Рішення № 85640277, 06.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2019 рокум. Ужгород№ 260/1162/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ТОВ "Нумінатор", представник - Майор І.В.,

відповідача: ГУ ДФС у Закарпатській області, представник - Ліуш Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нумінатор" до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 14 листопада 2019 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нумінатор» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області:

- №0003601403 від 22 травня 2019 року;

- №0003731402 від 22 травня 2019 року;

- №0003741402 від 22 травня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017р. по 31.12.2018р.

За результатами якої складено Акт перевірки від 19.04.2019 №331/0716/1402/20436722 та прийнято:

- податкове повідомлення-рішенням від 22.05.2019 року за № 0003601403, яким позивачу протиправно визначено грошове зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) за основним платежем у розмірі 870 358,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 435179,00 грн., фактично ставлячи під сумнів реальність господарську операцію та без врахування первинних документів бухгалтерського обліку, базуючись на припущеннях та неперевірених фактах.

- податкове повідомлення-рішення №0003731402 від 22.05.2019 року яким визначено до сплати 2345,49 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та 586,37 грн. штрафної санкції та

- податкове повідомлення-рішення №0003741402 від 22.05.2019 року, яким визначено до сплати 170 грн. штрафної санкції за неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік.

Вказані два податкові повідомлення-рішення є між собою пов`язаними та підлягають скасуванню оскільки, позивачем було подано відповідну декларацію з податку на нерухоме майно.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів наведених в адміністративному позові та відповіді на відзив.

Додатково повідомив, що в матеріалах справи наявна Постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб позивача складу кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.1. ст. 212 КК України.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що відповідач діяв правомірно, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом було встановлено, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Нумінатор» за результатами якої складено Акт від 19.04.2019 року № 331/0716/1402/20436722 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нумінатор», код ЄДРПОУ 20436722, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2018 р.» (надалі – Акт перевірки).

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, позивач подав до ГУ ДФС у Закарпатській області Заперечення до Акту перевірки від 10.05.2019р., які відповідачем17.05.2019 року були залишені без задоволення, а Акт перевірки без змін.

22.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області винесено податкові повідомлення-рішення:

№0003601403, яким товариству визначено грошове зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) за основним платежем у розмірі 870358,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 435179,00 грн.;

№0003731402, яким товариству визначено грошове зобов`язання по «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, (Дийдівська с/р сільська рада) 18010400» за основним платежем у розмірі 2345,49 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 586,37 грн.;

№0003741402, яким до товариства застосовано штраф за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, (Дийдівська с/р сільська рада) 18010400» за не подання податкової декларації за 2018 рік у розмірі – 170,00 грн.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Згідно з п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Пунктом 3 Національного П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно підпунктів 5, 6 П(с)БО 16 «Витрати», витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, суд зазначає, що аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення платником витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до наданих позивачем завірених копій первинних документів бухгалтерського обліку.

У матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського обліку, а саме копії належним засвідчені позивачем:

- Договору від 25.09.2017р. укладеного між з ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Нумінатор» (покупець), згідно п.1 Договору продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити пиломатеріали твердих порід, а в п.6.1. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом продавця; копія видаткової накладної №1 від 28.09.2017р.; видаткової накладної №2 від 12.10.2017р.; платіжного доручення №1273 від 19.10.2017р.; платіжного доручення №11374 від 06.11.2017р.; Акту від 05.06.2019р. звіряння розрахунків за Договором від 25.09.2017р.;

- Договору від 06.11.2017р. укладеного між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ «Нумінатор» (покупець), згідно п.1 Договору продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити пиломатеріали твердих порід, а в п.6.1. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом продавця; видаткової накладної №1 від 15.11.2017р.; видаткової накладної №2 від 17.11.2017р.; видаткової накладної №3 від 27.11.2017р.; видаткової накладної №1 від 19.02.2018р.; видаткової накладної №2 від 23.02.2018р.; видаткової накладної №3 від 27.03.2018р.; видаткової накладної №4 від 27.04.2018р.; видаткової накладної №5 від 10.05.2018р.; видаткової накладної №6 від 18.05.2018р.; платіжного доручення №11497 від 27.11.2017р.; платіжного доручення №90 від 28.11.2017р.; платіжного доручення №93 від 29.11.2017р.; платіжного доручення №111 від 06.12.2017р.; платіжного доручення №11590 від 12.12.2017р.; платіжного доручення №11956 від 01.03.2018р.; платіжного доручення №11975 від 07.03.2018р.; платіжного доручення №11984 від 12.03.2018р.; платіжного доручення №12126 від 06.04.2018р.; платіжного доручення №12312 від 15.05.2018р.; платіжного доручення №12326 від 16.05.2018р.; платіжного доручення №635 від 24.05.2018р.; Акту від 05.06.2019р. звіряння розрахунків за період з 15.11.2017р. по 31.12.2018р.;

- Договору від 02.09.2017р. укладеного між ФОП ОСОБА_3 (Продавець) та ТОВ «Нумінатор» (покупець), згідно п.1 Договору продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити пиломатеріали твердих порід, а в п.6.1. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом продавця; видаткової накладної №1 від 09.10.2017р.; видаткової накладної №2 від 18.10.2017р.; видаткової накладної №3 від 27.10.2017р.; видаткової накладної №4 від 10.11.2017р.; платіжного доручення №1284 від 20.10.2017р.; платіжного доручення №11302 від 26.10.2017р.; платіжного доручення №10 від 03.11.2017р.; платіжного доручення №15 від 08.11.2017р.; платіжного доручення №54 від 17.11.2017р.; платіжного доручення №58 від 20.11.2017р.; меморіального ордера від 28.08.2018р.; Акту від 05.06.2019р. звіряння розрахунків за Договором від 02.09.2017р.

