Рішення № 85640545, 11.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року № 320/2427/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування постанов та протоколу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до управління Держпраці в Чернігівській області, в якому позивач просить суд: - визнати протиправними та скасувати постанови управління Держпраці у Чернігівській області від 09.04.2019 №25-01-006/0252/115 та №25-01-006/0252/116 про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами; - визнати протиправним та скасувати протокол про адміністративне правопорушення від 21.03.2019 №25-01-006/0045.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними, необґрунтованими та такими, що грубо порушує права підприємства у сфері публічно-правових відносин. Стверджує, що Управління Держпраці призначило і провело перевірку позивача, нехтуючи законодавчою забороною, оскільки Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову у судовій справі № 826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Таким чином, наказ про призначення інспекційного відвідування від 12.03.2019 №84 та направлення на проведення контрольного заходу від 12.03.2019 № 308 є протиправними. Як наслідок, протиправними є постанови про накладення штрафу 1 і 2 та протокол про адміністративне правопорушення, які прийнято на підставі незаконно проведеної перевірки. Також позивач, що направлення на проведення контрольного заходу від 12.03.2019 № 308 не відповідає вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки в направленні на проведення перевірки не зазначено тип заходу (плановий або позаплановий) та підстави для здійснення заходу. Крім того, для можливості застосування штрафу на підставі абзаців 3-4 ч.2 статті 265 КЗпП України, Головне управління Держпраці у Чернігівській області мало би проводити перевірку з питань "дотримання встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю; дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці". Відтак, притягнення до відповідальності за правопорушення у вигляді недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення є неправомірним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26.06.2019.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. Стверджував, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання акту інспекційного відвідування, а також винесення та направлення постанов про накладення штрафів, Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушень вимог діючого законодавства. Направлення містить всю необхідну інформацію, а тому спростовується твердження позивача про порушення вимог ч. З ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Зазначає, що позивач необґрунтовано посилається на скасування Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, оскільки Порядок від 26.04.2017 № 295 був чинним на момент проведення інспекційного відвідування.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній стверджує, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, а тому винесені за результати його проведення оскаржувані постанови та протокол не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Відповідач може здійснювати державний нагляд (контроль) згідно вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У своєму відзиві відповідач стверджує, що направлення на проведення заходу контрольного заходу від 12.03.2019р. № 308 містить всю необхідну інформацію, з чим Позивач категорично не погоджується, оскільки направлення не містить інформації, яка є обов`язковою для зазначення у цьому документі, а саме: тип заходу (плановий або позаплановий). Подібна ситуація і з актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №25-01-006/0252 від 19.03.2018р. Натомість, Відповідач прямо порушуючи вимогу норми ч. 6 ст. 7 Закону, не зазначив у вищевказаному акті інформацію щодо типу заходу. Відповідач при призначенні перевірки мав би виходити виключно з тих підстав, що передбачені частиною 1 статті 6 Закону, чого останнім дотримано не було. Складені відповідачем направлення на проведення контрольного заходу та наказ про проведення контрольних заходів, не містять підстав для проведення перевірки передбачених частиною 1 статті 6 Закону, відповідно не відповідають вимогам Закону, та як наслідок є протиправними. Таким чином, всі подальші рішення відповідача, зокрема оскаржувані постанови та протокол, що прийняті за результатами інспекційного відвідування проведеного на підставі протиправного направлення та наказу, є також протиправними. Окремо звертає увагу, що відповідачем під час інспекційного відвідування здійснювалася перевірка питань, які не зазначенні в направленні, як підстава для проведення контрольного заходу. Відповідачем всупереч законодавства, здійснювалася перевірка питань, що не зазначені в направленні на проведення контрольного заходу, а саме: з`ясовувалося питання дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Більше того, відповідачем, за результатами розгляду вказаного питання прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.04.2019 № 25-01-006/0252/116 - на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України. Позивач вважає, що на позивача незаконно накладено штраф за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, попри те, що вказане питання навіть не підлягало перевірці згідно направлення на проведення контрольного заходу. Щодо твердження відповідача, стосовно тієї обставини, що позивач необґрунтовано посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду № 826/8917/17 якою визнано не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що дійсно на момент здійснення відповідачем контрольного заходу вказаний Порядок діяв. Однак, як неодноразово зазначалося вище, при організації проведення інспекційного відвідування Відповідач мав би керуватися вимогами Закону.

Представник позивача 26.06.2019 подав до суду заяву про часткове залишення позову без розгляду, а саме в частині визнання протиправним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення, в іншій частині позову позивач підтримує позовні вимоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 залишено без розгляду позов в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення від 21.03.2019 №25-01-006/0045.

Також 26.06.2019 усі учасники справи подали до суду клопотання в яких просили подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без їхньої участі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

На підставі поданих учасниками справи клопотанням та на підставі ст.194 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справ здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем 12.03.2019 за №84 видано наказ про проведення контрольних заходів, зокрема філії «Чернігівський ДОНКК» УДП "Укрінтеравтосервіс".

Відповідачем 12.03.2018 винесено направлення на проведення контрольного заходу, в якому зазначено, що філії «Чернігівський ДОНКК» УДП "Укрінтеравтосервіс" буде перевірено з 18 по 19 березня 2019 року додержання законодавства про працю в частині строків нарахування і виплати заробітної плати, за інформацією Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати відповідно до п.5 Постанови КМ України від 26.04.2017 №295.

З 18 березня 2019 року по 19 березня 2019 року інспектором праці Кульбако О.П. проведено інспекційне відвідування філії «Чернігівський ДОНКК» УДП "Укрінтеравтосервіс", за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 25-01-006/0252 від 19 березня 2019 року.

В ході інспекційного відвідування встановлено, що відповідно до наказу керівника УДП «Укрінтеравтосервіс» від 16.11.2017 №337-ВП у зв`язку із звільненням з 16.11.2017 директора Філії ОСОБА_1 обов`язки директора Філії з 17.11.2017 покладено на заступника директора Філії з навчальної роботи ОСОБА_2 . У січні 2019 року відповідно до наказів керівництва Філії всім працівникам (24 особи) надавалась відпустка без збереження заробітної плати на термін, який не перевищує встановленого Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.

Крім того, у зв`язку з неможливістю своєчасного отримання сертифікату про державну акредитацію закладів з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв автотранспортних засобів з незалежних від керівництва Філії обставин відповідно до наказу керівництва Філії від 31.01.2019 № 5 з 01.02.2019 по день отримання вказаного сертифікату у Філії запроваджено режим простою, оплата проводилась в режимі простою в розмірі 2/3 посадового окладу (тарифної ставки). У письмових поясненнях тимчасово виконуюча обов`язки директора Філії ОСОБА_2 пояснила «... що з 05.12.2018 по 14.02.2019 Філія проходила акредитацію на навчання водінню транспортних засобів. В цей період процес навчання не відбувався, кошти на розрахунковий рахунок в обсязі, необхідному для виплати заробітної плати в повному обсязі, не надходили-».

Згідно висновків якого встановлено порушення вимог законодавства про працю, а саме: 1) у порушення частини першої статті 115 КЗпП, заробітна плата працівникам Філії виплачується не своєчасно та з порушенням строків визначених колективним договором Філії, а саме: 22-25 числа поточного місяця (авансування) та 7-10 числа наступного місяця (остаточний розрахунок). Так, наприклад заробітна плата за грудень 2018 року відповідно до зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки була виплачена 31.01.2019 та 14.02.2019, заробітна плата за січень 2019 року відповідно до зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки була виплачена 14.02.2019, 20.02.2019, 28.02.2019, заробітна плата за лютий 2019 року відповідно до зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки була виплачена 15.03.2019, 19.03.2019, заробітна плата за першу половину березня 2019 року відповідно до зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки була виплачена 19.03.2019. На момент проведення інспекційного відвідування відповідно до наданої довідки про використання коштів підприємства заборгованості по виплаті працівникам Філії заробітної плати не має. Копії відомостей сум для зарахування на картрахунки від 31.01.2019, 14.02.2019, 20.02.2019, 28.02.2019, 15.03.2019, 19.03.2019 додаються;

2) у порушення частини четвертої ст.115 КЗпП, заробітна плата працівникам, за весь чає щорічної відпустки виплачується пізніше, ніж за три дні до початку відпустки. Так, наказом керівництва Філії від 20.02,2019 Кз 22-В з 21.02.2019 надано частину щорічної відпустки охороннику Філії ОСОБА_3 , однак заробітна плата вказаному працівнику за час щорічної відпустки, відповідно до платіжного доручення від 21.02.2019 №1603, виплачена лише 21.02.2019, що е порушенням ч.4 ст.115 КЗпП України. Наказом керівника Філії від 22.02.2019 №24-В з 01.03.2019 надано частину щорічної відпустки тимчасово виконуючій обов`язки директора Філії ОСОБА_2 , однак заробітна плата вказаному працівнику за час щорічної відпустки, відповідно до платіжного доручення від 15.03.2019 №1643, виплачена лише 15.03.2019 що є порушенням ч.4 ст.115 КЗпП України. Копії наказу керівництва Філії від 20.02.2019 № 22-В, наказу керівництва Філії від 22.02.2019 № 24-В, платіжного доручення від 21.02.2019 № 1603 та платіжного доручення від 15.03.2019 № 1643 додаються;

3) у порушення ч.1 ст.116 КЗпП, при звільненні працівників, виплата розрахункових коштів, не проводиться в день звільнення. Так, наказом керівництва Філії від 10.01.2019 №4 з 10.01.2019 звільнено кухаря ОСОБА_4 , однак розрахункові кошти при звільненні їй відповідно до зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки від 11.01.2019, виплачено лише 11.01.2019. Копія наказу керівництва Філії від 10.01.2019 № 4, зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки від 11,01.2019 додаються;

4) у порушення ч.1 ст.117 КЗпП, у разі невиплати з вини керівництва належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, наказом керівництва Філії від 10.01.2019 № 4 з 10.01.2019 звільнено кухаря ОСОБА_4 , однак розрахункові кошти при звільненні їй відповідно до зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки від 11.01.2019, виплачено лише 11.01.2019. Однак, середній заробіток по день фактичного розрахунку вказаному працівнику не виплачено по момент проведення інспекційного відвідування. Копія наказу керівництва Філії від 10.01.2019 №4, зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки від 11.01.2019 додаються.

Начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В. винесено повідомлення від 01.04.2019 №10-04/1968 відповідно до якого позивача повідомлено про розгляд справи за фактом порушення трудового законодавства 09.04.2018 об 14:10 год.

Також 21.03.2019 відповідачем було винесено припис про усунення виявлених порушень №25-01-006/0176 та встановлено позивачу строк для усунення порушень до 29.03.2019. Даний припис отримано відповідачем 21.03.2019.

В подальшому за результатами розгляду справи відповідачем 09.04.2019 було винесено постанови №25-01-006/0252/115, якою на підставі абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП на позивача накладено штрафи у розмірі 12519 грн. та №25-01-006/0252/116 якою на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП на позивача накладено штрафи у розмірі 41730 грн..

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон).

Приписами частини 2 статті 2 Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Отже, дія Закону поширюється на спірні правовідносини, оскільки інспекційне відвідування Управлінням є формою державного нагляду у сфері господарської діяльності.

Приписами частин 4 та 5 цієї ж норми Закону визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобовязані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Отже, Управління може здійснювати державний нагляд контроль виключно на підставі Закону і спеціального закону, котрий би встановлював особливості його діяльності.

Законодавець не прийняв такого спеціального закону, тому спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин постанови Уряду України від 26 квітня 2017 року №295, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування.

Інспекційне відвідування за сутнісним змістом є перевіркою.

Як стверджує відповідач у відзиві Управління провело інспекційне відвідування на підставі листа Головного управління статистики у Чернігівській області від 01.03.2019 №07.2-10/541-19 про заборгованість зі сплати заробітної плати.

Проте, приписами частини 1 статті 6 Закону встановлено підстави здійснення позапланових заходів.

Ними є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Як встановлено судом, в направленні на проведення контрольного заходу від 12.03.2019 № 308 зазначено, що під час інспекційного відвідування буде перевірено додержання законодавства про працю в частині строків нарахування і виплати заробітної плати за інформацією Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати, відповідно до п.5 Постанови КМУ від 26.04.2017№ 295.

Разом з тим, 14 травня 2019 року Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову у судовій справі № 826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Суд зазначає, що в приписах частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», які встановлюють підстави здійснення позапланових заходів, відсутня підстава для здійснення заходів державного нагляду (контролю) за інформацією Держстату та її територіальних органів.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Ця норма права відсилає до іншої норми Закону, яка надавала б право Управлінню призначати перевірки і з підстав, які встановленні спеціальним законом.

Як вже було зазначено, що такий спеціальний закон не прийнято.

Тому, Управління призначило і провело перевірку позивача, нехтуючи законодавчою забороною.

Отже, наказ про призначення інспекційного відвідування від 12.03.2019 №84 та направлення на проведення контрольного заходу від 12.03.2019 №308 є протиправними.

Суд погоджується з твердження відповідача, що дійсно на момент здійснення відповідачем контрольного заходу вказаний Порядок діяв.

Проте, суд зазначає, що при організації проведення інспекційного відвідування відповідач мав би керуватися вимогами Закону.

