Рішення № 85639681, 12.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Справа № 160/9601/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ф-560-52/04-63 У,-

ВСТАНОВИВ:

ПРОЦЕДУРА

1. 02.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 22.10.2019 року, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ф-560-52/04-63 У Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу в сумі 23705, 96 грн. (двадцять три тисячі сімсот п`ять гривень дев`яносто шість копійок).

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 02.09.2019 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 03.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/9601/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ф-560-52/04-63 У, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

4. Ухвалою суду від 03.10.2019 року, клопотання позивача про витребування доказів від 29.09.2019 року задоволено частково та витребувано у відповідача, належним чином засвідчені, докази по суті спору по цій справі, а саме:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ф-560-52/04-63 У;

- інформацію, на підставі якої 01.10.2015 року фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 було виключено з реєстру платників єдиного податку;

- рішення (іншого документу), що був підставою для виключення 01.10.2015 року фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з реєстру платників єдиного податку;

- копію заяви про зупинення підприємницької діяльності, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 подана останньою до ДФС в Дніпропетровській області в період часу з 01 липня 2014 року по 07 липня 2014 року, з реєстру платників єдиного податку, а у разі спливу строку зберігання зазначеної заяви повідомити її реєстраційний номер та дату реєстрації в органах ДФС та всі матеріали щодо суті цього спору.

5. 25.10.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов, а також, відповідачем було надано витребувані судом докази по справі.

6. 29.10.2019 року позивач надав письмову відповідь на відзив відповідача по цій справі.

7. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

8. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

9. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

10. Отже, рішення у цій справі приймається судом 12.11.2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

11. У позовній заяві, позивач зазначив про те, що 04 лютого 2019 року Головним Управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.02.2019 року № Ф-560-52/04-63 У на суму 23705,96 гривень.

12. Проте, відповідачем під час вищевказаного рішення не було враховано те, що на початку липня 2014 року позивач подала до ДФС в Дніпропетровській області

заяву про зупинення підприємницької діяльності.

13. 07 липня 2014 року позивач виїхала за межі України, що підтверджується відповідною відміткою у її паспорті громадянина України, а також відривною частиною бланка повідомлення про прибуття іноземного громадянина або особи без громадянства до місця перебування.

14. При цьому, перед своїм виїздом Позивач звернулася до уповноважено контролюючого органу із заявою про зупинення підприємницької діяльності та відповідне припинення нарахування обов`язкових платежів та внесків. Однак, через більш ніж п`ять років позивач дізналася, що уповноважена особа контролюючого органу допустила зловживання або недбалість при виконанні своїх службових обов`язків та не вжила відповідних дій щодо змісту заяви, через що контролюючим органом не було зупинено правовий статус позивача як суб`єкта підприємницької діяльності (фізичної особи підприємця) та не вжито відповідних заходів щодо забезпечення ненарахування позивачеві обов`язкових для сплати платежів та внесків, в т.ч. єдиного соціального внеску.

15. Вказала про те, що постійність проживання позивача поза межами України, а саме за адресою: АДРЕСА_1 17, с. АДРЕСА_2 , Жєлєзногорський район, Курська область, підтверджується також довідкою від 25.09.2019 року №1095, виданою Адміністрацією Ришковської сільської ради Жєлєзногорського району.

16. Отже, вказала про те, що фактично підприємницької діяльності нею не здійснювалося у жодній формі та обсязі з 07 липня 2014 року. Відсутність відповідних змін у її правовому статусі зумовлена лише поведінкою контролюючого суб`єкта - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

17. У зв`язку із вищевикладеним, позивач звернулася до суду та просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ф-560-52/04-63 У Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про нарахування позивачу боргу у розмірі 23705, 96 гривень.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

18. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що станом на 20.10.2014 року переплата по ЄСВ становила 966,03 гри. По строку 20.10.2014 року нараховано єдиного внеску1267,95 грн. заборгованість позивача станом на 31.10.2014 року становить 301,92 гривень.

19. Вказали про те, що за 2015 рік платником самостійно нараховано 5127,32 грн. у 2015 році платником не здійснювалася сплата ЄСВ. Заборгованість по ЄСВ станом на 31.12.2015 рік становить 5429,24 гривень.

20. Податкова звітність позивачем протягом 2016-2019 року не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 рік ця сума була 3 200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн/місяць, 2018 рік 3723 грн.*22% = 819,06 грн./місяць.

21. Згідно даних інформаційної системи контролюючого органу платнику податків був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. (704 грн. * 12 місяців). За І—IIІ квартали 2018 року був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 7371,54 грн. (819,06 грн. * 9 місяців).

22. Також, відповідач надав суду детальний розрахунок.

23. За 2017 рік нарахування єдиного внеску за рік складає - 8448,00 гривень, граничний строк 09.02.2018 року.

24. За 2018 рік нарахування єдиного внеску за І-ІІІ квартали складає 7 371,54 грн.:

- 1 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

- 2 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

- 3 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

- 4 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року.

25. Отже, станом на 31.01.2019 року у позивача загальна заборгованість складає 23705,96 грн., яка не сплачена платником податків станом на 04.02.2019 року.

26. Також, зазначили про те, що позовні вимоги не містять вимог щодо оскарження дій про скасування свідоцтва платника єдиної податку, яке не впливає на спірну вимогу щодо своєчасного нарахування та сплат єдиного соціального внеску, який регулюється Законом №2464.

27. Законом №2464 не передбачено пільг або звільнення від нарахування та сплати ЄСВ у зв`язку перебуванням на території Російської Федерації.

28. Окремо зазначили про те, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців платник податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 лише 21.08.2019 року за номером запису 22240060004027087 зареєстровано припинені підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців.

29. Тобто, на думку відповідача, вимога від 04.02.2019 року винесена по фізичній особі-підприємцю, реєстрація якої не була припинена на час формування вимоги.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

30. ОСОБА_1 зареєстрована з 2006 року як фізична особа-підприємець про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 224 000 0000 027087.

31. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.08.2019 року внесено відомості про припинення підприємницької діяльності ФОП (номер запису про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності ФОП 22240060004027087); стан суб`єкта - припинено.

32. Так, згідно даних інформаційної системи контролюючого органу, позивачу, як платнику податків був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. (704 грн. * 12 місяців).

33. Також, за І—IIІ квартали 2018 року відповідачем був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 7371,54 грн. (819,06 грн. * 9 місяців).

34. Отже, за 2017 рік нарахування єдиного внеску за рік складає - 8448,00 гривень., граничний строк 09.02.2018 року. За 2018 рік нарахування єдиного внеску за І-ІІІ квартали складає 7 371,54 грн.:

- 1 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

- 2 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

- 3 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

- 4 квартал 2018 року у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року.

35. Таким чином, станом на 31.01.2019 року у позивача загальна заборгованість складає 23705,96 грн., яка не сплачена платником податків станом на 04.02.2019 року.

36. Як вказав представник відповідача у відзиві на позовну заяву, податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, а тому повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 рік ця сума була 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн/місяць, 2018 рік 3723 грн*22% = 819,06 грн/місяць.

37. Таким чином, на думку відповідача фізична особа - підприємець ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність лише 21.08.2019, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому в період з 11.01.2006 року по 21.08.2019 року позивач перебувала в статусі суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, а відтак зобов`язана була сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, враховуючи відсутність доходу, в розмірі: протягом 2017 року - 704 грн. на місяць та у 2018 року - 819,06 грн. на місяць.

38. На підставі вищезазначеного, 04.02.2019 року податковим органом було прийнято вимогу № Ф-560-52/04-63 У, якою позивачу на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів, нараховано суму боргу недоїмки з єдиного внеску у загальному розмірі 23705,96 гривень.

39. Не погодившись з вимогою № Ф-560-52/04-63 У від 04.02.2019 року позивач звернулася до суду з цим позовом, посилаючись на незаконне нарахування контролюючого органу вказаної суми боргу у розмірі 23705,96 гривень, з цих підстав просила цю вимогу визнати протиправною та скасувати.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

40. Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року за №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

41. Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

42. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

43. Згідно з частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

44. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

45. Згідно з абзацом 3 та 4 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

46. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

47. Законом України від 06.12.2016 року №1774 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону №2464-VІ, що діють з 01.01.2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

48. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

49. Як передбачено частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

50. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є самостійно визначена платниками сума, що не може бути більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та меншою за розмір мінімального страхового внеску.

51. Суд звертає увагу на те, що Закон не ставить у залежність обов`язок із сплати єдиного внеску від факту отримання чи неотримання в певному звітному періоді фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування доходу (прибутку).

52. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

53. Законом України від 21.12.2016 року №1801-VIII “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 року - 3200,00 грн., а відповідно до Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 року - 3723,00 грн.

54. Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, зобов`язані сплатити за 2017 рік щонайменше 8448 грн. (3200,00*12*22%).

55. Крім того, з прийняттям Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018 року.

56. Так, з 01.01.2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

57. Платники єдиного внеску зобов`язані сплатити за 2018 рік щонайменше 9828,72 грн. (3723,00*12*22%).

58. Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

59. Таким чином, право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримували пенсію за віком або були особами з інвалідністю та отримували відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи могли бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

60. Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено.

61. Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

62. Відповідно, щоквартальний платіж у 2018 році складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%), поквартально:

- до 19.04.2018 року - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 гривень;

- до 19.07.2018 року - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 гривень;

- до 19.10.2018 року - за 3 квартал 2018 року - 2457,18 гривень.

63. Статтею 6 Закону України “Про збір та облік єдиного на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

64. Відповідно до положень частин 1-4 статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

65. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

66. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

67. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

68. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

69. Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

70. Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року за №449 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953).

71. Відповідно до п.п. 2 - 3 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

72. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

73. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

74. Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

75. Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

76. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

77. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

78. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

79. Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

80. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

81. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

82. За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

83. Аналогічна правова позиція викладена рішенні Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018 року.

84. Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

85. Також, 10.06.2016 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року за №422 “Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Наказ №422).

86. Відповідно до Наказу №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

87. Наказ №422 визначає порядок: ведення інтегрованої картки платника (далі - ІКП) та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.

88. Відповідно до п.4 Розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

89. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 була зареєстрована з 11.01.2006 року як фізична особа-підприємець про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 224 000 0000 027087.

90. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.08.2019 року внесено відомості про припинення підприємницької діяльності ФОП (номер запису про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності ФОП 22240060004027087); стан суб`єкта - припинено.

91. З наведеного слідує, що у період, за який позивачу нараховано єдиний внесок (2017-2018 роки), ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, та 21.08.2019 припинила підприємницьку діяльність.

92. Отже, слід зазначити про те, що позивач припинила свою підприємницьку діяльність лише 21.08.2019, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому в період з11.01.2006 року по 21.08.2019 року позивач перебувала у статусі суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, а відтак зобов`язана була сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, враховуючи відсутність доходу, в розмірі: протягом 2017 року – 704,00 грн. на місяць та у 2018 року - 819,06 грн. на місяць.

93. Згідно з п. 2. Розділу 6 Інструкції № 449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

94. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

95. Відповідно до п.3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції(для платника фізичної особи). Відповідно до п.4 розділу 6 Інструкції № 449 після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшивається примірник (копія) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд.

96. Приймаючи до уваги наведене вище, а також те, що оскаржувана податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-560-52/04-63 У від 04.02.2019 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23705,96 грн. винесена та направлена на адресу позивача до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення позивача як суб`єкта господарювання – фізичної особи – підприємця, а також те, що вона прийнята, у зв`язку з самостійною несплатою позивачем ЄСВ протягом 2017 та 2018 років, суд приходить до висновку про те, що податкова вимога сформована на підставі та в межах наданих Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

97. Щодо доводів позивача на ту обставину, що вона припинила підприємницьку діяльність у липні 2014 року, слід зазначити про те, що зазначене не підтверджено належними та допустимими доказами. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

98. Щодо посилання позивача про те, що у липні 2014 року вона виїхала за межі України, що підтверджується відповідною відміткою у її паспорті громадянина України та відривною частиною бланка повідомлення про прибуття іноземного громадянина або особи без громадянства до місця перебування та довідкою від 25.09.2019 року № 1095, яка видана Адміністрацією Ришковської сільської ради Жєлєзногорського району, слід зазначити про таке.

99. Перебування позивача за кордоном за вказаний період не ставиться під сумнів судом.

100. Проте, вищевикладені доводи позивача, не спростовують того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність 21.08.2019 року, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отже, викладене не спростовує того, що у період з 11.01.2006 по 21.08.2019 року позивач перебувала у статусі суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, а відтак зобов`язана була сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, враховуючи відсутність доходу, в розмірі: протягом 2017 року - 704 грн. на місяць та у 2018 року - 819,06 грн. на місяць.

101. Посилання позивача про те, що у липні 2014 року вона звернулася до відповідача із заявою про зупинення підприємницької діяльності та відповідне припинення нарахування обов`язкових платежів та внесків є необґрунтованим, з огляду на таке.

102. Відповідно до п. 1.5 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 року № 462) (далі - Порядок № 1588), визначено що у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2 - 11.4 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

103. Згідно до пп.1 п. 11.17 розділу XI Порядок № 1588, зняття з обліку платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку щодо платників податків, державна реєстрація припинення яких здійснюється згідно із Законом, підставою для зняття їх з обліку у контролюючих органах є надходження відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої інтегрованої картки платника податків або даті отримання відомостей про припинення юридичної особи у разі, якщо на момент отримання таких відомостей були закриті всі інтегровані картки такого платника податків. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП.

104. Дані про зняття з обліку платника податків, державна реєстрація припинення якого здійснюється згідно із Законом, передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку;

- у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмірі мінімального страхового внеску;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- ч. 12 ст. 9 Закону № 2464. що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

105. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позивачем не було доведено, належними та допустимими доказами, що позивач, дійсно у 2014 році була знята, у відповідності до Закону, з обліку платників податків та відповідно не повинна була сплачувати єдиний внесок.

106. Окремо слід зазначити про те, що заявлені позивачем вимоги не містять вимог щодо оскарження дій про скасування свідоцтва платника єдиної податку.

107. Таким чином, з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та не доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ф-560-52/04-63 У, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

108. Щодо вимоги позивача стягнення витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити про таке.

109. Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

110. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

111. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

112. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

113. З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

114. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

115. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

116. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

117. Отже, з урахуванням вищезазначеного та беручи до уваги те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не підлягає.

118. Окремо слід зазначити про те, що звернувшись до суду із цим позовом позивач зазначив про те, що 21.08.2019 року між позивачем та Адвокатським бюро «Трофімов Дмитро Юрійович» було укладено Договір про надання правової допомоги № 39.

119. Додатковою угодою № 1 від 21.08.2019 року до Договору про надання правової допомоги № 39 від 21.08.2019 року визначено вартість правових послуг. Актом приймання-передачі №1 визначено загальну вартість правових послуг, наданих Адвокатських бюро в межах оскарження вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ф-560-52/04-63 У на суму 23705,96 грн. в порядку адміністративного судочинства.

120. Також, позивач вказав про те, що до загального розміру судових витрат з розгляду справи в суді першої інстанції, включаються витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких орієнтовно складає 5000 (п`ять тисяч) гривень, тому з підстав передбачених ст. 134, 132 КАС України просили стягнути з відповідача на користь позивача витати на професійну допомогу.

121. Проте, позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу саме у розмірі 5000,00 гривень (погодинний розрахунок вказаних витрат, докази сплати витрат на правничу допомогу, акт прийому-передачі наданих послуг та інші належні докази в розумінні положень КАС України).

122. Отже, з урахуванням вищезазначеного, та з урахуванням того, що під час розгляду справи, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ф-560-52/04-63 У, а також, з урахуванням недостатності безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату професійної правничої допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, які витрачені на правничу допомогу.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

123. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

124. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

125. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

126. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

127. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

128. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).

129. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

130. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

131. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

132. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення від 04.02.2019 року.

133. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявленого позову, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ф-560-52/04-63 У, слід відмовити.

134. Щодо розподілу судових витрат.

135. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

136. Беручи до уваги те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.

137. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

138. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року № Ф-560-52/04-63 У – відмовити.

139. Судові витрати розподілу не підлягають.

140. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

141. Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ).

142. Відповідач: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856).

143. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

144. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

145. Повний текст рішення складено 12.11.2019 року.

Суддя В.В Ільков