Відповідач не надав суду доказів, що вищезазначені договори були визнані недійсними, нікчемними чи удаваними.

Реальний товарний характер відповідних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, видатковими накладними, платіжними документами, які підтверджують факт оплати поставленого товару безготівковим способом.

Вказані первинні документи містять всі визначенні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізити для такого типу документів, а тому такі документи мають юридичну силу та доказовість. У свою чергу, будь-які можливі недоліки в оформлені цих документів, які не перешкоджають можливості визначити зміст та обсяг господарської операції, не можуть бути пітвердженням нереальності господарських операцій.

Крім того в самому Акті перевірки від 19.04.2019 року відповідачем підтверджено ту обставину, що кошти сплачені ТОВ в якості оплати за поставлений товар контрагенту - постачальнику - ФОП ОСОБА_1 (стр.19 Акту), ФОП ОСОБА_2 (стр.20 Акту) та ФОП ОСОБА_3 (стр.21 Акту), у відповідних податкових періодах в повному обсязі були відображені ФОП у складі своїх доходів при поданні податкової звітності.

Замкнута схема руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій ТОВ та його постачальниками - ФОП для одержання товариством незаконної податкової вигоди відсутня та відповідачем не встановлена.

Посилання відповідача на недоліки товарно - транспортних накладних не можуть братися судом до уваги виходячи з наступного.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, встановлено, що товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

З аналізу чинного на момент здійснення правовідносин суд приходить до висновку, що товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність продажу такої продукції за наявності інших належних доказів, а певні недоліки складання цих ТТН або їх відсутність не тягне для платника негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.04.2019 року по справі №804/5465/16.

Щодо наданих суду відповідачем протоколів допиту свідків та висновків експертів отриманих з матеріалів кримінального провадження слід повідомити наступне.

Ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є КПК України.

ч.2 ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ч. 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.

Також суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, а не при проведенні перевірок платників податків з питань дотримання податкового законодавства.

Сам по собі факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) від контрагентів-постачальників, в рамках певної кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

До винесення вироку суду в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка, не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Згідно ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 06.11.2018 по справі №822/551/18, від 08.08.2018 по справі №820/4428/17, від 26.06.2018 по справі №808/2360/17.

28.08.2019р Постановою слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області таке кримінальне провадження закрито на підставі п.2.ч.1ст.284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діях службових осіб ТОВ «Нумінатор» складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Ч.2 ст. 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так в Акті перевірки міститься посилання тільки на висновок експерта від 07.03.2019р., який не має чіткої відповіді, а містить припущення, а Висновки експерта від 21.05.2019 №4/143 та від 23.05.2019 №4/145, були складені в межах кримінального провадження вже після завершення перевірки позивача та не могли були підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про підставність заявлених позовних вимог в частині, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 22 травня 2019 року за № 0003601403, яким позивачу визначено грошове зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) за основним платежем у розмірі 870358,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 435179,00 грн. підлягає скасуванню.

Щодо податку на нерухоме майно відмінне у земельної ділянки слід повідомити наступне.

Податок на нерухоме майно, відмінне, від земельної ділянки, для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що знаходяться у власності юридичних осіб, починаючи з січня 2015р., обчислюється самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є юридичні особи, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: б) юридичними особами — авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та наданих для перевірки первинних документів встановлено, що позивач є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та за період друге півріччя 2017р. та 2018р. задекларувало до сплати податку на нерухоме майно в сумі - 61203,43 грн.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з абзацами першим та другим п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Перевіркою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлено, що згідно даних АІС «Податковий блок» ТОВ подано податкову декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на об`єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Дийда, вул. Спортивна, 1 (магазин) 63м2 та нараховано податок в сумі - 2345,49 грн.

Однак податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 12.02.2018 № 9017564464 згідно квитанції №2, на зазначений майновий об`єкт згідно даних АІС «Податковий блок» значиться з відміткою «Історія подання», нарахування в інтегрованій картці платника не проведено, а отже Декларація вважається не поданою, чим порушено пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України в частині неподання та не нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018р. всього в сумі - 2345,49 грн. (в т.ч. за 1 кв. 2018р. в сумі - 586,37 грн., за 2 кв. 2018р. в сумі - 586,37 грн., за 3 кв. 2018р. в сумі - 586,37 грн. та за 4 кв. 2018 р. в сумі - 586,37 грн.)

Позивач вважає підставою для скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2019 року за №0003731402 та №0003741402 те, що ТОВ подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на об`єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Дийда, вул. Спортивна, 1 (магазин) 63 кв.м. однак не враховує вищенаведене.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та правомірність дій відповідача при винесенні податкових повідомлень-рішень від 22.05.2019 року за №0003731402 та №0003741402 по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Закарпатській області на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нумінатор" до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0003601403 від 22 травня 2019 року форми "Р".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нумінатор" (вул. Проектна, буд. 6, корпус А, м. Берегово, Берегівський район, Закарпатська область, 90200, код ЄДРПОУ - 20436722) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) судові витрати у розмірі 19210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк