Рішення № 85639794, 14.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2747/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Маневицької селищної ради про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 3 рішення №40/9 від 21.03.2019 року, якими вирішено: розробити детальний план території з метою обґрунтування площі земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на АДРЕСА_1 ; розглянути питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки площею 0,04 га для обслуговування літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 а після затвердження детального плану території; доручити виконавчому апарату селищної ради здійснити комплекс заходів з організації розробки детального плану території земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Маневицького районного суду від 19.08.2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно і визнано за позивачем право власності на нерухоме майно, а саме: літню кухню та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем було здійснено державну реєстрацію права власності даного майна. У свою чергу, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року зобов`язано Маневицьку селищну раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, позивач вказує, що дане рішення суду виконане не було, натомість було прийняте протиправне рішення Маневицької селищної ради №40/9 від 21.03.2019 року. Вказує, шо відповідачем було грубо порушено вимоги статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. – за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки літня кухня на АДРЕСА_1 а, АДРЕСА_2 розміщена на території, яка належить до земель комунальної власності – прибудинкової території двоповерхового багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . У свою чергу, земельна ділянка (ділянка для обслуговування літньої кухні ОСОБА_1 ) як об`єкт цивільних прав не сформована та не передбачена містобудівною документацією смт. Маневичі (генеральний план, детальний план території). Представник відповідача зазначає, що у даному випадку, відповідно до пункту 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв`язку з відсутністю плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог даного Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється (так як є необхідним містобудівне обґрунтування щодо відповідного планування, розміщення та можливості формування відповідної земельної ділянки певного розміру та конфігурації відповідно до прилеглих будівель та споруд із визначенням проїздів, проходів, заїздів, проходження різних видів газо – водо- та електро-комунікацій відповідно до ДБН з метою запобігання порушення чинного законодавства і законних прав та інтересів інших осіб). Крім того вказує, що при розгляді заяви ОСОБА_1 щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні в АДРЕСА_2 прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 , депутати Маневицької селищної ради неухильно керувались чинним законодавством України, враховували права та інтереси громадянина ОСОБА_1 та інших осіб. Також, депутати приймали відповідне рішення із врахуванням інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2016 року, а головне на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року у справі №0340/1873/18.

Представник відповідача зазначає, що в рішенні Маневицької селищної ради №40/9 від 21.03.2019 року позивачу, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року у справі №0340/1873/18, не було відмовлено у наданні дозволу щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на АДРЕСА_1 а і тим самим не порушено вимоги статті 370 КАС України та його прав або охоронюваних законом інтересів. Крім того вказує, що доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірним рішенням Маневицької селищної ради №40/9 від 21.03.2019 року на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з указаним рішенням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року у справі №0340/1873/18 за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області від 12.09.2018 року №36/6 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо безоплатної передачі земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на АДРЕСА_1 ». Зобов`язано Маневицьку селищну раду Маневицького району Волинської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,04 га. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.8-10).

21.03.2019 року Маневицька селищна рада на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №0340/1873/18 прийняла рішення №40/9, яким вирішила: 1. Розробити детальний план території з метою обґрунтування площі земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на АДРЕСА_1 . 2. Розглянути питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,04 га для обслуговування літньої кухні на АДРЕСА_1 , після затвердження детального плану території. 3. Доручити виконавчому апарату селищної ради здійснити комплекс заходів з організації розробки детального плану території земельної ділянки на АДРЕСА_2 (а.с.6).

Вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно зі статтею 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд звертає увагу на те, що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Задоволення адміністративного позову є можливим у разі встановлення судом фактів того, що оскаржені позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених частиною другою статті 2 КАС України, та порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.

Про обов`язковість судових рішень вказано у Конституції України.

Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами другою, третьою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення закріплені у статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказані норми кореспондуються із нормами частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином, усі судові рішення, які набрали законної сили, підлягають виконанню усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, в тому числі й відповідачем у справі.

Частинами третьою вказаної статті передбачено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

КАС України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (статті 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених КАС України. Невиконання судового рішення (виконання не в повному обсязі) не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме - те, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов`язані з виконанням рішення суду.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року у справі № 0340/1873/18 визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області від 12.09.2018 року №36/6 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо безоплатної передачі земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на АДРЕСА_1 ». Зобов`язано Маневицьку селищну раду Маневицького району Волинської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для обслуговування літньої кухні на АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,04 га. (а.с.8-10).

Таким чином, предметом позову у даній справі фактично є правовідносини, що виникли при виконанні іншого судового рішення (рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року у справі № 0340/1873/18, яке набрало законної сили).

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 383 КАС України пов`язує наявність підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. А тому суд дійшов висновку про обрання позивачем невірного способу захисту порушених прав, і як наслідок - відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко