разом з тим, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Позивач зазначила, що нерухоме майно придбано нею вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 02.05.2019 р. інша житлова нерухомість нею не придбавалася. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.05.2019 року, відомості про реєстрацію за позивачем придбаного житла, окрім вказаної вище квартири, відсутні.

Ухвалою судді від 12.08.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 11 вересня 2019 року об 11:30 год.

Підготовче засідання 11.09.2019 року відкладено на 18.09.2019 року на 11:30 год. у зв`язку з неявкою позивача, стосовно якого відсутні відомості про вручення йому судової повістки.

Ухвалою від 18.09.2019 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2019 року о 14 год. 30 хв.

У судове засідання, призначене на 16 жовтня 2019 року на 14:30 год., сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

03.09.2019 року через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає та вважає його необґрунтованим. У відзиві відповідач зазначив, що з метою регулювання питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону №400/97 Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).

Відповідно до п. 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 зазначеного Порядку передбачає що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Відповідач вказав, що передбачене п.9 ст.1 Закону №400/97 та п. 15-1 Порядку №1740 виключення щодо не сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомого майна фізичними особами, що придбавають житло вперше, не може бути застосовано до позивача, оскільки ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розпочато лише з дати набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952, тобто з 03.08.2004 року.

Відповідач зазначив, що враховуючи те, що до початку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснювалась Муніципальними бюро технічної інвентаризації на паперових носіях і досі не внесена до Державного реєстру, наданий позивачем витяг з Державного реєстру не може слугувати підтвердженням того, що ним не здійснювалось будь-яких інших операцій щодо купівлі нерухомого майна.

Надані позивачем відомості, сформовані на базі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відображають інформацію про право власності позивача на нерухоме майно станом на 02.05.2019 року, однак, оскільки в Державному реєстрі відсутні відомості щодо проведення позивачем операцій щодо купівлі нерухомого майна до 03.08.2004 року, Головне управління не може знати, що купівля нерухомого майна здійснювалась позивачем вперше.

Третя особа пояснень щодо позовної заяви чи відзиву на позовну заяву суду не надала.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 02 травня 2019 року між ОСОБА_4 (Продавець), з однієї сторони, та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (Покупці), з іншої сторони, укладено договір купівлі продажу, згідно з яким ОСОБА_4 передає у власність квартиру, а ОСОБА_5 та ОСОБА_1 приймають у власність в рівних частках належну продавцю на праві приватної власності квартиру під АДРЕСА_1 . Квартира складається з двох жилих кімнат та підсобних приміщень загальною площею 45,5 кв.м, у тому числі житловою площею 27.04. кв.м. Продаж об`єкта за домовленістю сторін вчиняється за 564297 грн. (а.с. 12-15).

Відповідно до квитанції №0.0 1342210238.1 від 02.05.2019 року ОСОБА_1 сплачено 2821,48 грн. збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості (а.с. 17).

20.05.2019 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою, в якій просила відповідача звернутися з поданням до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, у розмірі 1% від його вартості (а.с. 19).

Листом від 24.05.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача про те, що ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розпочато з дати набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952. У листі зазначено, що на даний час Державний реєстр речових прав на нерухоме майно знаходиться в стані формування, інформація з архівів Муніципальних бюро технічної інвентаризації остаточно до реєстру не внесена. Згідно листа Пенсійного фонду України від 02.06.2003 року №04/4238 лише у разі надання документу, виданого компетентним органом, який би володів інформацією щодо прав власності на нерухомість, орган Пенсійного фонду прийняв би рішення про звільнення від сплати зазначеного збору. Вказано, що підстави надати подання до ГУ Державної казначейської служби України щодо повернення коштів відсутні (а.с. 20-21).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України;

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства, громадяни які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше, звільнені від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Факт придбання позивачем 1/2 частки квартири у власність за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 05.02.2019 року, посвідченим в нотаріальному порядку та зареєстрованим в реєстрі за №377 (а.с. 12-15).

Відомості про право власності позивача на вказану квартиру зазначені у витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 16).

З огляду на наявну в матеріалах справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, не встановлено наявності у ОСОБА_1 у власності іншого нерухомого майна, окрім ? квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16). Інших відомостей, зокрема, про наявність у власності позивача іншого нерухомого майна (житла) чи про придбання ним такого майна, немає.

Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 14.11.2019 року №188783676 (а.с. 76-77).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Суд зазначає, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. У зв`язку із чим, суд вважає, що саме держава/, в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, що наведені у постановах від 21 серпня 2018 року у справі №819/657/17, від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17, від 19 червня 2018 року у справі №819/1554/16.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати подання до Головного управління ДКСУ в Одеській області щодо повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в сумі 2821,49 грн. - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В прохальній частині позову позивач просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувать відповідача судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 768,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8100 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8100 грн. позивачем надано договір про надання правової допомоги 16/05/2019, укладений між Пятковською Н.Є. та адвокатом Мхітаряном О.С. (а.с. 22); додаток до договору про надання правничої допомоги від 16.05.2019 року, в якому зазначено, що погодинна оплата адвоката складає 1350 грн. (а.с. 23); акт наданої правничої допомоги від 27.06.2019 року (а.с. 24).

Також 23.07.2019 року представником позивача подано заяву щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (а.с. 27), з якій зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а саме:

- сплата судового збору у розмірі 768,40 грн.;

- аналіз документів та складання заяви до ГУ ПФУ в Одеській області щодо повернення помилково сплаченого пенсійного збору - одна година праці адвоката із розрахунку 1350 грн., сума до сплати 1350 грн.;

- складання позовної заяви до ГУ ПФУ в Одеській області щодо повернення помилково сплаченого пенсійного збору - три години праці адвоката із розрахунку 1350 грн., сума до сплати 4050 грн.;

- подача позовної заяви до суду із розрахунку однієї години за вказану дію - 1350 грн.;

- транспорті витрати - 1350 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що про необґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з Головного управління витрат на правничу допомогу в сумі 8100 грн.

Відповідач зазначив, що відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справи стосовно оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг с справами незначної складності.

Ну думку відповідача, непропорційним видається також й співвідношення заявленої суми витрат на правничу допомогу (8100 грн.) до ціни позову (2821,49 грн.), особливо враховуючи те, що оспорювана сума збору не є періодичним платежем, який би в подальшому позивач міг отримувати щомісяця.

Завищеною, як зазначив відповідач, є оплата такої послуги як "подача позовної заяви" (1350 грн.), оскільки факт передачі процесуального документу працівнику канцелярії суду об`єктивно не може стільки коштувати, при тому що "транспортні витрати" виведені в окрему послугу.

Також відповідач зазначив, що адвокат позивача Мхітарян О.С. працює за адресою, яка територіально близько знаходиться біля Одеського окружного адміністративного суду, а тому година часу, яка оцінюється в 1350 грн., та транспортні витрати викликає сумнів, при тому, що будь-яких детальних розрахунків чи документів на підтвердження наведених затрат ним не надано.

Суд бере до уваги вищевикладені доводи відповідача стосовно витрат на професійну правничу допомогу, та зазначає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію співмірності, наведеному у ч.5 ст.134 КАС України. Зокрема, сума витрат 8100 грн. не є співмірними зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим на надання цих послуг та ціною позову. Крім того, є непідтвердженими належними доказами витрати на подачу позову до суду та транспорті витрати.

Виходячи з критерію співмірності, наведеному у ч.5 ст.134 КАС України, суд вважає необхідним відповідно до приписів ч.6 ст.134 КАС України зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, до 2500 грн.

З огляду на зазначене, стягненню з відповідача підлягають судові витрати у розмірі 3268,40 грн. (768,40 грн. - судовий збір сплачений позивачем; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 134, 139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), третя особа на стороні відповідача - Головне управління ДКСУ в Одеській області (адреса: вул. Садова, 1-А, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 37607526) - задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській щодо повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в сумі 2821,49 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 3268,40 грн. (три тисячі двісті шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів

.