Що стосується направлення на проведення контрольного заходу від 12.03.2019 №308 яке не відповідає вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суд зазначає наступне.

Нормами частини третьої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» закріплені вимоги, яким має відповідати посвідчення (направлення) на проведення заходу, в якому зазначається: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону, типом заходу є плановий або позаплановий, а інспектування є формою заходу, а не типом. Судом досліджено направлення на проведення контрольного заходу від 12.03.2019 № 308 та встановлено, що направлення містить лише інформацію щодо форми заходу - інспектування, натомість не містить інформації щодо типу заходу це плановий або позаплановий захід.

Таким чином, відповідачем порушено вимогу норми ч. 6 ст. 7 Закону.

Як вже зазначалось судом, що підстави для проведення позапланової перевірки визначені ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Законодавством чітко визначено, що для призначення перевірки необхідні відповідні підстави, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, відповідач при призначенні перевірки мав би виходити виключно з тих підстав, що передбачені частиною 1 статті 6 Закону, чого останнім дотримано не було.

Так, в направленні на проведення контрольного заходу підставу для проведення контрольного заходу Відповідач зазначив - додержання законодавства про працю в частині строків нарахування і виплати заробітної плати за інформацією Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати, відповідно до п.5 Постанови КМУ від 26.04.2017 № 295.

Поряд з цим, в Наказі від 12.03.2019 року №84 про проведення контрольних заходів, як підставу інспекційного відвідування Відповідач посилається на лист Головного управління статистики у Чернігівській області від 01.03.2019 №07.2-10/541-19 про заборгованість із виплати заробітної плати.

Однак, в приписах частини 1 статті 6 Закону, відсутня така підстава для здійснення заходів державного нагляду (контролю) за інформацією Держстату та її територіальних органів.

Таким чином, складене відповідачем направлення на проведення контрольного заходу, не містить підстав для проведення перевірки передбачених частиною 1 статті 6 Закону, відповідно не відповідають вимогам ст.7 Закону, та як наслідок є протиправним.

Що стосується того, факту, що відповідачем під час інспекційного відвідування здійснювалася перевірка питань, які не зазначенні в направленні, як підстава для проведення контрольного заходу суд зазначає таке.

Відповідно ч.1 ст. 6 Закону під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Таким чином, відповідач мав право з`ясовувати лише ті питання, які були вказані в направленні на проведення контрольного заходу від 12.03.2019 № 308, а саме «додержання законодавства про працю в частині строків нарахування і виплати заробітної плати, за інформацією Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати, відповідно до п.5 Постанови КМУ від 26.04.2017 № 295».

Однак, відповідачем всупереч законодавства, здійснювалася перевірка питань, що не зазначені в направленні на проведення контрольного заходу, а саме: з`ясовувалося питання дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Відповідачем, за результатами розгляду вказаного питання прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.04.2019 № 25-01-006/0252/116 - на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України.

Таким чином, відповідачем незаконно накладено на позивача штраф за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки вказане питання навіть не підлягало перевірці згідно направлення на проведення контрольного заходу.

Отже, притягнення до відповідальності за правопорушення у вигляді недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення є неправомірним.

Оскільки судом встановлено, що наказ про призначення інспекційного відвідування від 12.03.2019 №84 та направлення на проведення контрольного заходу від 12.03.2019 №308 є протиправними.

На підставі вказаного суд дійшов висновок, що у відповідача не було підстав для накладення на позивача штрафу згідно абз. 3-4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Як наслідок є протиправним і припис про усунення виявлених порушень №25-01-006/0176 від 21.03.2019.

Водночас, суд зазначає, що вирішуючи позов позивача до Управління стосовно оскарження постанов №25-01-006/0252/115 та №25-01-006/0252/116 від 09.04.2019 про накладення штрафів, які прийняті на підставі цієї ж перевірки, суд зробив висновок про відсутність порушень позивачем приписів статей 115 та 117 КЗпП України.

Отже, постанови Головного управління Держпраці у Чернігівській області №25-01-006/0252/115 та №25-01-006/0252/116 від 09.04.2019 про накладення штрафів є протиправними і підлягають скасувати на підставі припису пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онерїлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх, належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.04.2019 №25-01-006/0252/115, винесену начальником управління Держпраці у Чернігівській області ДорошенкоС.В..

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.04.2019 № 25-01-006/0252/116 винесену начальником управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенко С.В..

Стягнути на користь Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (код ЄДРПОУ 21536845) судовий збір у сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок два) грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39779238).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.